Í, í — літера розширеного латинської абетки, утворена буквою I з додаванням акута. Використовують у фарерській, угорській, ісландській, чеській, словацькій і татарській мовах, де вона часто вказує на довгий /i/ (ee в англійському слові feel). Ця форма також зустрічається в каталонській, ірландській, італійській, окситанській, португальській, іспанській, арагонській, галісійській, леонській, навахо та в'єтнамській мовах як варіант літери «і». У латинській мові довге i ⟨ꟾ⟩ використовують замість í для довного звуку /i/.
Використання різними мовами
Фарерська
Í — 11-та літера фарерської абетки і позначає /ʊi/ .
Угорська, ісландська, ірландська, чеська та словацька
Í — 16-та літера угорської абетки, 12-та — ісландської, 16-та — чеської та 18-та - словацької. Вона передає /iː/.
Татарська
Í — 14-та літера татарської абетки (на основі Заманаліфа). Вона передає /ɨɪ/ .
В'єтнамська
У в'єтнамській абетці í — це мішковий тон (високий тон) «i».
Китайська
У китайській мові піньінь í — тон янпін (阳平, високий тон) «і».
Іберо-романські
В іберо-романських мовах «í» вважають не буквою, а буквою «і» з наголосом. Її використовують для позначення складу «і» з ненормальним наголосом.
Італійська
Í/í — варіант I з акутом; вона передає /i/, що несе тонічний акцент. Її використовують лише в тому випадку, якщо це остання буква слова, за винятком словників або коли інша вимова може вплинути на значення слова: víola («порушує», pronounced [ˈviːola]) і viòla («фіолетовий», pronounced ['vjɔːla ]).
Відображення символів
