Врятувати рядового Раяна
Saving Private Ryan
Жанр	Драма
Режисер	Стівен Спілберг
Продюсер	Стівен Спілберг
Сценарист	Роберт Родат
У головних ролях	Том Генкс, Метт Деймон та ін.
Оператор	Януш Камінський
Композитор	Джон Вільямс
Кінокомпанія	Amblin Entertainment
Дистриб'ютор	Paramount Pictures DreamWorks SKG
Тривалість	170 хв.
Мова	англійська
Країна	США
Рік	1998
Кошторис	70 млн. $
Касові збори	482 349 603 $[1] і 217 049 603 $[1]
IMDb	ID 0120815
Врятувати рядового Раяна у Вікісховищі

«Врятува́ти рядово́го Ра́яна» (англ. «Saving Private Ryan») — фільм Стівена Спілберга 1998 року про висадку військ союзників у Нормандії під час Другої світової війни. Фільм був удостоєний п'яти премій «Оскар»: за найкращу режисуру, роботу оператора, звук, монтаж і монтаж звуку.

На 1 березня 2024 року фільм займав 24-ту позицію у списку 250 найкращих фільмів за версією IMDb.

Під час Другої світової війни у військовому департаменті одна з друкарок, що набирала повідомлення про смерть солдатів, виявляє, що одна із сімей отримає відразу три повідомлення в один день — три брати майже одночасно загинули в бою. Щоб хоч якось втішити горем вбиту матір загиблих синів, командувач генерал Джордж Маршалл наказує вивезти на батьківщину останнього, молодшого брата, рядового Джеймса Френсіса Раяна, парашутиста з 101-ї повітряно-десантної дивізії, що висадилися десь на узбережжі Франції. Ситуація ускладнюється тим, що парашутисти все ще ведуть бої в тилу противника, причому багато хто були викинуті далеко від запланованих зон висадки.

Знайти Раяна і доставити його до штабу доручено капітанові Джону Міллеру (Том Генкс), командиру роти 2-го батальйону рейнджерів, які тільки що з величезними втратами висадилися на узбережжя Нормандії. Міллер набирає загін із бійців своєї роти на чолі з сержантом Майклом Хорватом (Том Сайзмор) — досвідченим бійцем, з яким вони вже воювали в Північній Африці та Італії. Оскільки в загоні немає нікого, хто б знав французьку та німецьку мови, Міллер бере з собою штабного клерка капрала Тімоті Апхема (Джеремі Девіс), який ще жодного разу не брав участь у бою.

У першому ж містечку, куди загін приходить у пошуках Раяна, від кулі снайпера гине один з бійців, рядовий Адріан Капарзо (Він Дізель). Серед оточених у місті десантник Міллер знаходить солдата на прізвище Раян (Натан Філліон), але він виявляється лише однофамільцем розшукуваного.

Також Міллер і його загін знаходять розбитий планер з тілом заступника командира 101-ї дивізії. Пілот, що дивом залишився живим, розповідає, що комусь із штабних прийшла в голову думка посилити захист планера сталевими листами. У результаті планер виявився занадто важким і каменем впав на землю. Однак серед поранених і вбитих Раяна теж не виявляється. У відчаї Міллер починає розпитувати бійців із колони, що проходить повз. На щастя, в їх числі виявляється один з приятелів Раяна, контужений в результаті вибуху гранати. Він розповідає, що якийсь офіцер взяв Раяна в числі інших бійців у місто Раммель на річці Мардер, де десантникам наказано охороняти стратегічно важливий міст.

По дорозі до міста взвод Міллера натикається на зруйнований нальотом авіації німецький радар, перед яким лежать трупи десантників з 82-ї повітряно-десантної дивізії. Побоюючись за життя тих, хто піде цим шляхом пізніше, Міллер наказує своєму загону знищити кулемет, з якого було вбито їх товаришів. Бійці загону заперечують, але Міллер наполягає на своєму і особисто очолює атаку. Кулеметна обслуга знищена, але медик Ірвін Вейд (Джованні Рібізі) смертельно поранений і помирає через кілька хвилин. Єдиного захопленого кулеметника Міллер змушує копати могилу для загиблих товаришів. Капітан Міллер веде себе холоднокровно. Він відходить від своїх солдатів, спускається в воронку, дістає карту. І плаче. На карті нанесені червоні стрілки, що відображають просування військ, але зовсім недавня смерть Вейда відкриває інший бік війни: за стрілками і картами стоять живі люди, стоїть їх смерть.

Коли могила викопана і підлеглі Міллера збираються розстріляти німця, той відчайдушно намагається врятувати своє життя, викрикуючи невлад англійські слова: «Міккі Маус», «пароплав Віллі», «Я люблю Америку», — і навіть намагаючись співати американський гімн. Апхем заступається за нього. Міллер без пояснень відпускає німця. Рядовий Річард Рейбен (Едвард Бернс) обурюється і відмовляється далі виконувати накази Міллера, пориваючись піти. Сержант Хорват наставляє на Рейбена пістолет. Міллер несподівано розряджає ситуацію, пояснивши свій вчинок. Він каже, що до війни був шкільним вчителем, і що війна занадто сильно його змінила, а з кожним новим убитим він опиняється все далі від дому. Міллер хоче лише виконати наказ і буде радий, якщо цим заслужить право повернутися додому. Він не буде віддавати Рейбена під трибунал і навіть допоможе йому оформити переведення, якщо той так хоче. Рейбен, помічаючи, як його товариші ховають тіло загиблого Вейда, вирішує залишитися.

Прибувши в Раммель, загін знаходить рядового Раяна (Метт Деймон), проте той, на їхнє здивування, відмовляється повертатися в тил, оскільки не може кинути друзів перед обличчям неминучої загибелі. Міллер не відчуває себе вправі наполягати, але, за пропозицією Хорвата, вирішує очолити й організувати оборону мосту.

За кілька годин до мосту підходить понад 50 німців у супроводі двох танків «Тигр», двох самохідних гармат і 20-мм автоматичної зенітної гармати. Під час битви гинуть майже всі захисники мосту (зумівши, однак, знищити обидві самохідки і один «Тигр»), включаючи і підлеглих Міллера: рядового Мелліша (Адам Голдберг) і снайпера Джексона (Баррі Пеппер). Ті, що вижили, відступають за міст, маючи намір підірвати його, проте снаряд з танка потрапляє в дріт, що йде до запальника, і вибуху не відбувається. При спробі підірвати міст капітан Міллер отримує смертельне поранення в груди, поруч з ним гине сержант Хорват, який намагався підбити танк з базуки. Апхем із воронки бачить, що кулю, яка поранила капітана, випустив німець, якого вони відпустили вранці біля радара.

З усього загону вижили лише Рейбен, Апхем і Раян. Поранений Міллер, привалившись до загороди з мішків з піском, стріляє з пістолета в оглядову щілину німецького танка, що наближається до нього. Раптово танк вибухає — в нього потрапляє авіабомба із надісланого на допомогу літака. Через міст на той бік переходять американські солдати. Апхем вистрибує з воронки і зупиняє групу полонених німців, де і був той самий «пароплав Віллі», якому він і капітан подарували життя. Звільнений німець пізнає його і намагається знову вимолити прощення, але Апхем холоднокровно розстрілює його, після чого дозволяє іншим німцям піти.

Вмираючи, капітан шепоче Раяну: «Джеймс, будь гідний цього …» Приведений Рейбеном медик вже безсилий йому допомогти.

Через багато років постарілий Раян з дітьми та онуками приїжджає на могилу капітана у Франції. Він говорить з капітаном Міллером на його могилі, говорить, що прожив гідне життя і виправдав всі ті жертви і перипетії, яких капітан і його загін зазнали заради порятунку його — рядового Раяна.

• Том Генкс — капітан Джон Міллер
• Едвард Бернс^[en] — рядовий Річард Рейбен
• Том Сайзмор — сержант Майкл Хорват
• Джеремі Девіс — капрал Тімоті Апхем
• Метт Деймон — рядовий Джеймс Раян
• Він Дізель — рядовий Адріан Капарзо
• Адам Голдберг — рядовий Стенлі Мелліш
• Баррі Пеппер — рядовий Даніель Джексон
• Джованні Рібізі — медик Ірвін Вейд
• Денніс Фаріна — лейтенант Андерсон
• Тед Денсон — капітан Хамілл
• Харв Преснелл^[en] — генерал Джордж Маршалл
• Браян Кренстон — полковник Військового міністерства США
• Натан Філліон — рядовий Джеймс Фредерік Райан
• Пол Джаматті — сержант Вільям Хілл
• Ендрю Скотт — солдат на пляжі

Касові збори становили $481 840 909 ($216 540 909 у США та $265 300 000 за кордоном)^[2].

Фільм отримав загальне визнання. На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 92 % (на основі 132 відгуків) і середню оцінку 8,6/10^[3]. На Metacritic стрічка має середній бал 90 зі 100 (на основі 35 рецензій)^[4].

Багато хвалебних відгуків фільмові було зроблено стосовно реалістичності бойових сцен^[5] і стосовно акторської гри^[6], однак, фільмові закидали ігнорування вкладу інших країн-союзниць (Західний фронт) під час висадки в Нормандії (т. зв. D-Day) узагалі, і на Плацдарм «Омаха» (Омаха Біч) зокрема^[7]. Прямим прикладом є той факт, що під час висадки 2-й батальйон рейнджерів висаджувався з британських кораблів і доправлявся до плацдарму «Омаха» (Омаха Біч) плавзасобами Королівського ВМС Великої Британії (LCA). У фільмі зображено, ніби рейнджери користуються плавзасобами Берегової охорони США (LCVP — для особового складу і LCM — для техніки) з американських кораблів, зокрема, з транспорту «USS Thomas Jefferson» (APA-30)^[8][9][10]. Ця критика мала метою викрити Спілбергові намагання зробити фільм більш «американським» (бо орієнтувався він, здебільшого, на американську аудиторію)^[11].

Реліз фільму заборонили в Малайзії, коли Спілберг відмовився вирізати сцени з насильством^[12]; проте, фільм вийшов там на DVD із сертифікатом 18SG (сцени з надміром насильства) набагато пізніше, 2005-го року.

У Сінгапурі ця картина отримала небачений досі рейтинг NC-16 (від 16 років). З одного боку, картина була дуже жорстокою, що виключало отримання рейтингу PG, з іншого боку в картині не було сексуальної тематики, у зв'язку з чим рейтинг R також не міг бути отриманий. Тоді-то і був знайдений компромісний варіант рейтингу. Фільм не був пропущений до прокату цензорами Індії через занадто велику кількість сцен насильства. У зв'язку з цим до Спілберга були пред'явлені вимоги вирізати з індійської версії картини найжорстокіші моменти. Однак Стівен, на подив індійських прокатників, відмовився і запропонував Індії взагалі відмовитися від релізу. Розуміючи всю серйозність ситуації, прем'єр-міністр Індії вирішив подивитися картину сам, і, залишившись враженим побаченим, ухвалив рішення випустити на екрани країни оригінальну версію без купюр.

• Кінопремія «Оскар» — 5 перемог (найкраща операторська робота — Януш Камінський, найкращий режисер — Стівен Спілберг, найкращі ефекти, найкращий монтаж — Майкл Кан, найкращий звук), 6 номінацій (найкращий актор — Том Генкс, найкращий артрежисер, найкращий грим, найкраща музика — Джон Вільямс, найкраща літературна основа — Роберт Родет, найкращий фільм)^[13];
• British Academy Film Awards — дві перемоги (найкращий звук, найкращі спеціальні ефекти), 8 номінацій;
• Золотий глобус — 2 нагороди (найкращий повнометражний фільм, найкращий режисер) та 3 номінації (найкращий сценарій, найкраща музика до кінофільму, найкращий актор — Том Генкс);
• Норвезька кінопремія «Аманда» — найкращий зарубіжний фільм;
• Нагорода Гільдії кінознавців і кінокритиків Росії — найкращий зарубіжний фільм російського прокату^[14];
• Фільм було номіновано на нагороду MTV Movie Awards (номінація — Найкращий фільм)^[15].

• Картина заснована на реальних подіях, що сталися з братами Ніланд під час Другої світової війни.
• Так як у світі залишилося небагато діючої німецької бронетехніки, німецькі «Тигри» були копіями справжніх танків на основі Т-34.
• Під час зйомок Спілберг показував знятий матеріал ветеранам висадки в Нормандії з метою домогтися найточнішого відтворення подій. Багато в чому саме їх консультації допомогли фільму бути дуже достовірним навіть у деталях. Наприклад, приголомшена вибухами риба, викинута на пляж «Омаха» — підказка учасників десанту.
• Пароль і відгук для солдатів, що висадилися в Норманді («спалах» і «блискавка») — «грім»), у фільмі переплутані місцями, і до того ж ці пароль і відгук використовувалися тільки при десантуванні парашутистів на ранніх етапах операції.
• Для зйомок сцен, в яких солдатам відриває руки і ноги, були запрошені люди з інвалідністю.
• Всі провідні актори в примусовому порядку проходили армійські тренування протягом декількох днів, виняток було зроблено лише для Метта Деймона, якому, незважаючи на присутність у назві прізвище його героя, все-таки відводилася другорядна роль.
• Оскільки при відтворенні військових дій у воді металева амуніція була заважкою для акторів, було виготовлено дерев'яну. Також у цій сцені використали 40 баррелів штучної крові.
• Два «німця», що зверталися до американських солдатів на незрозумілій для них мові, були чехами. Один з них казав: «Будь ласка, не вбивайте мене, я не німець, я чех, я нікого не вбивав!».
• В силу обставин основна частина зйомок картини була перенесена з території Великої Британії на ірландські землі. Британське Міністерство оборони відмовилося надати знімальній групі необхідну допомогу, надавши як статистів своїх бійців. Тоді-то на виручку Спілбергу і прийшли ірландські солдати (близько 250 чоловік).
• Режисер Стівен Спілберг почав замислюватися про запрошення в проект Метта Деймона після перегляду картини «Мужність в бою», але довгий час вважав актора занадто худорлявим. З легкої подачі Робіна Вільямса Спілберг познайомився з Деймоном на знімальному майданчику «Розумник Уілл Хантінг» і змінив свою думку. Іншим претендентом на роль Раяна був Едвард Нортон.
• Роль Капарзо була написана спеціально для Віна Дизеля, після того як Спілберг ознайомився з попередніми роботами актора.
• В оригінальній версії сценарію мова персонажа Тома Хенкса, звернена до решти учасників бойового підрозділу, була набагато довша (у ній герой розповідає про те, що він готовий зробити, щоб повернутися назад додому). Чинив опір сам Хенкс, нарікаючи на те, що його персонажу не варто так довго говорити. Спілберг погодився, і монолог був серйозно купований.
• Стівен Спілберг навмисно знизив кольоровість плівки приблизно на 60 %, тому що дія картини відбувається в часи, коли кольорового телебачення ще не існувало. Проте дві провідні кабельні компанії Америки (DirecTV і Dish) при показі картини на своїх каналах повернули справжні кольори назад. Після перших двох днів показу на Центри підтримки цих каналів обрушився шквал дзвінків незадоволених громадян, що скаржилися на відсутність колірної гами в переданому малюнку.
• Це остання картина, монтаж якої проводився без застосування цифрових технологій, що стала переможцем церемонії Оскар в номінації «Найкращий монтаж».
• Звуки стрільби були записані при реальному використанні військової техніки періоду другої світової війни, що було відтворено неподалік від Атланти, штат Джорджія.
• В одному з епізодів Апхему (Джеремі Девіс) роблять зауваження щодо того, що він віддав честь своєму командиру (Том Хенкс) і тим самим виявив пріоритетну мету для можливого снайпера. У «Форрест Гамп» (1994) в аналогічній ситуації мав зауваження герой Тома Хенкса.
• Епізоди фільму (висадка військ на узбережжі, атака кулеметної обслуги, оборона Роммеля) увійшли в основу сюжету безлічі комп'ютерних ігор: Conker's Bad Fur Day, Commandos 3: Road to Berlin, Call of Duty 2, Company of Heroes, Medal of Honor, Day of Defeat та ін.^[16].

• Врятувати рядового Раяна на сайті IMDb (англ.)