Його твори різнилися від високої драми до абсурдистського фарсу, але найбільш відома п'єса 1944 року «Антиґона», адаптація класичної драми Софокла, яку сприйняли за напад на Режим ВішіФіліппа Петена. Один із найплідніших французьких письменників після Другої світової війни. Більшість робіт Ануя розглядають тему відстоювання своєї позиції у світі моральних компромісів.[12]
П'єси
Його п'єси, створені під впливом неокласицизму, поділяються на «чорні» («Антігона» 1942), «рожеві», історичні («Жайвір» 1950 і «Беккет» 1959). Останні п'єси пронизані духом екзистенціалізму «Арешт» 1975, «Сценарій» 1976.
Ануй Жан // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 49. — ISBN 966-692-578-8.
.svg){kind=small}
