Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Джеймс Коулман

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Коулмен.
Джеймс Коулман
Соціологія
Народження12 травня 1926(1926-05-12)
Бедфорд, США
Смерть25 березня 1995(1995-03-25) (68 років)
Чикаго, США
ГромадянствоСША
Знання мов
  • англійська[1]
    • Ім'я при народженніДжеймс Семюель Колмен
    Діяльність
  • соціолог, вихователь, письменник
    • ВикладавЧиказький університет, Стенфордський університет і Університет Джонса Гопкінса
    ЧленАмериканська академія мистецтв і наук, Американське філософське товариство[2] і Національна академія наук США
    Школа / Традиціятеорія раціонального вибору
    Основні інтересисоціологія освіти, соціологія молоді, соціалізація, моделювання соціальних процесів, соціологія політики, соціальна епістемологія, соціологія економіки, методологія соціологічних досліджень, загальна соціологічна теорія
    Значні ідеїмікро-макро переходи, вплив соціального капіталу на людський
    ВплинувРональд С. Барт, Роберт Патнем, Френсіс Фукуяма
    Alma materУніверситет Пердью (1949), Колумбійський університет (1955) і duPont Manual High Schoold
    Зазнав впливу
  • Джон Локк, Макс Вебер, Роберт Кінг Мертон, Сеймур Мартін Ліпсет, Пауль Лазарсфельд
    • Історичний періодXX століття
    Нагороди

    Джеймс Семюель Колмен (інколи Коулман, Коулмен; англ. James Samuel Coleman; 12 травня 1926(19260512), Бедфорд (Індіана) — 25 березня 1995, Чикаго) — американський соціолог, один із ключових представників теорії раціонального вибору[3], здійснив значний внесок у розробку концептуального пояснення та формальних методів[4] аналізу людської поведінки при генеруванні колективних рішень. Широку громадську відомість здобув завдяки керівництву дослідженням освітньої нерівності та расової сегрегації у США, що лягли в основу «Доповіді Колмена» (1966)[5].

    Біографія

    Народився у місті Бедфорд, дитинство провів у штаті Кентуккі. Під час Другої світової війни служив у ВМС США. Отримав природничу кваліфікацію в університеті Пердью 1949[6] р., однак зацікавився поведінковими науками вже працюючи хіміком[6]. Згодом продовжив навчання у Колумбійському університеті, де зазнав впливу Пауля Лазарсфельда та Роберта Мертона[7]. 1955 отримав PhD, викладав у Чиказькому університеті з 1956 р. та повторно з 1973 р., а у 1959—1973 р. р. в Університеті Джона Гопкінса, де брав участь у заснуванні кафедри соціальних відносин[8]. Був членом Національної академії наук США, президентом Американської соціологічної асоціації[9](1991—1992).

    Наукова спадщина

    Теорія

    Спираючись на засади методологічного індивідуалізму[10], Дж. С. Колмен сформулював концепцію мікро-макро переходів, із ключовою тезою — необхідності пошуку емпіричних референтів макрофеноменів на мікрорівні й принципової відмови від макро-макро пояснення. Виділяючи два типи акторів: природних осіб та корпоративних акторів, Дж. С. Колмен клав в основу аналізу мікрорівня соціальних відносин модель обміну контролю за ресурсами та подіями. Зміст, якої полягав у тому, актори або контролюють ресурси, або ж зацікавлені в них, тоді як їх контролюють інші актори, максимізація корисності забезпечується шляхом «обміну контролю над ресурсами чи явищами», яка призводить до виникнення на мікрорівні норм і санкцій у спільноті[11]. Ця новація сутнісно вирізняла підхід Дж. С. Колмена в порівнянні з класичною соціологією, де соціальна норма розглядалася як передзадана — така, що передує соціальний взаємодії[12]. Авторський підхід критикували деякі дослідники як редукціоністський[13][14]. Концепція мікро-макро переходів була розвинена в межах сучасної аналітичної соціології[15], а також використовується в різноманітних дослідженнях[16].

    Дослідження підліткової субкультури, освітньої нерівності та «Доповідь Колмена»

    Дж. С. Колмен провадив дослідження у царинах соціології освіти та молоді, вивчав процеси соціалізації та підліткову субкультуру, парадоксально з'ясувавши стримуючий вплив останньої на успіхи у навчанні[17]. Згодом колектив дослідників під його керівництвом здійснив глибоке вивчення освітніх можливостей у США, аналізуючи освітній процес у понад 4000 державних шкіл та охопивши 600000 учнів[18]. Було виявлено негативний вплив расової сегрегації на успішність чорних дітей, а також те, що чорні діти демонструють вищі успіхи в навчанні в расово гетерогенних спільнотах. Сімейне походження виявилося більш значущим чинником в успішності, а вже потім особистісні характеристики учнів та вчителів. Натомість характеристики школи, включно із витратами, виявилися слабко пов'язаними з успішністю[19].

    Вибрані праці

    • «Community Conflict» (1955)
    • "Union Democracy: The Internal Politics of the International Typographical Union (1956, with Seymour Martin Lipset and Martin Trow)
    • «The Adolescent Society» (1961)
    • «Introduction to Mathematical Sociology» (1964)
    • «Equality of Educational Opportunity» (1966)
    • «Macrosociology: Research and Theory» (1970)
    • «Resources for Social Change: Race in the United States» (1971)
    • «The Asymmetrical Society» (1982)
    • «Individual Interests and Collective Action» (1986)
    • «Foundations of Social Theory» (1990)

    Посилання

    Примітки

    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ NNDB — 2002.
    3. ↑ D. L. d'Avray. Rationalities in History: A Weberian Essay in Comparison — Cambridge University Press, 2010 — p. 30 ISBN 978-0521128087
    4. ↑ Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 1
    5. ↑ Sally B. Kilgore. The life and time of James S. Coleman [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] - Переглянуто 29 жовтня 2017
    6. ↑ а б Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman // The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
    7. ↑ Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
    8. ↑ Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 3
    9. ↑ James S. Coleman [Архівовано 29 жовтня 2017 у Wayback Machine.] - Переглянуто 29 жовтня 2017 р.
    10. ↑ James S. Coleman. Foundations of Social Theory — Harvard University Press, 1994 — p. 6 ISBN 0-674-31225-2
    11. ↑ Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 26.
    12. ↑ В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання[недоступне посилання] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 23.
    13. ↑ Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання [Архівовано 22 вересня 2017 у Wayback Machine.] // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 24-25.
    14. ↑ Tilly C. James S. Coleman as a Guide to Social Research/ C. Tilly //The American Sociologist. — 1997. — № 28. — P. 82-87.
    15. ↑ Pierre Demeulenaere. Introduction // Analytical Sociology and Social Mechanisms/ Edited by P. Demeulenaere — Cambridge University Press, 2011 — pp. 3, 6 ISBN 978-0-521-15435-2
    16. ↑ Шелухін В. Громадська діяльність та спорідненість: мікро-макро переходи у піднесенні українського національного руху 1860-1890-х рр. // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2017. — 1(8). — с. 80-86
    17. ↑ James S. Coleman. The Adolescent Society: The Social Life of the Teenager and its Impact on Education. — Free Press of Glencoe, 1961 — p. 265 ISBN-13: 978-0313229343
    18. ↑ Russle K. Neili. Challenging Conventional Wisdom: Four Moments in the Research Career of James S. Coleman// Academic Questions. — 2016. — № 29. — p. 394.
    19. ↑ Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 6
    Kembali kehalaman sebelumnya