Людовик III Сліпий

Людовик III Сліпий фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco
10-й Римський Імператор
22 лютого 901 — 21 липня 905
Коронація:	22 лютого 901, Рим
Регент:	Гуго Арльський (21 липня 905 — 28 червня 928)
Попередник:	Арнульф Каринтійський
Наступник:	Беренгар I
Король Італії
12 жовтня 900 — 21 липня 905
Коронація:	12 жовтня 900
Попередник:	Беренгар I
Наступник:	Беренгар I
Король Нижньої Бургундії
11 січня 887 — 28 червня 928
Попередник:	Бозон В'єнський
Наступник:	Гуго Арльський
Народження:	близько 880 Отен або Прованс, Франція
Смерть:	28 червня 928(0928-06-28) Арль
Рід:	Бозоніди
Батько:	Бозон В'єнський
Мати:	Ірменгарда Італійська
Шлюб:	Anna of Constantinopled
Діти:	син: Карл Костянтин
Медіафайли у Вікісховищі

Людовик III Сліпий (фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco, близько 880 — 28 червня 928, Арль) — імператор Священної Римської імперії (901—905), король Провансу (887—928), король Італії (900—905), король Нижньої Бургундії (887—928), син Бозона В'єнського, короля Нижньої Бургундії, й Ірменгарди, дочки імператора Людовика II. Був двічі одружений з Анною Константинопольською та Аделаїдою Бургундською.

У 900 році великі феодали закликали Людовіка до Італії, де 12 жовтня коронували його як короля Ломбардії, а 22 лютого 901 року папа Бенедикт IV увінчав його в Римі імператорської короною. Однак владу Людовика над Італією оскаржував Беренгар I, який змусив його залишити країну. Повернувшись в 904 році, Людовик оволодів Ломбардією, проте 21 липня 905 року Беренгар I взяв його в полон у Вероні, осліпив і вислав до Провансу, де він і залишався до кінця життя.

Людовик повернувся до В'єнна, своєї столиці, і до 911 року передав більшу частину влади в Нижньому Бургундському королівстві в руки Гуго Арльського. Гуго став маркграфом Провансу і маркізом В'єнна^[1] і переніс столицю до Арля. Як регент Гуго одружився з сестрою Людовика Віллою. Людовик прожив свої дні аж до самої смерті в безвісності, і все своє життя він продовжував називати себе римським імператором^[2]. Людовик помер у місті Арль. у 928 році. Його спадкоємцем став його швагро, Гуго Арльський^[3].

• Bouchard, Constance Brittain (2000). "Burgundy and Provence, 879–1032". In Reuter, Timothy (ed.). The New Cambridge Medieval History, Volume 3, c.900–c.1024. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 328–345. ISBN 978-1-13905572-7
• Comyn, Robert. History of the Western Empire, from its Restoration by Charlemagne to the Accession of Charles V, Vol. I. 1851
• Duckett, Eleanor (1968). Death and Life in the Tenth Century. Ann Arbor: University of Michigan Press.
• Grierson, Philip; Blackburn, Mark (1986). Medieval European Coinage. Т. 1, The Early Middle Ages (5th–10th Centuries). Cambridge University Press.
• Mann, Horace, K. (1925). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. III: The Popes During the Carolingian Empire, 858—891. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co., Ltd.
• Mann, Horace, K. (1925a). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. IV: The Popes in the Days of Feudal Anarchy, 891—999. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, Ltd.
• Riche, Pierre (1983). The Carolingians: A Family who forged Europe. Переклад: Allen, Michael Idomir. University of Pennsylvania Press.
• Previté-Orton, C. W. "Italy and Provence, 900–950." The English Historical Review, Vol. 32, No. 127. (Jul. 1917), pp. 335–347.
• Previté-Orthon, Charles (1914). Charles Constantine of Vienne. Т. 29, № 116. English Historical Review.
• Rosenwein, Barbara H. (1996). The Family Politics of Berengar I, King of Italy (888–924). Т. 71, № 2. Speculum. с. 247—289.

Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2019)