Свідрук Марта Іванівна

Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть удосконалити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення. Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (березень 2021) Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або вдосконаленням розмітки статті. (березень 2021) Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. (березень 2021)

Марта Свідрук (18 березня 1928, м. Надвірна, Надвірнянський повіт, Станіславське воєводство, Друга Річ Посполита — 22 лютого 1952, урочище Хубена біля с. Дзвиняч, Солотвинський район, Станіславівська область, УРСР) - учасниця повстанського руху, зв'язкова Михайла Дяченка.

Народилася 9 березня 1928 року в Надвірній у родині Івана Свідрука та Анни Келеман. У 1943 році вступила до станіславівської гімназії. У 1944 році вступає до лав УПА і стає зв'язковою. Бойове навчання пройшла у с. Цуцилові на Надвірнянщині. Працювала секретаркою в міській раді та одночасно була зв'язковою Михайла Дяченка. Перебувала в криївках сіл Дзвиняч та Молодьків. У 1947 році Марта опинилась під наглядом КГБ, тому за допомогою підпільників отримала паспорт на ім'я Параски Чумбей і переїхала у Теребовлю, де працювала у школі бібліотекаркою. Через підозри директора школи переїжджає до Львова, де здобуває робітничу професію. Згодом повертається у Надвірну. ^[1]

Восени 1951 року Марта Свідрук разом з Михайлом Дяченком перебирається у бункер на горі Городище, що біля Надвірної. Загинула під час проведення опереції з розшуку та знищення керівників Карпатського крайового округу проводу ОУН. Одна з груп управління КГБ у Станіславівській області натрапила у лісі на бункер, в якому були повстанці. Сховавшись у бункері, повстанці знищили всі дкументи, а потім пострілялися. ^[2] Всіх повстанців поховано в одній братській могилі на цвинтарі в Солотвино. У 1992 році товариство "Меморіал" виявили в рові біля солотвинського цвинтаря зв'язані линвою скелети сімох осіб, серед них і один жіночий. Припустили, що це Марта Свідрук і тому рідна сестра підпільниці забрала останки до Надвірної і похована в одній могилі разом із загиблим братом - близнюком Мироном на старому цвинтарі, що знаходиться на вулиці Соборній.

Могила по периметру обнесена бетонним бардюром. У головах встановлено мармуровий мальтійський хрест (висота - 1, 8 м.)і плиту, на якій вгорі розміщений фотокерамічний портрет Мирона і Марти, а в центрі - табличка із написом. ^[2] Могила належить до пам'ятки історії та мистецтва Івано-Франківської області під номером 2079

14 жовтня 2008р. відкрита меморіальна дошка Марті та Мирону Свідрукам. На вертикальній прямокутній плиті з чорного граніту вигравіювані погрудні портрети Мирона та Марти, а під ним нанесено присвятний напис. ^[2]

2012р. рішенням Надвірнянської міської ради, Мирону і Марті Свідрукам присвоєно звання почесних громадян міста Надвірна і вручені грамоти, документи і медалі їхній рідній сестрі Емілії Андрійович (Свідрук). ^[3]

1. ↑ Євген Луців. «Люди з легенди. Життя та боротьба Мирона і Марти Свідруків» — Надвірна, 2015.
2. ↑ ^{а б} Звід пам’яток історії та культури України: Івано-Франківська область. Надвірнянський район. Івано-Франківськ: Місто Нв. 2012.
3. ↑ Мирон-«Вільшенко; Пімста; Завзятий» та Марта-«Марічка; Настя Черемшина» Свідруки – герої не вмирають.