Ізоколон

Ізоколон (від грецьк. isos — рівний та kolon — частина речення, складник періоду) — стилістична фігура, що виявляється в кількаразовому повторенні на невеликому відтинку віршової площі одних і тих самих слів або словосполучень (колонів) задля витворення синтаксичного паралелізму з анафоричними та епіфоричними компонентами, а також інтонаційного і сенсового увиразнення поетичного мовлення ^[1]. Ізоколон також використовується з метою емоційного забарвлення мови в художніх творах^[2]. В ізоколоні спостерігаються ознаки ізосинтаксизму. Ізоколон часто використовується, навіть позасвідомо, у повсякденних розмовах^[3].

На горі гора,

а на тій горі

піч горить.

Піч горить —

хліб пече.

"На тобі, пече,

мою печаль,

хай хліб пече,

а не серце молоде"

(Василь Голобородько, зі збірки віршів «Летюче віконце»).

• Ізоколон // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 407.
• Ісоколон // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 224. — ISBN 978-966-439-921-7.