Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Ян Лютек із Бжезя

Ян Лютек із Бжезя
пол. Jan Lutek, Jan Lutkowic z Brzezia
Герб
Герб
Куявсько-поморський (Влоцлавський) єпископ
1463 — 1464
Обрання: 6 червня 1463
Інтронізація: 7 листопада 1463
Церква: римо-католицька
Попередник: Ян Ґрущинський
Наступник: Якуб з Сенна
Краківський єпископ
1464 — 1471
Обрання: 19 жовтня 1464
Попередник: Ян Ґрущинський
Наступник: Ян Жешовський
 
Діяльність: католицький священник, державний діяч, католицький єпископ
Народження: 1405
Бжезе, Ґміна Плешев, Плешевський повіт, Великопольське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 24 травня 1471
Краків, Королівство Польське
Похований: катедра святих Станіслава і Вацлава
Батько: Лютек з Бжезя
Посада: канонік познанський, ґнєзненський, краківський, архідиякон ґнєзненським, кантор ленчицький, схоластик влоцлавський, куявсько-поморський і краківський єпископ; секретар королівський, підканцлер коронний

Ян Лютек із Бжезя чи Ян Люткович із Бжезя гербу Долива (нар бл. 1405, Бжезе — пом 24 травня 1471, Краків) — польський римо-католицький і державний діяч, дипломат; єпископ куявсько-поморський (1463—1464), краківський (1464—1471), секретар королівський (1430—1455), підканцлер коронний (1455—1464).

Життєпис

Народився Ян близько 1405 року у Бжезе, в сім'ї Лютека з Бжезя гербу Долива, каліського земського судді[1] та його дружини Дороти[2].

Навчався з 1420 року на факультетах мистецтв і права у Краківській академії[1].

Політична кар'єра

Протягом 1429—1430 років Ян Люткович був секретарем князя Вітовта у Вільні[3]. Виконував функції посла до Владислава II Ягайла, Сигізмунда Люксембурзького та великого магістра Тевтонського ордену Пауля фон Русдорфа. Він перешкоджав Вітовту прийняти королівську корону з рук імператора Сигізмунда[4].

Після смерті Вітовта 1430 року став секретарем королівським у Владислава II Ягайла, пробув на цій посаді до 1455 року. 1431 року брав участь у посольстві до нового великого князя литовського Свидригайла[5].

Двічі (1454 і 1455) був послом рейхстагу в Регенсбурзі, присвячених антитурецькому хрестовому походу, де відстоював права Польщі на Пруссію[5]. Визнаючи заслуги Яна Лютковича, король Казимир IV Ягеллончик призначив його на посаду підканцлера коронного (1455—1464)[6].

Як новопризначений підканцлер брав участь у битвах тринадцятилітньої війни, зокрема в облозі Мальборка. 1460 року в Битомі уклав він від імені короля союз із чеським королем Їржі з Подєбрад. Був гарантом Торунського миру 1466 року[7].

Церковна кар'єра

Ян Люткович займав ряд церковних посад: був каноніком краківським (1431—1464), познанським (1433—1464) і ґнєзненським (1434—1458), архідияконом ґнєзненським (1454—1464), кантором ленчицьким (1438—1458), схоластиком влоцлавським (1455—1462)[8].

1434 року був послом короля Владислава Варненчика на Флорентійський собор, де він брав участь у гострій суперечці з представниками Тевтонського ордену. 1436 і 1438 року двічі був у посольствах до Ватикану у справах затвердження архієпископом Ґнєзненським Вінцентія Кота і єпископом познанським Анджея Бнінського[5]. Протягом 1450—1451 років у Римі отримав ступінь доктора права[8], був аудитором і капеланом папи Миколая V. Будучи близьким до папи, обороняв інтереси Польщі, особливо прав на Пруссію. Був жорстким опонентом консиляризму, виступав проти антипапи Фелікса V[5].

1457 року Ян Лютек був обраний групою каноніків вармінських під тиском короля єпископом вармінським, проте не отримав провізії папи на це єпископство[5]. 1460 року був обраний краківською капітулою краківським єпископом, проте не отримав схвалення короля та зрікся того вибору на користь протегованого останнім Яна Ґрущинського[2]. 6 червня 1463 року був затверджений єпископом куявсько-поморським; був висвячений 7 листопада 1463 року. Проте вже 19 жовтня 1464 року був обраний краківським єпископом[5]; 26 травня 1465 року отримав інгрес у краківській дієцезії[2].

Проводив хрещення королівських дітей: Ельжбети (1465), Сигізмунда (1467), Фридерика (1468)[9].

1466 року видав розпорядження про дохід з набуття спадщини після померлого. Цей статут набув чинності в XVI столітті для Ґнєзненського воєводства, а в Познані він діяв до XX століття[5]. 1469 року в Пьотркуві він прийняв омаж від великого магістра Тевтонського Ордену Генріха фон Плауена[2].

Помер Ян Лютек 24 травня 1471 від апоплексичного удару під час засідання коронної ради. Похований у Вавельському соборі Кракова[2].

Примітки

  1. ↑ а б Marceli Kosman, Kancelaria wielkiego księcia Witolda [w:] Studia Źródłoznawcze = Commentationes T. 14 (1969), s. 110.
  2. ↑ а б в г д Irena Kuczyńska. Wielka historia małego Brzezia. Irena Kuczyńska InfoPleszew.
  3. ↑ Adam Boniecki, Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich, Cz. 1, T. 2, s. 173.
  4. ↑ Marceli Kosman, Kancelaria wielkiego księcia Witolda [w:] Studia Źródłoznawcze = Commentationes T. 14 (1969), ss. 102, 106, 110, 115.
  5. ↑ а б в г д е ж Jan Lutkowic, Jan Lutek z Brzezia. Encyklopedia Krakowa.
  6. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 107.
  7. ↑ Antoni Gąsiorowski, Polscy gwaranci traktatów z Krzyżakami XIV—XV wieku, w: Komunikaty Mazursko-Warmińskie nr 2-3, 1971, s. 258.
  8. ↑ а б Clavis scriptorum et operum Medii Aevi Poloniae, Opracowanie: Jerzy Kaliszuk Aneta Pieniądz Piotr Węcowski Krzysztof Skwierczyński, Kraków 2019, s. 283.
  9. ↑ Beata Możejko, O okolicznościach narodzin królewskich dzieci w świetle itinerarium Kazimierza Jagiellończyka i Elżbiety Rakuskiej [w:] Studia z Dziejów Średniowiecza, t. 24, 2020, s. 143, 144, 145.

Література

  • Barbara Janiszewską-Mincer, Jan Lutkowic (Lutek) z Brzezia, Polski Słownik Biograficzny, t. X, z. 46, Wrocław 1963, s. 443—445.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya