Стародавні єгиптяни надали назву місту за іменем шанованої місцевої богині Баст, іноді додаючи префікс «пер», що означає «дім», таким чином в єгипетській мові назва міста, найбільш імовірно, звучала як Баст чи Пер-Бастет та означала ім'я богині чи місце її перебування. Давньогрецька назва є похідною від єгипетської назви міста й імені богині: Бубастіс (Βούβαστις) — написання відповідно до Геродота, а Бубастос (Βουβαστός) — відповідно до інших античних авторів, що описували місто пізніше. Римляни перейняли грецьку назву міста — латиною Bubastus . За часів раннього середньовіччякопти також мали кілька своїх найменувань міста, співзвучних зі стародавніми, — Бубасті тощо.
Іноземні назви
Більшість дослідників ототожнюють Бубастіс зі згадуваним у Біблії (Старий Заповіт, Єз30:17) містом Пі-Бесет (дав-євр.פי-בסת, py-bst). В апокрифічномуЄвангелії Псевдо-Матвія місто називається Сотін (лат.Sotinen). Найменування міста серед сучасних дослідників, відповідно до греко-арабської номенклатури топонімів прийнятої в єгиптології — Бубастіс або, іноді, Телль Баста.
За часів розквіту міста деякі фараони будували в ньому палаци й мастаби (відомі рештки палацу доби VI династії та палацу періоду Середнього царства)[3]. Бубастіс був розташований на земляних насипах, що були значно вищими за рівень Нілу, ті насипи Геродот вважав найвищими у Єгипті й розповідав, що звели їх місцеві робітники, а у подальшому засуджені злочинці, яких, відповідно до закону фараона Шабаки (на межі VIII-VII століть до н. е.), не страчували, а засуджували до земляних робіт, кожного у своєму місті. Відомо, що у Третьому перехідному періоді окружність міських стін становила близько 5 км.
Культові будівлі
Найбільш відомою та знаменитою культовою спорудою був храм Бастет — місцевий, а згодом загальноєгипетський, центр шанування богині. Храм було зведено за наказом Аменемхета I (XX століття до н. е.), але, можливо, фараон перебудовував більш давнє святилище. Сенусерт I і Сенусерт III розширили храм, також існує припущення, що Аменемхет III брав участь у прикрашанні храму: там було знайдено два його портрети[3]. До XIII століття до н. е., коли Рамзес II також розширив і прикрасив той храм, він уже складався з великого вестибюля, двох зал і гіпостилю.
Пізніше правителі XXII (Лівійської) династії, зміцнюючи свої зв'язки з Єгиптом, будували нові релігійні споруди навколо того храму та всередині нього. Імовірно, Осоркон I почав з прикрашення стін новими рельєфами та перебудував вестибюльну залу храму. За Осоркона II у храмі Бастет були перебудовані новий двір і великий гранітнийпортал з рельєфами, що зображують свято Хеб-Сед на 22-му році життя царя, а також хеб-седну (так звану нині «святкову залу Осоркона II»)[4] та гіпостильну зали. За його наказом у північній частині храму було зведено портик. Невелику залу-святилище до храму Бастет було прибудовано за Нектанеба II (IV століття до н. е.).
Список інших відомих сучасним дослідникам святилищ Бубастіса:
храм Пепі I — на захід від храму Бастет (XXIII століття до н. е., храм оточувала стіна з сирцевої цегли 87,5×64 м, нині від святилища лишились тільки два ряди стовпів).
До значних об'єктів міста мертвих Бубастіса належать гробниці намісників областей у Нубії — Хорі I (обіймав посаду за Рамзеса II) та його сина Хорі II (на посаді за Рамзеса IV). Окрім них там є численні поховання доби Нового царства, одне з яких належало чаті (візиру) Іуті, а також знамениті цвинтарі кішок й іхневмонів.
Населення й сусіди
Окрім корінного єгипетського населення, з початку I тисячоліття до н. е. в Бубастісі почали оселятись греки, а також, як і в багатьох східних номахНижнього Єгипту, там проживали «каласірії» або інакше «асмах». То були єгиптяни зі стану воїнів, нащадки племен стародавніх лівійців, які вторглись та оселились у східній частині дельти Нілу, а згодом переселились на південь (також каласіріями називали піхотні підрозділи в єгипетській армії).
Найдавнішими сусідами бубастійців могли бути єврейські племена, які, відповідно до біблійських легенд[6], були поселені якимось єгипетським правителем в області Гесем/Гошен, та область, імовірно, розташовувалась на схід від міста. За повідомленнями Геродота, незначний відтинок часу сусідами бубастійців у північних областях, біля Пелусійського гирла Нілу, були тимчасово поселені там греки-іоняни та греки-карійці. Ті греки допомогли фараону Псамметіху I (VII століття до н. е.) вступити на престол, за що він подарував їм ділянки землі для поселення одне навпроти одного на обох берегах Нілу (ті поселення у Геродота називались «станами», також існує гіпотеза, що та область могла бути не локалізованою місцевістю Стратопеди). Проживши близько 100 років у тій області, греків було переселено правителем Єгипту Амасісом II (VI століття до н. е.) до Мен-нефера, де він зробив їх своїми охоронцями.
Час виникнення першого поселення на місці Бубастіса невідомий, імовірно, це відбулось на початку III тисячоліття до н. е.
XXVIII століття до н. е. — за повідомленнями античних авторів, які цитували Манефона, за часів правління фараонаХетеп-Сехемуї «розчахнулась земля» в Бубастісі. Ймовірно то був землетрус, що мав наслідком багато жертв, але будь-яких історичних підтверджень тому факту не виявлено.
XXIV-XXIII століття до н. е. — фараони Теті II й Пепі I збудували храми, найдавніші з відомих сучасним дослідникам у тому місті. Дотепер зберігся напис на брамі храму Пепі I, що є першою згадкою про Бубастіс[~ 1][5].
Під час Третього перехідного періоду Бубастіс набув стратегічного значення й на деякий час став столицею Стародавнього Єгипту. На початку того «смутного часу» контроль Нижнього Єгипту над Верхнім часто залежав від якостей і можливостей фараона, який правив на той момент, а у подальшому, централізована влада в країні ослабла настільки, що єдиний Єгипет розпався на кілька царств.
У ті періоди місто та його околиці входили до коаліції так званих «чотирьох тяжких номів Єгипту» — XII Чеб-нечер, XIV Хенті-іабті, XVI Хат-Мехіт та XIX Іменті. Таке об'єднання існувало не менше 300 років і до 343 року до н. е., в особі XXX династії, перебувало при владі в країні. Після вторгнення Артаксеркса III Оха, а пізніше Олександра Македонського, коаліція зберігала частину свого впливу (ставши противниками персів і союзниками македонців).
За перших Птолемеїв влада об'єднання вже була номінальною. Відоме ім'я одного з номархів, лідеров коаліції у ранньому елліністичному періоді —Нектанеб (племінник за жіночою лінією Нектанеба I)[9]. У зв'язку з поширенням грецького впливу в античній літературі закріпилась грецька назва міста — Бубастіс, а ном міста почав називатись відповідно — Бубастійський ном. Також той ном входив до географічно-адміністративної території на сході Нижнього Єгипту — «область 13-ти міст».
Римо-візантійський період
Римська історія міста мало досліджена — знайдені тільки некрополь та одна культова споруда. В результаті останньої війниРимської республіки була утворена провінціяЄгипет (з 30 року до н. е.), а після проведення реформ 298 року, вже у Римській імперії, відбувалось подрібнення різних адміністративних територій, а місто по черзі опинялось у провінціях Геркулесів Єгипет, Августамніка й Августамніка II.
Близько середини I тисячоліття, подібно до інших міст східної дельтиНілу, жителі цілковито залишили Бубастіс, місто занепало та припинило своє існування[11].
Туризм
Нині комплекс Телль Баста — це невеликий музей просто неба. Власне археологічне городище є порослим травою пагорбом, усіяним гранітними блоками та ямами археологічних розкопок. Є кілька встановлених статуй, але від найвідомішого знаменитого храму Бубастіса — храму Бастет, лишилось тільки декілька «папірусних» колон і його відновлення у первинному вигляді неможливе.
Деяких туристів приваблюють «котячі цвинтарі», де було виявлено безліч муміфікованих кішок та близько 400 людських мумій. Також туристичною пам'яткою вважається тисячорічний «святий колодязь». Повір'я, що розповідають про нього копти-християни, пов'язані з відвіданням міста «святою родиною» — колодязю приписують сприяння родючості. Туристи зазвичай дістаються Бубастіса з Каїра (80 км) рейсовим автобусом, а деякі з них продовжують подорож далі, до руїн Таніса, на таксі[13].
↑Правителі Уасет заключали свої імена до царського картушу, тобто вважали себе фараонами, та, незважаючи на походження з XXII династії, вони не завжди підкорялись Бубастісу, іноді підбурюючи повстання проти верховної влади
Adel M Abd el-Moneim «Burials of Children at Tell Basta», in Journal of Historical and Archaeological Research. The Institute of Ancient Near Eastern Studies of Zagazig University 5 (1993), 30-77.
Arnold «Bubastis», Lexikon der äg. Baukunst, 44-45.
Die Tempel Agyptens, 208—209.
Bakr M.I. «New Excavations of Zagazig University», L'égyptologie en 1979, I, 153—167.
«The Old Kingdom at Bubastis: Excavations since 1978 Outline», DE N.S. 1, 1989, 29-52.
Tell Basta I. Tombs and Burial Customs at Bubastis. The Area o/ the So-Called Western Cemetery, Cairo, 1992.
Barta W. «Die Sedfest-Darstellung Osorkon Il im Tempel von Bubastis», SAK 6, 1978, 25-42.
Bietak M. «Tell el Basta», AfO 22, 1968—1969, 185.
Bresciani E. «Notizie inedite su Tell Basta (Mss Acerbi, Bibl. comunale di Mantova, XII 26/3)», EVO 5, 1982, 1-7.
Calderini, Il, 59-60; Suppl. 1, 83.
Farid Sh. «Preliminary Report on the Excavations of the Antiquities Department at Tell Basta (Season 1961)», ASAE 58, 1964, 85-98.
Foucart G. «Notes prises dans le Delta», RT 20, 1898, 162—169.
Frosén J. «L’archivio carbonizzato di Bubastis nel Delta», Atti del XVII congresso Internazionale di papirologia, Naples, 1984, III, 829—832.
GDG Il, 5, 75.
Gauthier H. «Un vice-roi d'éthiopie enseveli à Bubastis», ASAE 28, 1928, 129—137.
Gessler-Löhr B., Die heiligen Seen, 404—408.
Gomaa F., Die libyschen Fürstentümer des Deltas vom Tod Osorkons II bis zur Wiedereinigung Ägyptens durch Psametik I. TAVO B/6, Wiesbaden, 1974, 126—132.
Greville I., Chester B.A. «A Journey to the Biblical Sites in Lower Egypt», PEFQS, July 1880, 138.
and Ghalioungi P. «The 'House of Life' of Bubastis», CdE XLVI, no. 91, 1971, 59- 71.
Hagedorn D. «Verkohlte Papyri in der Sammlung des Instituts für Altertumskunde der Universität Köln», Festschrift zum 100-jährigen Bestehen der Papyrussammlung der österreischischen National Bibliothek. Papyrus Erzherzog Rainer (P. Rainer Cent.), Vienna, 1983, 107—111.
«The Festival-Hall of Osorkon II in the Great Temple of Bubastis» — London: «Kegan Paul, Trench, Trübner & Co., Ltd.», 1892.
O’Rourke P.P. «A Late Period Naophoros from Bubastis», BES 10, 1989—1990, 109—128.
Pierrat G., in Tanis, L’or des pharaons, 168—171, no. 44, 45.
PM IV , 27-35.
Rifaud J.J., Tableau de l’Egypte de la Nubie et des lieux circonvoisins ou Itinéraire à l’usage des voyageurs qui visitent ces contrées, Paris, 1830, 164—166.
Rondot V. «Une monographie bubastite», BIFAO 89, 1989, 249—270.
Sauneron S. «Villes et légendes d'égypte. VI. — À propos du „toponyme“ Achérou ('Isrw»), BIFAO 62, 1964, 50-57.
el-Sawi A. «Some Objects Found at Tell Basta (Season 1966-67)», ASAE 63, 1979, 155—159.
Yoyotte J. «Études géographiques Il. Les localités méridionales de la région memphite et le „pehou“ d’Hérakléopolis. § 7. L’Isherou de Bouto et le problème des Isherou», RdE 14, 1962, 101—110.
and Rougemont J. «Un voyage dans le Delta», BSFFT 4, 1990, 102—105.