Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Анна Кареніна (фільм, 1948)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Анна Кареніна (значення).
У Вікіпедії є статті про інші фільми з такою ж, або схожою назвою: Анна Кареніна (значення).
Анна Кареніна
англ. Anna Karenina
Жанрдраматичний фільм[1][2] і екранізація роману[d]
РежисерЖульєн Дювів'є
ПродюсерАлександр Корда
СценаристиЖульєн Дювів'є
Жан Ануй
Гай Морган
На основі«Анна Кареніна» Льва Толстого
У головних
ролях		Вів'єн Лі
Ральф Річардсон
ОператорАнрі Алекан
КомпозиторКонстант Ламберт
КінокомпаніяBritish Lion Films
London Films
Дистриб'ютор20th Century Fox, Netflix, British Lion Filmsd і London Films Productions
Тривалість139 хв.
Моваанглійська
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Рік1948
Дата виходу22 січня 1948 (Лондон, прем'єра)
27 вересня 1948 (Велика Британія)
Кошторис£700 000[3][4]
Касові збори₤149 414 (Велика Британія)[5]
IMDbID 0040098
CMNS: Анна Кареніна у Вікісховищі

«Анна Кареніна» (англ. Anna Karenina, у Великій Британії також відомий під назвою «Анна Кареніна, Льва Толстого») — британський фільм режисера Жульєна Дювів'є, знятий в 1948 році за романом Льва Толстого «Анна Кареніна». У головній ролі знялася Вів'єн Лі. Александр Корда виступив продюсером фільму, в зйомках якого брала участь його кінокомпанія «London Films», дистриб'ютором фільму в США стала кінокомпанія «20th Century Fox». Сценарій став спільною роботою Жана Ануя, Жульєна Дювів'є і Гая Моргана, композитором фільму був Констант Ламберт, декоратором Андре Андрію (англ. André Andrejew) і оператором Анрі Алекан.

Синопсис

Анна Облонська (Вів'єн Лі) виходить заміж за Олексія Кареніна (Ральф Річардсон), який більше цікавиться політикою, ніж своєю дружиною. Анну кличе в Москву її брат Степан Облонсбкий (Г'ю Демпстер), який картає себе за те, що зраджував своїй дружині Дарині, вона ж Доллі (Мері Керрідж). Анна нічним поїздом відправляється в Москву, під час поїздки знайомиться з графинею Вронською (Гелен Гейї). Під час бесіди графиня показує Анні портрет свого сина, графа Вронського (Кірон Мур). Вронський зустрічає на вокзалі свою матір і помічає Анну. Він намагається познайомитися з нею, однак Анна відмовляє йому. Незважаючи на це, Вронський продовжує свої спроби сподобатися Анні, хоча він знає, що вона заміжня. Його дії обговорюють місцеві пліткарі. Про це дізнається Катерина (Кіті) Щербацька (Саллі Енн Гауес), їй подобається Вронський, і його поведінка засмучує Кіті. У той час Кіті переслідує Костянтин Левін (Ніл Макгінніс), він був нареченим Кіті, але був нею відкинутий після знайомства з Вронським. Після зради Вронського Кіті виходить заміж за Левіна.

Незабаром Анна повертається до Петербурга. Вронський каже всім, що він чоловік Анни — Анна в свою чергу не спростовує його слів. Про це йдуть чутки, і скоро про це повинен дізнатися чоловік Анни — Олексій Каренін. У той час Олексія більше хвилює його положення в суспільстві, ніж почуття дружини. Незабаром Олексій все дізнається і наказує дружині порвати з Вронським. Він загрожує Анні тим, що вона більше не побачить їхнього сина. Анна намагається порвати з Вронським, але відчуває що той подобається їй. Вона розлучається з Олексієм, а незабаром розуміє, що чекає дитину від Вронського. Після важких пологів Анна просить Олексія Кареніна про прощення, що він холодно приймає. Будучи великодушним людиною, він дозволяє Вронського відвідати Анну, якщо вона про це попросить. Ставши причиною скандалу, Вронський намагається накласти на себе руки. Анна намагається налагодити життя з Кареніним, але не може забути Вронського. Вона кидає Кареніна назавжди, залишаючи своїх дітей заради життя в Італії з Вронським. Але її сумніви в почуттях Вронського ростуть і в підсумку відштовхують його. Розуміючи, що вона втратила все, Анна кидається під поїзд …

У ролях

Примітки

  1. ↑ http://www.imdb.com/title/tt0040098/
  2. ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film573460.html
  3. ↑ THE STARRY WAY. The Courier-Mail. Brisbane: National Library of Australia. 21 лютого 1948. с. 2. Архів оригіналу за 23 червня 2020. Процитовано 14 вересня 2017.
  4. ↑ Karol Kulik, Alexander Korda: The Man Who Could Work Miracles, Virgin, 1990, p. 303.
  5. ↑ Vincent Porter, "The Robert Clark Account", Historical Journal of Film, Radio and Television, Vol. 20, No. 4, 2000.

Посилання
Kembali kehalaman sebelumnya