Екорегіон туманних рідколісь, чагарників та дюн Південної Аравії охоплює чотири райони загальною площею 19 913 км², розташовані на південному сході Ємену та на півдні Оману в мухафазі Дофар.
Найзахідніший район охоплює прибережний гірський хребет Аль-Урайс, розташований на схід від міста Шукра, у 150 км на північний схід від Адена. Хребет складається з темних вулканічних порід і тягнеться приблизно на 65 км в напрямку захід-схід паралельно узбережжю Аденської затоки. Його найвищою вершиною є гора Урайс[arz], що розташована на заході гірського хребта поблизу узбережжя. Середня висота гірського хребта Аль-Урайс становить 1500-1600 метрів, навколо нього розташоване порізане численними ваді плато висотою 1200–1350 м і шириною 2-3 км. Між плато та берегом моря розташований стрімкий уступ[3].
Найбільша частина екорегіону охоплює гори єменського регіону Хадрамаут, які нависають над містом Ель-Мукалла. Ці гори підіймаються на висоту до 2100 м над рівнем моря. Найсхідніша частина регіону охоплює гори Дофар[en], що простягаються на 290 км від східного Ємену до мису Шарбатат в Омані. Ці гори складаються з трьох гірських масивів: Джебель-Камара на заході, Джебель-Кари в центрі і Джебель-Самхана на сході. Між горами Дофар та Хадрамаутом розташований ще один невеликий анклав, який охоплює гору Джебель-Фартак[arz] в Ємені.
Клімат регіону загалом характеризується як пустельний (BWh за класифікацією кліматів Кеппена), однак він перебуває під значним зволожуючим впливом океанічних повітряних мас. Влітку в прибережних районах Аравійського моря часто відбувається апвелінг (підйом глибинних вод у верхні шари океану), що призводить до охолодження повітряних мас та формування туманів. Внаслідок цього південні схили прибережних гір, охоплені цим екорегіоном, мають більш прохолодний і вологий клімат, ніж навколиші рівнинні території та більш віддалені від моря райони[8]. Також зволоженню екорегіону сприяють південно-західні мусони, відомі як хариф[en], які в період з червня по вересень приносять насичене вологою повітря, яке піднімається нагору по стрімким гірським схилам і спричиняє швидке зниження температури повітря, тоді як відносна вологість швидко зростає. Вологе прохолодне повітря конденсується і формує на землі густий туман. Таким чином екорегіон отримує вологу, необхідну для підтримки високого розмаїття флори та фауни. Загалом середньорічна кількість опадів тут становить 20-500 мм.
На вершинах плато поширені сухі луки, по яким розкидані сикомори (Ficus sycomorus) та Ficus vasta[en], а також зустрічаються ділянки вічнозелених заростей. На сухих північних схилах гір переважають сухі рідколісся, де ростуть зонтичні акації (Vachellia tortilis), жовта акація[en] (Vachellia flava) та дерева гаф (Prosopis cineraria). На певній віддаленості від моря вони раптово рідшають, відображаючи максимальну поширеність вологих туманів всередині Аравії.
Характерним представником екорегіону є ладанне дерево (Boswellia sacra), зі смоли якого отримують ладан. Іншим характерним деревом, що росте в рідколіссях екорегіону є ендемічний дофарський аногейсус[en] (Anogeissus dhofarica), що може виростати до 12 м у висоту. Це дерево скидає своє листя на початку зимового сухого сезону, у листопаді-грудні, і знову зеленіє, коли хариф (південно-західний мусон) приносить літні дощі.
Оцінка 2017 року показала, що 685 км², або 3 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають Природний заповідник Джабаль-Самхан[en] в Омані.
Примітки
↑ абвDinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
↑Kilian, Norbert, Peter Hein and Mohamed Ali Hubaishan (2004). "Further Notes on the Flora of the Southern Coastal Mountains of Yemen". Willdenowia Bd. 34, H. 1 (Aug. 25, 2004), pp. 159-182. DOI:10.3372/wi.34.34114
↑"Terrestrial Ecoregions of the World". World Wildlife Fund. Accessed 25 April 2020. [1]
↑"Arabian Peninsula: Yemen, Saudi Arabia, and Oman". World Wildlife Fund. Accessed 25 April 2020. [2]
↑Olson, D. M., Dinerstein, E., Wikramanayake, E. D., Burgess, N. D., Powell, G. V. N., Underwood, E. C., D'Amico, J. A., Itoua, I., Strand, H. E., Morrison, J. C., Loucks, C. J., Allnutt, T. F., Ricketts, T. H., Kura, Y., Lamoreux, J. F., Wettengel, W. W., Hedao, P., Kassem, K. R. 2001. Terrestrial ecoregions of the world: a new map of life on Earth. Bioscience 51(11):933-938.
↑"Western Asia: Oman, Yemen, and Saudi Arabia". World Wildlife Fund. Accessed 25 April 2020. [3]
↑Fisher M., Membery D.A. (1998) Climate. In: Ghazanfar S.A., Fisher M. (eds) Vegetation of the Arabian Peninsula. Geobotany, vol 25. Springer, Dordrecht. DOI:10.1007/978-94-017-3637-4_2
↑"Western Asia: Oman, Yemen and Saudi Arabia". World Wildlife Fund. Accessed 25 April 2020. [4]
↑Hegazy, Ahmad, and Jonathan Lovett-Doust (2016) Plant Ecology in the Middle East. Oxford University Press, Jan 14, 2016.