У травні 1935 року селище і залізнична станція Бірзула (назва запозичена від старого села Бірзула[4], нині в смузі села ЛюбомиркаКуяльницької сільської територіальної громади, розташованого в 2-3 км західніше залізничної станції в долині річки Ягорлик) отримало назву Котовськ[5] на честь радянського військового командира та політичного діяча Григорія Котовського (замолоду кримінального злочинця), який зробив військову та політичну кар'єру при встановленнірадянської влади в Україні.
12 травня 2016 року місто Котовськ, у рамках декомунізації, було перейменовано на Подільськ, зважаючи на те, що розташоване воно на південному сході Подільської височини, у межах історичного Поділля.
Загальні відомості
Зараз місто Подільськ — найбільше місто півночі Одеської області, центр Подільського району; значний залізничний вузол з розвинутою інфраструктурою залізничних підприємств; має промислові підприємства, розвинуту мережу підприємств торговельного та побутового обслуговування; в останнє десятиліття місто стало провідним торговельним центром півночі Одещини і флагманом успішного проведення житлово-комунальної реформи серед малих міст України.
Місто розташоване в північно-західній частині Одеської області на південних відрогах Подільської височини, на водорозділі річок Ягорлик і Тилігул. Місто займає площу 2,5 тис. гектарів. Населення становить 40718 осіб (2001).
Розташуванням міста на південно-західному порубіжжі України, у вузлі залізничних та шосейних шляхів у напрямку Київ — Одеса, з виходом на країни Південно-Східної Європи та Причорномор'я, визначене його особливе місце на мапі України.
Подільськ розташований у північно-західній частині Одеської області, на відстані 188 км від обласного центру, займає південні відроги Подільської височини. Місто лежить на вододілі річок Ягорлик і Тилігул, займає площу 2,5 тис. га.[6]
Клімат
Клімат міста помірно-континентальний. Кліматичні умови сприятливі для вирощування цукрового буряка, кукурудзи, соняшнику, гречки, гороху. [2, c. 207]
Екологія
Основними забруднювачами довкілля є стихійні сміттєзвалища, забруднення води, атмосфери автомобільними машинами. У місті функціонує екологічне об'єднання активістів під назвою «Екологічний фонд м. Подільська». Основними завданнями організації є вирішення екологічних проблем, а саме: проблема сміттєзвалищ, поганої води, вирубування лісів, та побутових відходів[джерело?].
Історія міста пов'язана з стародавнім минулим територій нашої країни та сусідніх, етногенезом українського і молдовського народів, тісно переплетена з історичними подіями часів національно-визвольної боротьби східнослов'янських та молдовського народів проти кримськотатарського, турецько-османського поневолення, становлення та розвитку північно-західного Причорномор'я у XVIII—XX ст., зокрема, з історією виникнення та розвитку залізничного транспорту на території України.
Історики припускають, що поселення Бирза з'явилося в середині XVIII століття. 1779 рік вважається роком заснування с. Бірзула. У 1791 р. було підписано Ясський мирний договір, внаслідок якого територія між Дністром і Південним Бугом відійшла від Османської до Російської імперії. З 1803 р. село входить до складу Херсонської губернії (Косівська волость, Ананьївський повіт).
Час виникнення поселення (селища): у 60-х роках XIX століття, із проведенням залізниці Одеса–Балта. Раніше тут була Липецька поштова станція, базари по середах, проходить велика поштова дорога з Балти до Дубосарів.[7]
У 1863–1865 рр. станція Бірзула стала одним з перших залізничних вузлів в Україні, котрий розпочав забезпечувати рух та ремонт локомотивів на Південно-Західних (Києво-Балтській і Одесько-Балтської) залізниць.
У 1893 р. на станції Бірзула (у селищі при залізничній станції) було споруджено церкву Успіння Пресвятої Богородиці в пам'ять дивовижного спасіння 17 жовтня 1888 р. імператора Миколи ІІ та його сім'ї.
А 18 грудня 1904 р. Бірзулу особисто відвідав імператор Микола ІІ. У 1905 р. в селі відбувається ряд революційних заворушень, пов'язаних з демократичною революцією 1905—1907 рр.
З історією міста пов'язані неординарні події та особистості періоду Радянсько-української війни (один з них Котовський та маршал Якір). 3 березня 1917 р. в селі було створено громадський комітет — орган Тимчасового уряду.
17 січня 1918 р. владу у Бірзулі захоплюють більшовики. З березня по листопад 1918 року село брало участь у боротьбі з австрійсько-німецькими військами, більшовицькими військами керував Григорій Котовський. 5 грудня село звільняють війська Української Центральної Ради. [3, с. 242]
На початку лютого 1919 року в Бірзулі відбулися переговори між представниками Директорії УНР та французьким полковником А. Фрейденбергом — начальником штабу військ Антанти в Одесі. Представники Директорії УНР вимагали визнання Української держави Антантою та надання їй воєнної допомоги.[8]
У квітні 1919 р. Бірзула знову була захоплена більшовиками. У вересні 1919 р. село захопили денікінці. В січні 1920 року його знову зайняли більшовицькі війська. 22-23 квітня 1920 року повстанці отаманів Заболотного і Пшонника разом з учасниками Першого зимового походуармії УНР розгромили більшовицькі частини і визволили Бірзулу[10]. У лютому 1920 року владу остаточно взяли комуністи.
З листопада 1921 р. селище Бірзула стає волосним центром Балтського повіту Одеської губернії
У 1924 р. селище Бірзулу віднесли до селищ міського типу.[11] 12 жовтня 1924 р. за участю Г. Котовського в Бірзулі проголошується створення Молдавської АРСР (зі статусом автономії у складі УРСР), що стало основою для подальшої відбудови державності Молдови, яка в той час перебувала під окупацією Румунським королівством.
Братська могила 23 учасників Руху Опору
На початок 1941 року місто займає важливе місце в оборонній системі південно-західного кордону України (Півдні Радянського Союзу), тут дислокуються частини 2-го механізованого корпусу, стрілецькі та авіаційні частини Робітничо-Селянської Червоної армії.
Післявоєнна історія міста поєднана з історією становлення та розвитку ракетних військ стратегічного призначення та одного з крупних військово-навчальних автомобільних центрів Збройних Сил СРСР та України, з 18-річною історією становлення Державної прикордонної та митної служб Незалежної України. Найближчим часом в місті планується відкриття Регіонального центру навчання Державної прикордонної служби України.
До 1991 року місто здобуло свого максимального розвитку в промисловій сфері та розбудові житлового фонду.
90-і роки XX століття ознаменувалися в історії міста як складний, але досить успішний процес переходу до нового суспільно-економічного укладу, нового способу господарювання, ринкових відносин, становлення та розвитку місцевого самоврядування та посилення його ролі та впливу на внутрішнє життя міста. На кінець 90-х років XX століття завдяки діям мерії розпочалася житлово-комунальна реформа, газифікація міста, розвинулась потужна система малого та середнього бізнесу.
У 2003 році м. Котовськ стає членом Асоціації міст та громад України.
У 2006 році затверджують символи міста — герб і прапор, у 2007 — гімн міста.
У жовтні 2006 в м. Котовську відбувся Всеукраїнський семінар з реформування житлово-комунального господарства за участю керівництва держави та мерів малих міст України. На семінарі досвід місцевого самоврядування Котовська з реформи житлово-комунальної сфери відзначено як передовий, новаційний та необхідний для впровадження в інших населених пунктах країни.
На початок 2009 року в місті стабільно функціонують соціальна та житлово-комунальна сфери, розвивається підприємництво.
Майбутній розвиток м. Подільська на найближчі десятиліття можуть визначити: впровадження сучасних енергозберігальних інноваційних технологій в житлово-комунальному господарстві, стабільна робота залізничного транспорту, розвиток шляхів сполучення, розвиток аграрного сектора району, успішне залучення інвестицій.
Приналежність до адміністративно-територіальних одиниць
1779 р. — село Бірзула (Бірзолове, Бірзулове) вперше згадується в турецьких документах 1779 року в числі 41 населеного пункту Дубоссарської раї (в Османській імперії так називали території з немусульманським населенням).
У березні 1923 року — с-ще Бірзула стала районним центром Балтського округу, а постановою ВУЦВК від 30 липня 1924 року її зачислено до селищ міського типу[15].
12 жовтня 1924 року — у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки з'явилася Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, одним з районних центрів якої стала Бірзула.
У травні 1935 року — селище і станція Бірзула були перейменовані в Котовськ.
З 20 жовтня 1938 року — селище Котовськ зараховано до розряду міст (з включенням в міську смугу населених пунктів Лунчанської сільської ради)[16][17].
Місто стало одним із епіцентрів епідемії на Одещині.
19 квітня 2020 року помер 60-річний лікар із Подільська, є підозра, що він інфікував інших.[18]
25 квітня лікар, що помер 19 квітня, заразив 32 медпрацівника станом на 25 квітня. Перевіряють інших медпрацівників.[18] Всього на цей день на Одещині було 219 випадків захворювання.
Влада
Історично-географічні межі сучасної Одеської області
Міським головою Подільська з 1988 по 2022 р. був Анатолій Іванов. З 2022 року виконує обов'язки голови міськради - Албанський Олег Богданович.
Демографія
Станом на 1 січня 2011 року населення Подільська становило 40685 осіб. Жінок в місті більше, ніж чоловіків. За віковим складом у місті переважають люди молодого та середнього віку. Природний приріст населення від'ємний. Кількість економічно активного населення віком від 15 до 70 років становить близько 27 тис. осіб, близько 18 тис. мешканців зайняті у різних сферах економічної діяльності. Рівень безробіття в місті становить 2,6 %, рівень зайнятості 72 %.
Панівною релігією в місті є православне християнство. Проте ще на початку XX століття, до єврейських погромів та встановлення радянської влади, у с. Бірзула проживала значна кількість євреїв, відповідно був поширений юдаїзм, у селі з 1914 р. діяла синагога, однак у 1923 р. вона була закрита радянською владою.
Економіка
Промисловість
Будівля банку на вул. СоборнійСтара будівля із аптекою
Промисловість міста є однією із головних галузей економіки. В місті колись працювало 7 промислових підприємств.
Була добре розвинута харчова промисловість. Флагманом місцевої промисловості був Цукровий завод, який було введено в експлуатацію в 1961 р. Також успішно працювали такі промпідприємства, як Котовський м'ясокомбінат, Зернопереробне підприємство, місцевий винзавод, хлібозавод.
Одним із найстаріших підприємств міста є Меблева фабрика, яка випустила свою першу продукцію у 1934 р. Реконструкція підприємства дозволила вийти йому на рівень найкращих серед підприємств галузі. В останні роки підприємство було відзначене рядом дипломів за успішну роботу. До речі, це єдине промислове підприємство, яке не змогла до сьогодні знищити місцева влада. Також в місті діяла пір'яно-пухова фабрика, збудована у 1974 р. за проектом фірми «Лорх» (Німеччина) з повним автоматизованим виробничим процесом.
Туризм
Готель «Поділля» (раніше — «Супутник»)
Найцікавішими туристськими об'єктами міста можна вважати міський вокзал та залізничну станцію (одна з перших в Україні), а також Подільський краєзнавчий музей. Серед об'єктів, які теоретично можуть привабити туриста, у місті також є дві братські могили радянських воїнів, полеглих під час радянсько-німецької війни 1941—1945 рр., на одній з них горить вічний вогонь. В цілому місто має певні перспективи щодо розвитку туризму, адже з ним пов'язані деякі цікаві факти та події. До того ж, необхідні заходи з боку міських органів державної влади, спрямовані на розвиток індустрії туризму, і зокрема на розвиток інфраструктури, можуть принести значні зміни в стан рекреаційного господарства та індустрії туризму в місті.
Головним музеєм міста є Подільський міський краєзнавчий музей.
До відкриття музею з 1957 р. до 1962 р. можна було відвідати склеп-могилу Котовського. Там проводили різноманітні заходи, екскурсії, бесіди. У 1961 р. Котовський райком партії ухвалив рішення організувати краєзнавчий музей на громадських засадах.
22 жовтня 1961 р. відбулося відкриття музею ім. Котовського, про що свідчить запрошення на відкриття музею, яке збереглося до сьогоднішнього часу і представлене в музеї. Матеріали музею розповідали про життєвий та бойовий шлях Г. І. Котовського.
У 1980 р. був відкритий зал картинної галереї, де була представлена творчість місцевих художників. Експозиція галереї постійно поповнювалась, зібралось майже 50 робіт. Серед них акварель народного художника МРСР Л. П. Григоращенко, мальовничі полотна, виконані місцевими художниками І. Х. Сандецьким та В. В. Євдокимовим, ліногравюри та пастелі київського художника Сліпченка М. Ф., серед яких пейзажі Одеси, Києва, Котовська. На початку 1980-х рр. профіль музею змінено з історико-краєзнавчого на історико-художній. У 2007 р. профіль було змінено на краєзнавчий.
Згідно з актом обстеження за 2007 р., приміщення музею перебувало у незадовільному стані. Відсутня система опалювання, каналізації. Щороку погіршувався стан будівлі. У зв'язку з цим було прийнято рішення про переведення музею, який розміщувався за адресою проспект Котовського, 31, у міський будинок культури за адресою: вул. Бочковича, 1. Наразі в музеї налічується три експозиційні зали з історії та природи Подільського краю, один великий зал картинної галереї, у цьому ж залі виставляються народні умільці, а також є зал, де оформлюються експозиції, що висвітлюють визначні дати поточного року.
З квітня 2010 р. розпочалося оформлення головної експозиції музею, а вже восени почалися перші екскурсії у відродженому музеї, з'явилися перші відгуки відвідувачів. Зараз міський краєзнавчий музей — місце, у якому відвідувачі мають можливість дізнатися про історію краю, побачити роботи майстрів народної творчості, художників тощо.
Станція Подільськ є великим залізничним вузлом трьох напрямків: на Жмеринку, на Первомайськ та на Одесу. 9 підприємств залізничного транспорту обслуговують близько 250 км головного шляху, близько 150 км станційних шляхів та забезпечують енергопостачання та зв'язок на залізниці Одеської, Миколаївської та Вінницької областей. Найстаріше підприємство міста — Локомотивне депо є одним з провідних підприємств залізничного транспорту країни.
У всіх трьох напрямках ходять як приміські електрички, так і швидкі поїзди. На напрямку Київ-Одеса — також і швидкісні[25]. Крім основної станції, є ще платформа Подільськ-Північний, де можна сісти тільки на приміські рейси.
У Подільську є три великих мости (не рахуючи містків через струмки).
У місті розташовано два автопідприємства: ВАТ «АТП — 15171», ВАТ «Пасавтотранссервіс». Діють приміські автобуси. Роботу по перевезенню пасажирів на 9 міських маршрутах здійснюють 80 мікроавтобусів приватних підприємців.
Пам'ятники міста присвячені радянським партійним та військовим діячам, мають ідеологічно-пропагандистський характер, комуністичну тематику. Пам'ятники В. Леніну знесений в рамках очищення від тоталітарних символів у лютому 2015 року. Ще є три пам'ятники Григорію Котовському, два пам'ятники уродженцю Саврані Герою Радянського Союзу Кирилові Бочковичу, два монументи воїнам-афганцям, пам'ятник борцям за владу Рад, пам'ятник жителям міста, полеглим під час радянсько-німецької війни 1941—1945 рр., воїнам-визволителям, які боролися з нацистськими окупантами, пам'ятник Праці.
Будівлі
Вокзал, стара світлина.
Найбільш цікава архітектурна споруда Подільська — це будівля міського вокзалу, споруджена 1946 року. Стара будівля знаходиться на бульварі Бірзульському, навпроти сучасного залізничного терміналу, споруджена 1865 р., коли тодішнє с-ще Бірзула стало однією з перших залізничних станцій на території сучасної України. У традиціях соцреалізму в місті споруджені будівлі міськкому партії (1958[26]), міська рада, Клуб залізничників (де на 1-му урочистому засіданні Ревкому 9 листопада 1924 було проголошено Молдавську АРСР), будівлі гімназії, земської школи (школа № 1), школи № 6, колишньої синагоги (приміщення «Укртелекому» на проспекті Котовського). Нині будується Свято-Миколаївський собор.
Культура
Образотворче мистецтво
Події, пов'язані з військовими діями на території міста часів революції 1917—1921 рр. за участю Г. І. Котовського, відображені у багатьох творах образотворчого мистецтва, зокрема у живописі (картини художників М. Ф. Слипченка, Г. А. Шмельова) [5, c. 60-61].
Бібліотеки
В місті діє централізована бібліотечна система, книжковий фонд якої нараховує 29,2 тисячі екземплярів. В бібліотеці наявні читальний та абонементний зали, книгосховище.
Спорт
Головний вхід на стадіон «Локомотив»
У Подільську є стадіони (найбільший — стадіон ім. Котовського, також великим, але надто не пристосованим для спортивних ігор є стадіон «Локомотив»), дві спортивні школи, спортивні зали та майданчики, шаховий клуб. Також у місті функціонують боксерські клуби, котрі перебувають в районі Черьомушек і Цукрового заводу.
Парки
У парку ім. Т. Г. Шевченка
В місті є кілька парків: найстарший в центрі міста носить ім'я Т. Г. Шевченка та має статус «Пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення»; на жаль, занедбаний парк на бульварі Заслонова є продовженням старовинного Токарського саду, що тягнеться кілька кілометрів байрачними балками до річки Ягорлик. Також у місті створюється, але дуже повільно дендропарк «Надія» на території лісового масиву «Стражник». Парк «Шана праці» в центрі міста є найбільш романтичним місцем в Подільську.
Освіта
Єдиним вищим навчальним закладом міста є Котовське медичне училище І рівня акредитації. Медичне училище готує медсестер загального профілю та фельдшерів. Після отримання освіти молоді спеціалісти йдуть працювати в різноманітні медичні заклади Одеської області. А повну вищу освіту в місті можна отримати в місцевій філії університету «Україна».
В місті функціонує також ДПТНЗ «Котовський професійний ліцей», 10 загальноосвітніх шкіл, один будинок-інтернат, 12 дитсадочків. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, у дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою. У закладах освіти навчаються та виховуються 5712 дітей, з них: в школах 4318, у дошкільних закладах 1394, 1766 дітей охоплено позашкільною освітою.
В закладах освіти міста забезпечується державна політика як по відношенню до державної мови, так і до мов національних меншин. Функціонує 5 україномовних шкіл (1, 2, 6, школа-інтернат, гімназія та школа-ліцей), в 5 школах є класи з українською і російською мовами навчання.
З метою створення сприятливих умов для навчання дітей-шестирічок працюють групи продовженого дня.
Певне місце в роботі шкіл міста посідає робота з обдарованими учнями. В міських олімпіадах щорічно бере участь понад 800 учнів-переможців шкільних олімпіад.
З метою активізації фізкультурно-оздоровчої та спортивно масової роботи серед учнів загальноосвітніх навчальних закладів щорічно проходять Спартакіади колективів фізичної культури шкіл міста. Традиційно змагання проводяться з таких видів спорту як легка атлетика, шахи, шашки, настільний теніс, волейбол, естафети.
За підсумками навчального року щорічно найкращі учні випускних класів загальноосвітніх шкіл (по три учні кожного випускного класу) нагороджуються подяками міського голови та грошовими призами. Робота відділу та закладів освіти передбачає врахування освітніх проблем, нахилів та здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення. В школах міста працює 18 профільних класів за напрямками: суспільно-гуманітарний — 6, філологічний — 6; технологічний — 3, природничо-математичний — 3.
З 1 вересня 2008 року діє безкоштовне харчування учнів пільгового контингенту.
Цікаві та маловідомі факти і події
За перше історичне згадування Бірзули вважають 1779 рік. Але відлік часу ведуть від частини села Любомирка — Бірзули, яка й досі перебуває за межами міста. Натомість місто поглинуло такі села як Виноградівка (район старої лікарні), Миколаївка (район Каштану), Іванівка (район Токарського саду), Лунча (німецька колонія), єврейське містечко Бирза, село Михайлівка та село Торговиця. Найдавнішим населеним пунктом можна вважати Виноградівку, яку згадано в 1507 році. Отже вік поселення можна оцінювати в 500 років.
Цікавою історичною подією можна вважати переговори Міністра агітації та пропаганди УНРСергія Остапенка з начальником штабу французьких військ в Україні генералом Фрейденбергом6 лютого1919 р. на станції Бірзула. Українська сторона виступала з проханням допустити представників УНР на міжнародну конференцію в Парижі, велася розмова щодо схвалення Антантою проведення в Україні соціальних реформ. Урешті-решт, переговори виявилися безрезультатними.
Під час свого заслання до Кишинева через ямську станцію в Бірзулі проїздив російський поет Олександр Пушкін. Саме його перу належить вислів «Пристал как бирзульская грязь».
У 1890 рр. місто відвідував відомий український письменник Михайло Коцюбинський. Для свого твору «Для загального добра» він запозичив історію про трагедію сім'ї, що тоді проживала в Бірзулі. [4, c. 565]
Бірзулі присвятив своє оповідання «На разъезде» російський письменник Іван Бунін.
1918 року в Бірзулі розташовувався штаб Головнокомандувача УНРСимона Петлюри. Сам Петлюра Бірзулу щиро шанував, а молитися їздив до монастиря «Райський сад», що розташований за містом, поблизу села Липецьке
(у травні 1913 року біля селища Липецького Ананьївського повіту Херсонської губернії, ієромонахом Балтського монастиря Інокентієм (в миру Іван Левізор (1875-1917) було засновано «Новий Єрусалим» або «Райский сад» — величезний підземний монастир, розрахований на дві тисячі чоловік).
Після завершення основної частини підготовчої роботи 19 вересня 1924 р. на черговому засіданні було ухвалено Постанову Політбюро ЦК КП(б)У щодо створення Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки у складі УСРР.
У ньому обговорювалися такі важливі питання, як територія та межі МАСРР; внутрішнє районування; адміністративний центр; практичні заходи, пов'язані із встановленням центру у смт. Бірзулі.
За легендою[27] перше, урочисто обставлене засідання Ревкому МАРСР[28] пройшло не в Тирасполі (Тираспіль був лише третім за величиною містом автономії (майже 15 тис. жителів); його як регіональну столицю облюбував найвищий молдаванин у керівництві СРСР Михайло Фрунзе), а в другому за величиною місті автономії — Балті (трохи менше ніж 18 тис. жителів). Там же пройшли Перша Всемолдавська обласна партійна конференція (18–21.XII.1924) та Всемолдавський з'їзд рад, розпочали роботу постійні органи державної влади.
Під пам'ятником Г. І. Котовському в міському сквері, який був відкритий в 1934 р., знаходився мавзолей з тілом Котовського, подібний до мавзолею В. І. Леніна в Москві. Він разом із пам'ятником складав єдиний архітектурний ансамбль. Але під час німецько-нацистської окупації пам'ятник і склеп-мавзолей було зруйновано, а ордени та почесну зброю комбрига було вкрадено.
Після війни 1941—1945 рр. останки Котовського було знайдено і перепоховано, на могилі в 1965 р. на його честь відкрито новий пам'ятник, виконаний за проектом одеського архітектора М. Н. Проценка.
1941—1950 року в Котовську було створено підпільний округ ОУН. Через сувору конспірацію провід окружкому було переведено в Одесу, але в місті залишився численний актив, який значно перевищував актив прорадянського підпілля.[29]
Наприкінці 1980-х років в місті планували створити тролейбусну лінію. Для цього навіть спроектували новий автомобільний міст через залізницю в районі автовокзалу. Однак СРСР розпався і наміри електризувати міський автотранспорт не здійснилися.
На початку 90-х років минулого століття під час організаційної поїздки в Окни у Котовську загубився один із засновників сучасної України, лідер Народного руху України В'ячеслав Чорновіл. Політик знайшовся наступного дня на квартирі комуніста, який згодом став націоналістом.
2013 року в Подільську вперше в області було повалено пам'ятник Леніну,[30] котрий був встановлений в парку біля клубу залізничників.
2014 року влада міста мала намір встановити погруддя Тарасові Шевченку[31]. Однак саботаж мера міста Анатолія Іванова не дав здійснитися цим планам і фундамент під монумент поріс бур'янами.
28 січня 2015 року рішенням сесії Подільської міської ради з центрального парку культури і відпочинку Подільська було демонтовано ще один пам'ятник Леніну[32].
Негрецкул Михайло Васильович, відомий інженер-конструктор і винахідник полупостійного струму, створював свої перші винаходи саме в Подільську.
Гімн міста
Музика Г. Г. Пятникова. Текст П. Лютенка[джерело?]
Ми Подільська щасливі всі діти,
До великої прагнем мети:
Задля міста творити і жити,
Його славу високо нести!
Згуртували нас битви й стихії,
Не поглинув нас час лихоліть,
Все в тобі: і надії і мрії
І печалі і радощів мить!
І куди б нас не кликала доля,
Шлях додому нам легко знайти,
Бо на те є завжди твоя воля,
І у кожному серці є ти
Залізниця, мов мати годує,
Земляків твоїх славних родини.
Ти тепер на кордоні вартуєш
Зберігаючи спокій країни
Твою честь ми завжди захищаєм
Від жорстоких нежданих негод,
Це тому, що ми є подільчани -
Український великий народ!
Подільська рекламно-інформаційна газета «З рук в руки»
Телебачення
Інформаційним органом місцевого самоврядування міста є Комунальна телерадіокомпанія «Котовське ефірне телебачення» (ТРК «КЕТ»). ТРК створено у серпні 1996 року.
В місті також працює Перший канал Українського Національного радіо (Суспільне радіо) 103,6 mHz, радіо «НВ» 92,4 mHz.
Григорашенко Леонід Павлович[ru] — молдавський радянський графік і живописець, заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР (1960), народний художник Молдавської РСР (1963), член-кореспондент Академії мистецтв СРСР (1958).
Ткач Ануся — переможниця дитячого вокального шоу «Голос країни. Діти». Виступає в проектах видатного українського рок-музиканта Олега Скрипки та одеського джазмена Юрія Кузнецова.
Олексій Потьомкін (26.03.1921 — 25.08.2003) — майор гвардії, Герой Радянського Союзу, був названий почесним громадянином м. Котовськ.
Валентин Опальов (нар. 4.07.1958) — член Академії Російського телебачення, член Асоціації теле- та кінопродюсерів, член Гільдії продюсерів Росії.
Володимир Мунтян (нар. 14.09.1946 р.) — заслужений майстер спорту з футболу, півзахисник київського «Динамо» і збірної СРСР. Сім разів ставав чемпіоном СРСР, що є рекордом радянського футболу (разом з Олегом Блохіним). Двічі вигравав Кубка СРСР, володар Кубка Кубків УЄФА та Суперкубка УЄФА, учасник чемпіонату світу 1970 р. Після завершення кар'єри гравця тренував українські та закордонні футбольні клуби, під його керівництвом збірна Гвінеї пробилася у фінальну частину Кубка Африки 1998 р.
Єгудін Валерій Григорович (29.08.1937 — 4.12.2007) — оперний співак, народний артист СРСР (1983 р.). Провідний соліст Новосибірського державного академічного театру опери та балету (1961—1992 рр.) і його директор (1992—2001), був головою Правління Новосибірського Відділення Спілки театральних діячів Росії, членом Правління СТД РФ. Всього виконав близько 60 партій. Один із найкращих виконавців ролі Отелло в Росії.
Гліб Васильович Ватагін (1899.11.03. — 1986.10.10) — українець за походженням, італійський фізик, член Академії деї Лінчеї в Римі. Створив велику наукову школу в Бразилії, де жив у 1939—1956 рр. і організував Інститут фізики космічних променів. Запропонував статистичну теорію множинної генерації частинок космічних променів. У 1920 р. емігрував до Італії, де в 1922 р. з відзнакою отримав ступінь з фізики, а в 1924 р. — з математики. У 1934 р. Гліб Ватагін приймає запрошення університету Сан-Паулу та переїздить до Бразилії. Там він виплекав цілу плеяду фізиків: Ч. Латтес, О. Сала, М. Шенберг та ін.
Ковальський Анатолій Дмитрович (02.09. 1941 — 14.06.2016)– український письменник, поет, журналіст, краєзнавець, член Спілки журналістів СРСР, член Національної Спілки журналістів України, володар золотої «Почесної відзнаки Національної Спілки журналістів України»
Корембліт Олександр Хільович (28.05.1932 —) — український письменник, поет, журналіст, Член Української асоціації письменників, член Національної спілки журналістів України, Відмінник освіти України.
↑Історія міст і сіл УРСР: 1886–1887 — 474 (19 добротних будинків міського типу, а також 8 хат і 21 землянка; багато людей, переважно євреїв, мешкало в маленьких комірках, добудованих позаду крамниць)
↑Всесоюзная перепись населения 1926 года. М.: Издание ЦСУ Союза ССР, 1928-29
US Coast Guard base in North Bend, Oregon CGAS North BendUnit patchActive1974 to presentCountry United StatesBranch United States Coast GuardTypeCoast Guard Air StationRoleSearch & rescueSize153 active dutyGarrison/HQSouthwest Oregon Regional Airport 43°24′33″N 124°14′24″W / 43.40917°N 124.24000°W / 43.40917; -124.24000First Commander Cmdr Edward F. LewisAircraft flownHelicopterMH-65C DolphinMilitary unit Coast Guard Air Station North Bend (CGAS …
Harriet TubmanHarriet Tubman tahun 1880LahirMaret 1822Dorchester County, MarylandMeninggal10 Maret 1913Auburn, New YorkSebab meninggalRadang paru-paruMakamFort Hill Cemetery, Auburn, New York, Amerika SerikatTempat tinggalAuburn, New York, Amerika SerikatNama lainMinty, MosesPekerjaanPerang Saudara Perawat, hak pilih, aktivis hak-hak sipilTempat kerjaEdward BrodessSuami/istriJohn TubmanNelson DaviesAnakGertie (adopsi)Orang tuaBen dan Harriet Greene RossKerabat Modesty (nenek) Linah (sa…
Municipality in Catalonia, SpainVilafranca del PenedèsMunicipalityVilafranca del Penedès Coat of armsVilafranca del PenedèsLocation in CataloniaShow map of CataloniaVilafranca del PenedèsVilafranca del Penedès (Spain)Show map of SpainCoordinates: 41°20′53.75″N 1°41′34.60″E / 41.3482639°N 1.6929444°E / 41.3482639; 1.6929444Country SpainCommunity CataloniaProvinceBarcelonaComarcaAlt PenedèsGovernment • MayorPere Regull Riba (2015)[…
Янковський Микола Андрійович Народився 12 серпня 1944(1944-08-12) (79 років)село Покотилове, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Українська РСРГромадянство СРСР → УкраїнаДіяльність бізнесмен, політикAlma mater УДХТУНауковий ступінь доктор економічних наук[d…
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (أكتوبر 2021) نظام كاي إل ون (KL-ONE) هو نظام تمثيل للمعرفة في تقليد الشبكات والأطر الدلالية؛ بمعنى أنها لغة إطار. سعى هذا النظام إلى التغلب على الغموض الدلالي في تمثيلات الشبك…
Josep Pla 1917 Josep Pla i Casadevall (Palafrugell, maart 1897 - Llofriu, 23 april 1981) was een Catalaans (Spaans) schrijver en journalist. Leven en werk De reislustige Pla werkte als journalist in Frankrijk, Italië, Engeland, Duitsland en Rusland en geldt als een van de meest gelezen en populairste schrijvers in de Catalaanse taal. Specifiek droeg hij bij aan de vernieuwing van de Catalaanse taal en bracht Catalaanse gebruiken en tradities internationaal onder de aandacht. In bredere zin geld…
Tamara Gverdtsiteli Tamara Gverdtsiteli en 2012Información personalNombre de nacimiento თამარ გვერდწითელი Nombre en georgiano თამარა გვერდწითელი Nacimiento 18 de enero de 1962 (61 años)Tiflis (Unión Soviética) Nacionalidad Georgiana, rusa (desde 2000) y soviéticaEducaciónEducada en Conservatorio Estatal de Tiflis Información profesionalOcupación Cantante, pianista, compositora, actriz, poeta y escritora Años activa d…
Edward Hyde, 1. Earl of Clarendon Edward Hyde, 1. Earl of Clarendon, (* 18. Februar 1609 in Dinton bei Salisbury; † 9. Dezember 1674 in Rouen) war ein englischer Staatsmann und Historiker. Inhaltsverzeichnis 1 Leben 2 Ehen und Nachkommen 3 Schriften 4 Literatur 5 Weblinks Leben Hyde schloss 1626 sein Studium am Magdalen College der Universität Oxford ab und wurde 1633 am Middle Temple als Barrister zugelassen. Im April 1640 wurde er parallel sowohl vom Borough Shaftesbury in Dorset und vom Bo…
Reza Enayati Datos personalesNombre completo Gholam Reza EnayatiNacimiento Mashhad, Irán23 de septiembre de 1976 (47 años)País Irán IránAltura 1,89 m (6′ 2″)Carrera como entrenadorDeporte FútbolDebut como entrenador 2017(Siah Jamegan FC)Carrera como jugadorPosición DelanteroDebut como jugador 1998(Adonis Mashhad FC)Retirada deportiva 2017(Saba Qom FC)Part. (goles) 30 (8) - Selección394 (185) - Clubes[editar datos en Wikidata]…
United States historic placeSadie Thompson BuildingU.S. National Register of Historic Places Apparently a bed and breakfast inn, in 2007LocationAlong main road, Malaloa, American SamoaCoordinates14°16′35″S 170°41′35″W / 14.27639°S 170.69306°W / -14.27639; -170.69306AreaLess than one acreNRHP reference No.03000582[1]Added to NRHPJuly 2, 2003 The Sadie Thompson Inn is a historic building in Malaloa, one of the constituent villages of Pago Pago …
Gilbertus Jacchaeus (Leiden, 1614) Gilbert Jack (Latinized as Gilbertus Jacch(a)eus; c. 1578 – April 17, 1628) was Scottish Ramist[1] philosopher and physician. Life He was born in Aberdeen, and studied at Marischal College under Robert Howie. In 1598 he went to the University of Helmstedt.[2][3] He was professor, later of physics, at the University of Leiden, from 1605.[4] He was dismissed in 1619, suspected of sympathy with the Remonstrants;[5] he was …
Силовий розгін Євромайдану Євромайдан Беркутівці б'ють лежачого протестувальника Дата: 30 листопада 2013 року Місце: Майдан Незалежності, Київ, Україна Привід: Версія державної влади: забезпечити безперешкодний проїзд техніки для подальших робіт з підготування до Новор…
أي قلعة سي تقسيم إداري البلد إيران إحداثيات 36°19′34″N 47°22′26″E / 36.32611111°N 47.37388889°E / 36.32611111; 47.37388889 السكان التعداد السكاني 148 نسمة (إحصاء 2016) تعديل مصدري - تعديل أي قلعة سي هي قرية في مقاطعة تكاب، إيران.[1] يقدر عدد سكانها بـ 148 نسمة بحسب إحصاء 2016.[2] مراج…
Jambu bol Syzygium malaccense Status konservasiRisiko rendahIUCN136055196 TaksonomiDivisiTracheophytaSubdivisiSpermatophytesKladAngiospermaeKladmesangiospermsKladeudicotsKladcore eudicotsKladSuperrosidaeKladrosidsKladmalvidsOrdoMyrtalesFamiliMyrtaceaeGenusSyzygiumSpesiesSyzygium malaccense Merr. dan L.M.Perry, 1938 Tata namaBasionimEugenia malaccensis (en) lbs Jambu bol, jambu kepal, jambu dersono, atau jambu jamaika adalah salah pohon buah yang termasuk kedalam tanaman Jambu-jambuan. Buah jambu…
1998 compilation album by Dire StraitsSultans of Swing:The Very Best of Dire StraitsCompilation album by Dire StraitsReleased19 October 1998 (1998-10-19)Recorded1978–1992GenreRoots rockLength78:59LabelMercuryWarner Bros. (U.S.A.)Dire Straits chronology Live at the BBC(1995) Sultans of Swing:The Very Best of Dire Straits(1998) Private Investigations(2005) Professional ratingsReview scoresSourceRatingAllMusic[1] Sultans of Swing: The Very Best of Dire Straits is th…
Shopping mall in Hong Kong 22°19′11″N 114°10′15″E / 22.31973°N 114.17075°E / 22.31973; 114.17075 Interior in 2015 Sin Tat Plaza (Chinese: 先達廣場; Jyutping: sin1 daat6 gwong2 coeng4), is a shopping mall located in Sincere Building, 83 Argyle Street, Mong Kok, Hong Kong.[1][2][3] Shops focus on the sales of mobile phones, mobile phone accessories, mobile phone repair services, and digital products.[4][5][…
Self-portrait (1911) Digging in the Garden Oleksa Kharlampiyovych Novakivskyi (Ukrainian: Оле́кса Харла́мпійович Новакі́вський; 14 March 1872, Obodyvka, Trostianets Raion, Vinnytsia Oblast — 29 August 1935, Lviv) whose last name is also written as Novakivs´kyi[1] was a Ukrainian painter and art teacher; known largely as an Impressionist. Biography He was born to a forester who worked at the estate of an aristocratic Polish family. A local nobleman too…
The National War Fund was the joint financing of war appeals during World War II for the United Service Organizations (USO), United Seamen's Service, and about twenty other overseas relief programs. The National War Fund operated from 1943 to 1947. Background Beginning in September 1939 when Germany attacked Poland, 596 foreign relief agencies raised $597,621,366. On July 25, 1942, Franklin D. Rooseveltsigned Executive Order 9206, moving foreign relief from the State Department to the President'…
This article includes a list of general references, but it lacks sufficient corresponding inline citations. Please help to improve this article by introducing more precise citations. (December 2006) (Learn how and when to remove this template message) The term Know-Nothing Riot has been used to refer to a number of political uprisings of the Nativist American Know Nothing Party in the United States of America during the mid-19th century. These anti-immigrant and anti-Catholic protests culminated…
Artikel ini tidak memiliki referensi atau sumber tepercaya sehingga isinya tidak bisa dipastikan. Tolong bantu perbaiki artikel ini dengan menambahkan referensi yang layak. Tulisan tanpa sumber dapat dipertanyakan dan dihapus sewaktu-waktu.Cari sumber: Reyhan Githa Umara – berita · surat kabar · buku · cendekiawan · JSTOR Reyhan Githa UmaraLahir16 Oktober 1991 (umur 32)BogorKarier musikGenre Pop Melayu pop Tahun aktif2012–sekarangArtis terkaitKange…
