Перший поділ Польщі (1772) поділив завальський маєток на дві частини, причому за Збручем залишилося близько 200 десятин поля.
1818 власницею Завалля була полковниця Юліана Дверницька — родичка Юзефа Дверницького. Вона мала 292 селянина чоловічої статі.
Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче. Ця традиція помаленьку відновлюється, встановлюються статуї Божої Матері чи інші фігури.
1863 року селяни втрачають можливість користуватись рідною мовою, видано таємне розпорядження — Валуєвський циркуляр, що наказував призупинити видання значної частини книг, написаних українською мовою, а згодом доповнено Емським указом.
Наприкінці XIX століття Заваллям володіли: пані Дверницька — 868 десятин (зокрема, 126 десятин лісу та 129 десятин непридатної землі), товариство селян — 520 десятин, церква — 43 десятини.
Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками. У селі проходив кордон до 1939 року по річці Збруч, так з 1 листопада 1926 по 1 листопада 1927 польські прикордонники затримали 9509 перебіжчиків із радянської сторони, люди тікали від радянських репресій, у зворотному напрямку, за той же період 745 осіб.
В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор. Коли почався голод, усе більше людей намагалося втекти на правий берег річки Збруч. А там місцеві священники закликали селян збирати продукти для голодуючих з лівого берега.
Роки Великого терору1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу».
По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод. 1947 року жителі села масово ходили у села Тернопільської області міняти одяг та все, що мали, на зерно та інші продукти харчування, аби зберегти життя дітям.
8 вересня 2017 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Жванецької сільської громади.[3] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
Церкви та школа
Адам Хмельовський. Завалля. 1883 рік
Уже 1565 у Заваллі була церква. У 18 столітті це була Свято-Миколаївська церква. Документ за 1739 рік засвідчує, що вона була дерев'яна, покрита соломою, стара. 1748 тут була вже нова церква, теж дерев'яна, з трьома банями. У 1775–1777 збудовано й 1779 освячено нову церкву — кам'яну, з однією банею, хрещату. Збудовано її здебільшого коштом місцевого священника Якова Рудницького. 1896 встановлено новий іконостас. Дзвіниця була дерев'яною, стояла окремо від церкви. В церкві були ризи (білі, шовкові), пожертвувані імператрицею Катериною II.
Будинок священника збудували 1847. Службові приміщення священника й псаломщика та будинок псаломщика збудували 1880 коштом поміщика.
Церковнопарафіяльна школа діяла з 1887. Вона розміщувалася в дерев'яному будинку, збудованому 1892 коштом селян за сприяння училищної ради.
Пам'ятки природи
Печера Атлантида
Неподалік від села розташовані карстові печери — «Малишка-Киянка» та «Атлантида», яка за своєю красою є другою в Європі, вона охороняється законом, і перебування туристів в середині обмежена та дозволяється лише з інструктором, щоб запобігти руйнуванню цієї спелеологічної пам'ятки.[4][5] На південний схід від села Завалля знаходиться розріз скальської серії силура.
ХСК «Атлантида» — була створена 24 липня 2006 як некомерційна організація, основною метою якої є об'єднання людей, зацікавлених у розвитку спелеології і спелео-туризму, в розвідуванні, вивченні і охороні печер, популяризації здорового способу життя та зеленого туризму.[6]
Відомі люди
Народились
Васильчук Іван Миколайович (2 липня 1957) — автор збірок «Відлуння розіп'ятих скель» (1993), «Сонети» (2002), «Полонений птах» (2003), «Над вічним плином» (2005), «Кам'янець. Вінок сонетів» (2005).
Васильчук Сергій (1968 — 12 січня 2023) — український військовослужбовець, лейтенант управління розвідки, учасник АТО, отримав військові нагороди: орден «За мужність» ІІ ступеня, орден «За мужність» ІІІ ступеня, відомча медаль «За мужність при виконанні спецзавдань», медаль «За поранення» (важке).[7]
Проживали, перебували
Балан Олександр (20 червня 2000 — 11 грудня 2023) — український військовослужбовець, проживав у селі Завалля.[8]