Площа країни 9 826 675 км² (4-те місце у світі), населення — 325 719 178 осіб (оцінка 2017 року, 3-тє місце у світі). Фактично офіційною мовою є англійська, але юридично офіційної мови немає. Грошова одиниця — Долар, основна резервна валюта у світі. Сполучені Штати — одна з найбільш етнічно строкатих і мультикультурних країн у світі, що склалося історично внаслідок великомасштабної імміграції з різних країн та континентів[6]. США мають найбільшу у світі економіку з найвищим ВВП, що становив у 2012 році 15,653 трлн $ (22 % номінального світового ВВП і понад 19 % глобального паритету купівельної спроможності)[7]. За прибутком на одного мешканця Штати посідають 11 місце у світі[7].
1507 року німецький картограф Мартін Вальдземюллер створив карту світу, на якій землі у Західній півкулі вперше назвав «Америкою» (America), на честь флорентійського першовідкривача, дослідника та картографа Амеріго Веспуччі[9]. Колишні британські колоністи вперше використали сучасну назву країни в 1776 році у Декларації про незалежність — «unanimous Declaration of the thirteen united States of America»[10][11].
Згодом назва United States of America — Сполучені Штати Америки — була офіційно затверджена II американським Континентальним конгресом 1776 року (замість назви «Об'єднані колонії», прийнятої конгресом 7 червня1775 року)[12]. У франко-американських договорах 1778 року використовується назва «Сполучені Штати Північної Америки» (United States of North America)[13].
Пізніше з'явилася також скорочена форма назви, нині часто вживана: United States — «Сполучені Штати». Цю назву та ще коротшу форму «Штати» вживали в протоколах Континентального конгресу. Абревіатура «U.S.» зустрічається в паперах Джорджа Вашингтона1791 року, а абревіатура «U.S.A.» вперше з'явилася 1795 року[12].
В українській мові існує декілька назв країни: усталені — США, Сполу́чені Шта́ти, Шта́ти, Аме́рика; інші — З'є́днані Держа́ви Аме́рики[14], Злу́чені Держа́ви Аме́рики[15][16][17], Злучені Держави Північної Америки[18], ЗДА[19], Сполучені Держави Америки,[20] З'єднані Стейти Америки[21], ЗСА[21].
Сполучені Штати Америки (США) — назва, давно усталена в українській мові, слова «з'єднувати» і «сполучати» майже тотожні значенням. Англійське «united» — це і з'єднаний, і об'єднаний, і сполучений[22];
Злучені Держави Америки (ЗДА) — у перших дослідженнях еміграції в Америку політика з Галичини й першого посла України до Америки Юліана Бачинського[23] й згодом в офіційних документах ЗУНР й УНР, у пресі на еміграції[24];
З'єднані Стейти Америки (ЗСА) — поширена в еміграції у північноамериканських українців, зокрема використовувалася в офіційних документах північноамериканських українських інституцій;
у літературі трапляються також інші варіанти назв: З'єднані Держави Америки (ЗДА, також З'єдинені Держави Північної Америки[25]), Злучені Стейти Америки (ЗСА), Злучені Штати Америки (ЗША), Об'єднані Штати Америки (ОША). Також зустрічається написання З. Д. А., зокрема у виданні 1980 року листів Митрополита Василя Липківського.
У статистичних документах СРСР та журналах широко застосовувалася назва Північноамериканські Сполучені Штати[26].
Статуя Свободи, подарунок французьких громадян до сторіччя американської революціїБілоголовий орлан — великий хижий птах родини яструбових, що мешкає на території Північної Америки. Він є одним із національних символів США
Державний прапор США — полотнище, що складається з 13 червоних і білих горизонтальних смуг (7 червоних і 6 білих), які чергуються. У лівому верхньому куті прапора розташований синій прямокутник із білими п'ятикутними зірками, кількість яких дорівнює кількості штатів — 50[27].
Державний герб — зображення орла з розпростертими крилами, який тримає у лапах оливкову гілку і 13 стріл. На грудях орла — щит, що повторює кольори державного прапора, у дзьобі орел тримає стрічку з надписом «E pluribus unum». Над головою орла — розетка з 13-ма (за кількістю перших штатів) п'ятикутними зірками.
США — третя або четверта найбільша країна за територією (включаючи сушу і морські володіння) після Росії та Канади й трішки поступаючись або ж випереджаючи Китай, залежно від методів обрахунку загальної території Сполучених Штатів (результати вимірювання відрізняються від 9 522 055 км²[30] до 9 629 091 км²[31] або ж 9 826 676 км².[32]) та чи враховуються спірні території між Китаєм та Індією. Якщо враховувати тільки територію суші, США за площею поступаються тільки Росії та Китаю, випереджаючи Канаду[33].
Атлантичне узбережжя переважно представлено низовиною, водночас Тихоокеанське узбережжя — переважно гористе. Приблизно половина території Сполучених Штатів Америки вкрита горами і плато. Гірські хребти представлені від тропіків Гаваїв до Полярного кола Аляски, простягаються паралельно східного й західного узбереж. Скелясті гори — вододіл річок, які течуть у Тихий океан і в Мексиканську затоку Атлантичного океану. Скелясті гори на західному краї Великих Рівнин простягаються з півночі на південь через усю країну, досягаючи висот вище 4 300 метрів у Колорадо.
Надра багаті запасами різних природних копалин, зокрема — кам'яне і буре вугілля, залізна і марганцева руда. Кордильєри, плато Колорадо, Великі Рівнини й Примексиканської низовини володіють родовищами мідних, цинкових, свинцевих, срібних, хромітових, ванадієвих, вольфрамових, молібденових, титанових, поліметалевих, уранових, ртутних руд, золота, сірки, фосфатів й іншої хімічної сировини.
Під тим чи іншим управлінням США знаходяться (але не входять у них) ряд острівних територій, що мають різний статус. На території нежилого атолаПальміри цілком діє конституція США. Решта території мають власне основне законодавство. Найбільша з таких територій — Пуерто-Рико.
Схили Кордильєр покриті густими хвойними лісами, Аппалачів — лісами з широколистяних порід; прерій майже не залишилося. На півночі Аляски поширена тундрова рослинність. Річки, що утворили глибокі каньйони, впадають у Тихий океан.
Клімат континентальних Сполучених Штатів Америки переважно помірний, на Гаваях — м'який із найбільшою кількістю опадів у світі, а на Алясці — суворий і холодний із постійним сніговим покривом. Південна частина Флориди і Гаваї розташовані у тропічній зоні. Південна частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима. Кордильєри характеризуються екстремальними кліматичними умовами з дуже холодними зимами і дуже теплим літом.
Переговори європейців та індіанців. Гравюра 1766 року
До появи європейців після 1492 Північна Америка була заселена різними індіанськими племенами, які потрапили туди з Сибіру близько 12 000 років тому через Берингову протоку[34]. Деякі з цих племен, зокрема племена Міссісіпської культури, спромоглися розвинути на високому рівні сільське господарство, архітектуру і мали зародки державного ладу. Проте після європейської колонізації, мільйони корінних американців вимерло через епідемії, завезені з Європи, наприклад від кору і віспи[35].
Релігійний і політичний хаос у Європі стимулював еміграцію в англійські колонії. Надія на процвітання привела сюди багатьох поселенців як з Англії, так і з Німеччини та інших континентальних країн. Наприкінці XVII століття маленькі ферми у прибережних районах півдня поступилися місцем великим плантаціям. На плантаціях вирощували тютюн, рис, бавовну та індиго. Хоча вже почали виникати міста, економіка півдня залишалася найменш розвинутою і найбільш сільськогосподарською в колоніальній Америці.
Незалежність та експансія
У XVIII столітті соціальний та економічний ріст тривав. Після того, як британські та колоніальні війська спільними зусиллями вигнали французів із Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754—1760 років), колоністи менше потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який із часом об'єднав колоністів проти Великої Британії і привів до Американської революції (1775—1783 рр.).
Проголошення декларації незалежності
Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусетсу, Нью-Гемпширу, Коннектикуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної та Південної Кароліни та Джорджії. У 1787 році була ухвалена Конституція США, згідно з якою було створено національний уряд. У 1791 — Білль про права істотно обмежив повноваження уряду щодо громадян. Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував багато державних закладів, включаючи кабінет, монетний двір і перший банк США.
Територіальна еволюція США
В середині XIX століття територіальні надбання, внаслідок покупки Луїзіани у Франції, Орегону у Британії та Аляски у Росії, як і війни з Мексикою, змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту рабства негрів на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі все менш терпимо ставилися до цього явища.
Громадянська війна та індустріалізація
Криза назріла в 1860 році, коли республіканець Авраам Лінкольн переміг трьох опонентів і став президентом. Південні лідери, які вважали, що втрачено можливість справедливого ставлення при республіканській адміністрації, сформували Конфедерацію. Ряд подій призвів до Громадянської війни (1861—1865 рр.) — конфлікту між Північними штатами (Союзом) і Південними штатами, який завершився повною перемогою півночі і скасуванням рабства.
На середину 90-х pp. XIX ст. США вийшли на перше місце у світі за обсягами промислового виробництва, технічним оснащенням підприємств і продуктивністю праці. Перетворенню США у світового індустріального лідера сприяло освоєння багатих природних ресурсів Американського континенту, щедрі субсидії з боку держави, особливо в залізничне будівництво. На початок XX ст. залізниці з'єднували всі штати, а їхня сумарна довжина перевищувала аналогічний показник усіх країн Європи та становила половину світової залізничної мережі.
Федерально-іміграційна станція на Острові Елліс пропустила приблизно 20 мільйонів людей
Інтенсивно відбувався процес концентрації виробництва та капіталу і монополізації в особливо централізованих формах. Головну роль у промисловому виробництві відіграли великі підприємства — вони становили 2,2 %, але виробляли майже половину обсягу промислової продукції. Вони об'єднувалися у монополії. Були засновані сталева корпорація Карнегі, електротехнічний трест «Дженерал електрик», корпорація Дж. Рокфеллера «Стан-дард Ойл» та інші. У банківській сфері наймогутнішими банками були «Нешнл сіті банк» Рокфеллера, банки Моргана, Меллона та інші. Важливу роль відіграє постійний приплив європейського капіталу та іммігрантів з Європи. У США один відсоток населення зосередив у своїх руках половину національного багатства. Дрібний та середній капітали були залучені до сфери торгівлі та послуг. Динамізм розвитку американської економіки надавала вільна конкуренція. Рівень технічного облаштування сільського господарства був значно вищий за європейський, за виробництвом сільськогосподарської продукції США посідали перше місце у світі.
Початок XX ст. ознаменував початок «прогресивної ери» — проведення ряду реформ, ініціатором яких став президент Т. Рузвельт. Основна суть реформ полягала в забезпеченні ролі держави як регулятора економічних і трудових відносин між працею і капіталом, що дало змогу уникнути загострення соціальних конфліктів і революції. Розпочато політику «чесного курсу», передбачено боротьбу проти монополій, арбітраж у відносинах між підприємцями і робітниками тощо. Серед прийнятих у цей час законів необхідно відзначити закон про введення державного контролю над виготовленням ліків і харчових продуктів; закон про контроль тарифів на залізницях, контроль над умовами праці на різницях тощо. Низку великих ділянок землі було оголошено державними заповідниками, створювалися комісії з охорони довкілля тощо.
У 1912 р. президентом США був обраний демократ В. Вільсон, який проголосив «еру нової свободи». Головними законами його адміністрації було запровадження загальнонаціональної банківської системи, встановлення високого прогресивного податку на прибуток, сприяння свободі особи, вільній конкуренції, зміна порядку виборів до сенату. Якщо раніше сенатори призначалися законодавчими зібраннями сенатів, то тепер вони обиралися шляхом народного голосування.
У зовнішній політиці США сконцентрували увагу на Латинській Америці і Далекому Сході. США оголосили свою виключну відповідальність за справи американських країн. У результаті війни з Іспанією до США перейшли Філіппінські острови, о. Руам, Пуерто-Рико. Куба опинилася під контролем США, хоча формально залишалася незалежною. На Далекому Сході США прагнули, використовуючи свою економічну перевагу, витіснити конкурентів із Китаю. З цією метою вони проголосили доктрину «відкритих дверей і рівних можливостей», що вимагала рівних прав у торгівлі для всіх західних держав. Під час російсько-японської війни США підтримали Японію, щоб таким чином послабити позиції Росії.
Перша світова війна, Велика депресія, Друга світова війна
Після Першої світової війни Сполучені Штати остаточно відмовилися від політики ізоляціонізму і стали грати активну роль у світовій політиці. Період з 1922—1929 pp. характеризувався як епоха процвітання («проспериті»). США, подолавши проблеми повоєнної структурної перебудови, стали на шлях створення споживчої економіки. На 1929 р. обсяг індустріального виробництва зріс на 20 %. У 1929 р. великі монополії об'єднували майже половину промислових підприємств, на яких було зайнято 90 % усіх робітників і випускалося 92 % усієї промислової продукції. Зріс вивіз капіталів до країн Латинської Америки та Європи. У 20-х pp. експорт США переважав імпорт на 7,7 млрд доларів.
Холодна війна
Президент США Рональд Рейган і радянський Генеральний секретар Михайло Горбачов на першій зустрічі на вищому рівні в Женеві, Швейцарія.
Після завершення Другої світової війни США виявилися наймогутнішою державою світу, економічним і військово-політичним лідером. За роки війни виробничі потужності зросли в 2 рази, а експорт у 5 разів, кількість робітників у промисловості — на 10 млн осіб. З 1944 р. американський долар замінив англійський фунт у ролі міжнародної валюти. США виготовляли половину світової промислової продукції, зосередили в себе 73 % світового золотого запасу. Збройні сили США були найчисельнішими (понад 12 млн осіб), у країні сформувався потужний військово-промисловий комплекс.
Сучасність
Відповіддю на кризові явища став новий курс президента Рональда Рейгана (1981—1989 pp.), в основу якого була покладена програма обмеження ролі держави в економічному та соціальному регулюванні, відбувався перехід від прямого до більш опосередкованого її втручання в економіку. Політика Рейгана значно посилила ефективність економіки США, її здатність до впровадження найновіших досягнень науково-технічного прогресу. Посилювався приплив іноземного капіталу в економіку США, передусім з боку розвинених європейських держав та Японії. Іноземні капіталовкладення сприяли якісним перетворенням в американському господарстві. Зміни у внутрішній політиці супроводжувалися також поворотом у міжнародних справах, передусім у результаті припинення політики конфронтації з Радянським Союзом, що вплинуло на внутрішню ситуацію: наприкінці 1980-х pp. стали скорочуватися витрати на військові потреби, почалася конверсія деяких галузей військово-промислового комплексу США. «Рейганоміка» сприяла скороченню безробіття, привела до значного зниження темпів інфляції.
Позитивні зрушення були закріплені після приходу до влади адміністрації республіканця Джорджа Буша-старшого (1989—1993). Чільне місце у президентських програмах належало питанням боротьби з наркоманією, розвитку освіти, охорони здоров'я, екологічним проблемам. Значними були зовнішньополітичні успіхи адміністрації, проте економічний спад початку 90-х pp. та інші внутрішні проблеми призвели до його поразки на президентських виборах 1992 р.
У 1992 р. президентом було обрано демократа Білла Клінтона, політичний курс якого поєднував ліберальні та консервативні тенденції. У перші роки президентства Клінтон приділяв основну увагу плану «економічного відродження» США та зростанню життєвого рівня. Економічна програма будувалася на зменшенні урядових витрат, збільшенні податків для заможних людей, збереженні витрат на освіту, охорону здоров'я та інші соціальні потреби. Економіка США у другій половині 90-х pp. досягла стабілізації і розвивається, випереджаючи темпи розвитку країн «великої сімки». Для зміцнення своїх позицій в економічному суперництві з об'єднаною Європою США створили НАФТА — Північноатлантичну зону вільної торгівлі з Канадою і Мексикою (1995 p.). Зовнішня політика адміністрації Б. Клінтона пройшла складну еволюцію пристосування до нової міжнародної ситуації, зумовленої розпадом СРСР. Пріоритетним залишається збереження лідерства США у світі, збереження НАТО, запровадження програми «Партнерство заради миру», миротворча діяльність на Балканах і Близькому Сході. Одночасно здійснюються односторонні силові акції проти небажаних їм політичних режимів.
Президентські вибори 2000 р. виявилися найскандальнішими. Перемогу здобув республіканець Джордж Буш-молодший, але демократи намагалися поставити під сумнів їхні результати. Лише Верховний суд визнав остаточний результат на користь Буша. Нова адміністрація почала реформу системи освіти, скоротила податки тощо. Поворотним моментом в історії США стали події 11 вересня 2001 р. — терористичний напад на Нью-Йорк і Вашингтон. США провели низку антитерористичних акцій — війни в Афганістані та Іраку.
У результаті президентських виборів, що пройшли 4 листопада 2008 року, новим президентом США став Барак Обама, який змінив на цій посаді Джорджа Буша. Після інавгурації, що пройшла в січні 2009 року, Барак Обама став першим афро-американським президентом США. На президентських виборах 6 листопада 2012 року Обама переміг свого основного суперника — республіканця Мітта Ромні і розпочав 2-й термін правління. Серед основних його досягнень за 8 років президентства експерти називають відновлення економічного зростання в країні після кризи 2008 року та реформу системи охорони здоров'я (яка, однак, викликала немало критики). В зовнішній політиці можна виділити такі моменти як виведення основних військ з Іраку та Афганістану, ліквідація «терориста № 1» Осами бен Ладена (якого США вважають головним відповідальним за теракти 11 вересня), участь у досягненні угод зі скасування ядерної програми Ірану та заходів протидії глобальному потеплінню, відновленні, після більш ніж 50-річної перерви, дипломатичних відносин із Кубою та підтримці післяреволюційної України зокрема у її протидії агресії з боку Росії. Серед провалів називають допущення виникнення нової великої терористичної організації ІДІЛ та самоусунення від вирішення кризи в Сирії. Загалом багато експертів звинувачують Барака Обаму в послабленні статусу наддержави США у світі, що, на їх думку, посприяло приходу до влади популіста Трампа[36]. 20 січня 2017 року 45-м президентом США став скандальний мільярдер Дональд Трамп, який пообіцяв різко змінити зовнішню та внутрішню політику у бік протекціонізму та захисту інтересів США[37][38].
У березні 2020 року кількість хворих у США зростала настільки швидко, що 23 березня кількість хворих зросла до 39 тис. осіб, і за цим показником США вже 21 березня вийшли на третє місце в місті після Китаю та Італії. 26 березня США з понад 85 тис. випадків стала лідером за кількістю хворих на COVID-19, перевищивши позначки КНР та Італії[39]. 27 березня перетнула межу в 100 000[40], 1 квітня — у 200 000,[41] 5 квітня — у 300 000,[42] 9 квітня — у 400 000[43].
США — федеративна республіка. В адміністративному плані територію країни поділено на 50 штатів (англ.state) і один федеральний округ Колумбія.
Первинно до складу федерації входило 13 штатів: Нью-Гемпшир, Массачусетс, Род-Айленд, Коннектикут, Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Пенсільванія, Делавер, Меріленд, Вірджинія, Південна Кароліна, Північна Кароліна, Джорджія. На початку історії країни 3 нових штати виділилися із території уже наявних штатів: Кентуккі з Вірджинії, Теннессі з Північної Кароліни та Мен із Массачусетсу. Усі штати, які утворилися згодом, були проголошені на територіях, здобутих внаслідок війн або придбані урядом США. Останніми територіями, що отримали статус штату в 1959 році стали Аляска і Гаваї[44]. Штати не мають права самостійно відокремлюватися від держави.
Кожний штат поділяється на округи, яких всього 3041. У штаті Луїзіана цю адміністративну одиницю називають парафією (parish). В Україні округ США зрідка й неправильно називають графством (через подібність британської назви county). Самі округи поділяються на муніципалітети (всього 19 078) і тауншипи (всього 16 734). Перші здійснюють місцеве самоуправління в містах, другі — в сільській місцевості (в Новій Англії обидві одиниці називають тауни).
Крім того, на території США є індіанські резервації, де мешкають корінні жителі — індіанці. В резервації, як правило, діють власні законодавчі, виконавчі та судові органи влади, що не підпорядковуються штату, в якому розміщена резервація.
Сполучені Штати також володіють 5 заморськими територіями: Пуерто-Рико і Американські Віргінські Острови в Карибському регіоні; Американське Самоа, Гуам та Північні Маріанські Острови в Тихому океані[45]. Особи, що народилися на цих територіях (за винятком Американського Самоа) мають громадянство США[46]. Американські громадяни, які проживають у заморських територіях мають практично ті ж права та обов'язки, що й громадяни власне штатів; Однак, вони, як правило, звільняються від федерального прибуткового податку, не можуть голосувати за президента, а можуть мати лише представника у Конгресі США[47].
За конституцією США, ухваленою в 1787 році, певні повноваження для здійснення державної влади передані федеральному уряду США. Державні повноваження, не визначені для передачі у ведення федерального уряду конституцією, здійснюються штатами США. У конституції США закладений принцип розділення влади, по якому федеральний уряд складається із законодавчих, виконавчих і судових органів, що діють незалежно один від одного.
Найвищий орган законодавчої влади — двопалатний Конгрес США:
Найвищий орган виконавчої влади — президент США. Президент — глава держави, головнокомандувач збройними силами. Існує посада віцепрезидента. Більш ніж 200-літня історія розвитку конституційного права США показує, що повноваження виконавчої гілки влади постійно розширювались. Президентська влада почала домінувати над Конгресом ще з кінця XIX ст. Траплялися періоди, наприклад, зокрема в 1970-ті роки, коли президентська влада послаблювалась, але такі періоди були короткі. Як зазначає колишній радник президента Дж. Ріді, президентська влада є «фокусом» американського життя[48].
Зовнішня політика США направлена на досягнення двох основних цілей — на забезпечення безпеки держави та її громадян і на забезпечення добробуту громадян країни. В умовах сучасного світу американська зовнішня політика тяжіє до гегемонії, що обумовлене руйнуванням біполярної (за участю СРСР) системи міжнародних відносин.
США — це держава з високорозвинутою капіталістичною економікою змішаного типу, яка розвивається завдяки багатим природним ресурсам, розвинутій інфраструктурі та високій продуктивності[57]. Як свідчать міжнародні рейтинги, економічна система США забезпечує найвищі показники ВВП на душу населення, а з більшості найважливіших напрямів науково-технічного розвитку, технічної озброєності підприємств, ступеня насиченості господарства інформаційними технологіями, сучасними системами зв'язку тощо США випереджує своїх конкурентів[58][59]. США мають високорозвинену і диверсифікованупромисловість, основними галузями якої є загальне, транспортне і електротехнічне машинобудування, видобуток корисних копалин, хімічна та харчова промисловість, виробництво металовиробів.
За даними Індексу економічної свободи[60]: ВВП (1999) — 8500 млрд $. Темп зростання ВВП (1999) — 4 %. ВВП на душу населення (1999) — 31 201 $. Прямі іноземні інвестиції (1999) — 119 млрд $. Станом на 2009 рік: ВВП складав 14 256 трлн $, ВВП номінальний на душу населення — 46 381 $. Індекс людського розвитку станом на 2010 рік має коефіцієнт 0,902, це дуже високий показник, за яким країна посідає 4 місце у світі.
Імпорт (1999) — головним чином електронні компоненти, побутова електроніка і комп'ютери — 1100 млрд $ (головним чином Канада — 19,2 %; Японія — 12,0 %; Мексика — 10,0 %; Китай — 8,0 %; Німеччина — 5,4 %).
Експорт (1999) — головним чином машини, обладнання (промислове, електронне і телекомунікаційне обладнання, літаки, автомобілі, військова техніка), мінеральна сировина (кам'яне вугілля, природний газ, нафтопродукти, хімікати) і продукція сільського господарства (м'ясо й м'ясні продукти, пшениця[61], кукурудза, соєві боби) — $ 905 млрд (головним чином Канада — 23,0 %; Мексика — 12,0 %; Японія — 8,3 %; Велика Британія — 5,5 %; Німеччина — 5,4 %). Також США експортують кіно- і фармацевтичні препарати.
Чисельність наукових співробітників у США, за підрахунками 2002 року, становила 1,08 млн осіб. 2006 року в країні захищено 55 тисяч наукових дисертацій, на частку США припадає 45 % усіх отриманих у світі Нобелівських премій у галузі науки. США — лідери за індексом наукового цитування, на їх частку припадає 30,1 % всіх наукових посилань у світі в галузі фізики, 28,7 % — в галузі досліджень космічного простору і науки про Землю, 36,8 % — в галузі математики[63].
Енергетичний ринок Сполучених Штатів становить 29 тис. терават за годину на рік. На одного мешканця споживають 7,8 тонни нафтового еквівалента на рік, за цим показником США на 10-му місці у світі. У 2005 році 40 % енергії поступило від нафти, 23 % від вугілля і 22 % від природного газу. Решта підтримувалася завдяки ядерній енергії та поновлюваним джерелам енергії.[64] Сполучені Штати — найбільший споживач нафти у світі.[65] Десятиліттями ядерна енергія відігравала обмежену роль у порівнянні з іншими розвиненими країнами, в тому числі й через великий резонанс у суспільстві, пов'язаний з аварією на АЕС Три-Майл-Айленд у 1979 році. У 2007 році було встановлено декілька нових реакторів для атомних електростанцій[66] Сполучені Штати володіють 27 % світових вугільних резервів[67].
Станом на 2018 рік 12 % електроенергії було вироблено із поновлюваних джерел, в тому числі близько 6 % ВЄС.
У США розвинені всі види сучасного транспорту (залізничний, автомобільний, морський, внутрішній водний, повітряний і трубопровідний). Автомобільні вантажоперевезення в середині 1990-х років становили 28 %. Водночас на повітряний транспорт припадала незначна частка вантажного товаропотоку (0,5 %), але майже 20 % пасажироперевезень. На частку транспорту припадає близько 20 % загального споживання енергії у країні і від 50 % до 60 % всього споживання рідкого палива.
На залізничний транспорт у середині 1990-х років припадало 38 % всіх вантажоперевезень і тільки 1 % пасажирів. На початку XXI століття планується збудувати високошвидкісні рейкові магістралі, які зв'яжуть найбільші мегалополіси східного узбережжя.
У США сформувалася високорозвинена система освіти, яку складають кілька ланок: середня школа і вища школа (приватна і державна), державні і приватні професійні навчальні заклади — коледжі, професійна підготовка на робочих місцях і в системі збройних сил. Число вишів у США перевищує 4 тисячі, з них 2 533 — чотирирічні коледжі, 1 683 — дворічні коледжі. 57 % вищих навчальних закладів приватні. Число шкіл — 117 тисяч, з них 89,5 тис. (76 %) — державні і 27,4 тис. — приватні. Вже 2003 року 93 % шкіл у США мали постійний доступ у мережу Інтернет.
2006 року в США налічувалося 17,7 млн студентів: 13,4 млн навчалися в державних вишах (75 %) і 4,3 млн — у приватних (25 %). Школярів налічувалося 55,4 млн, з них 48,9 млн навчалися у державних школах (88 %) і близько 6,5 млн — у приватних школах (12 %). Понад 85 % американців у віці 25 років і старше мають принаймні закінчену середню освіту, а 28 % — ще й закінчену вищу, у тому числі понад 7 % мають ступінь магістра, доктора філософії або інші наукові ступені.
Очікувана тривалість життя при народженні у Сполучених Штатах — 78,4 роки. За цим показником країна посідає 50-те місце у світі[71]. Поширеність ожиріння та розвиток охорони здоров'я в інших державах спричинило пониження рейтингу з 11-го місця в 1987 році[72]. Приблизно третина дорослих американців страждають на ожиріння, ще третина мають надмірну вагу[73]. Показник ожиріння, який уже є найвищим у всьому індустріалізованому світі, за останню чверть століття подвоївся[74], а пов'язаний з ожирінням цукровий діабет 2-го типу експертами з охорони здоров'я визнаний епідемічним[75]. За показником дитячої смертності, що у 2011 році становив 6,06 на 1 тисячу, Сполучені Штати посідають 176-те місце серед 222 країн, що вище, ніж у будь-якій країні Західної Європи[76].
Витрати на систему охорони здоров'я у США, як і у співвідношенні на одного мешканця, так і у частці ВВП, значно перевищують аналогічні у будь-якій іншій країні світу[77][78]. Згідно із ВООЗ, у 2001 році система охорони здоров'я США була першою у світі в оперативності, але 37-ю за загальною ефективністю.
Екологія
США входить до десятки країн світу, які є найбільшими емітентами метану. У другій половині 2021 року, на кліматичному саміті у Глазго, країна підписала декларацію про скорочення викидів метану. Відповідно до якої до 2030 року, країна зобов'язана зменшити викиди метану на 30 %.[79]
За кількістю населення США посідає третє місце у світі. Середня густота населення — 32 осіб на 1 км². Найгустіше заселені штати: Каліфорнія, Нью-Йорк, Техас, Флорида. Через великі розміри території середній приріст населення в різних регіонах істотно різниться. В середньому він становить 1 %.
На приріст населення впливає зовнішня міграція, яка розглядається державою позитивно. Щорічно в країну в'їжджають до 800 тис. осіб. Серед них виділяють такі групи: спеціалісти вищої кваліфікації, некваліфікована робоча сила, політичні іммігранти і нелегальні (небажані). Для США характерною є міграція по країні населення, яке працює.
Народи США
Перші люди (індіанські племена, що мігрували з Сибіру на Аляску) заселили територію США близько 10 тисяч років тому, а їхні нащадки залишалися переважаючим етнічним компонентом до кінця XVII століття. Сучасне населення США, проте, значно менше відображає генетичну спадщину корінних жителів, оскільки США належить до країн переселенського типу. Сучасні американці — переважно нащадки іммігрантів із Європи (переважно Західної), Азії та переселенців із країн Африки, яких примусово привозили для роботи на плантаціях. Частка корінних жителів незначна, це індіанці, ескімоси, алеути, гавайці. Повне право називатися американцями отримують лише діти іммігрантів, ті, хто народився в США.
У країні зберігається чітке розділення на іноземців і уродженців, між якими є значна культурно-мовна дистанція. Цією відмінністю, проте, внутрішній поділ не обмежується. Американці США — різнорідна, гетерогенна нація з конфліктним расовим складом. В усіх відношеннях і регіонах (окрім штату Гаваї) домінує європеоїдна раса — вихідці з Великої Британії, Німеччини, Ірландії та інших європейських країн. Далі виділяються афроамериканці, латиноамериканці, азійці, індійці та інші, на яких припадає понад третина населення.
Найбільша кількість людей за походженням по округах 2000 р.
Великомасштабна українська еміграція до Америки почалась у 1880-х роках[81], насамперед із Закарпаття, Галичини та Буковини, набравши масового характеру в період 1890-х років і до початку Першої світової війни. Вона тривала і в міжвоєнний період, хоча і в значно менших масштабах. Після Другої світової війни до США переїхало близько 100 тисяч біженців з України. Тепер кількість українців та осіб українського походження становить близько 2,230 мільйони осіб. Переважна більшість із них народилася уже в США, і тільки близько 20 % становлять безпосередні емігранти. Лише третина осіб українського походження володіє українською мовою, ще менше використовує її у побуті.
Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсільванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Розподіл українців за соціальними та професійними характеристиками в основному відповідає загальноамериканським пропорціям.
Міста
У США значний рівень урбанізації: 75 % населення — жителі міст. Найбільші міські агломерації: Нью-Йорк (20 млн осіб), Лос-Анджелес (16 млн осіб), Чикаго (9 млн осіб), Сан-Франциско (6 млн осіб). Крім того, у країні близько 50 міст із населенням понад 1 млн осіб. Об'єднання великих міських агломерацій утворюють мегалополіси — Приатлантичний (45 млн), Приозерний (35 млн), Каліфорнійський (25 млн осіб).
Фондом англійської мови США (найвпливовішою неурядовою організацією, що займається питаннями лінгвістичної політики держави) в березні 2005 року була опублікована доповідь «Багато мов — одна Америка», заснована на даних дослідження мов, які населення США використовує в повсякденному житті (вдома, на роботі, на вулиці).
Згідно з цією доповіддю, найпоширеніша в США мова — англійська. Нею спілкуються 215,4 млн осіб із 293 млн, що проживають у США. Англійська мова не має офіційного державного статусу на всій території США. На законодавчому рівні вона затверджена як державна лише у 28 штатах і двох територіях (Американські Віргінські острови і Пуерто-Рико). Іспанська мова є рідною для 34,5 млн жителів США (близько 12 %) та є другою мовою країни, якою найбільше послуговуються і якої вчать у навчальних закладах[82][83]. Деякі американці вважають, що англійська мова повинна отримати статус офіційної, оскільки це вже є у принаймні 28 штатах[84]. У штаті Гаваї англійська мова і гавайська мова мають статус офіційних[85]. Деякі острівні території також надають офіційне визнання мовам корінних жителів, разом з англійською мовою: самоа і чаморро визнані, відповідно, на Самоа і Гуамі; каролінська і чаморро визнані на Північних Маріанських островах; іспанська є офіційною мовою Пуерто-Рико. У штаті Нью-Мексико діє закон, який забезпечує вживання англійської та іспанської, в штаті Луїзіана — англійської і французької (при цьому жодна з мов не названа офіційною).
Перша поправка до Конституції США[86], прийнята 15 грудня1791 року, проголошує відділення церкви від держави, яка батьками-засновниками країни розумілося як заборона на встановлення державного віросповідання, на зразок того, що мало місце у Великій Британії. Згідно з дослідженням, проведеним у 2002 році Pew Global Attitudes Project, США — єдина з розвинених країн, де більшість населення сказали, що релігія відіграє «дуже важливу роль» у їхньому житті[87]. Американський уряд не веде офіційної статистики з релігії. За даними Всесвітньої книги фактів ЦРУ на 2007 рік, 51,3 % населення США вважають себе протестантами, 23,9 % — католики, 12,1 % не належать до якої-небудь конфесії, 1,7 % — мормони, 1,6 % — члени іншої християнської конфесії, 1,7 % — юдеї, 0,7 % — буддисти, 0,6 % — мусульмани, 2,5 % — інше або не вказано, 4 % — атеїсти[88]. Згідно з оглядом 2007 року, 78,4 % дорослих вважають себе християнами[89], що менше у порівнянні з 1990 роком — 86,4 %[90].
Сполучені Штати Америки — багатокультурна держава, де проживають представники різноманітних етнічних груп, традицій і цінностей[91]. Окрім нині нечисленних корінних американців і корінних жителів Гавайських островів, майже всі американці (або їхні пращури) емігрували у США впродовж останніх п'яти століть[92]. Відтак культура, носіями якої є більшість американців — масова американська культура — західна культура зі значним впливом традицій європейських іммігрантів та впливом традицій, привнесених рабами з Африки[6][93]. Відносно нещодавня імміграція з Азії й особливо Латинської Америки також додали до американської культури свої культурні особливості.
↑Джон Локк: Деклярація незалежности Злучених Держав Америки 1776 р.
↑Сохоцький І. Українська Католицька Церква візантійсько-слов'янського обряду // Українська митрополія в Злучених Державах Америки. — Філадельфія, 1959. — С. 200.
↑Лозинський М. Куди ідете? Відкритий лист до членів Української Національної Ради і Ради Державних Секретарів Західної Области Української Народньої Республіки і до Українського Національного Комітету в Злучених Державах Північної Америки // Воля. — 14 лютого 1920. — С. 308
↑Неопалима купина[недоступне посилання з червня 2019]. Підготовлено професором Орестом Івахівом.
Петро Стерчо (доктор, професор економії та політичних наук в університеті Дрексел у Філадельфії) // До ідеологічних основ української держави.
↑Пономарів, Олександр (27 лютого 2017). Блог проф. Пономарева: як правильно - ЗША чи США. BBC News Україна(укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 6 квітня 2020. Назва країни, столицею якої є Вашингтон, давно усталилася як Сполучені Штати Америки (США).Тож її навряд чи треба міняти на ЗША. Слова з'єднувати і сполучати майже тотожні значенням. Англійське united - це і з'єднаний, і об'єднаний, і сполучений.
↑Бачинський Ю. Українська імміграція в З'єднаних державах Америки. [Моногр]/ Ю. Бачинський. — Львів.: Світ, 1914. — 265 с.
↑Рузвелт про змінений вигляд Злучених Держав // український дневник «Свобода» — Урядовий орган задопомогової організації «Український народний союз» в Злучених Державах Америки — Ч. 13. — 18 січня 1933.
↑наприклад у праці Шептицький А. Як будувати Рідну Хату. — Львів: Гердан, 2003. -. 47 с.
↑Стаття «Будущее автомобильной промышлености в СССР» Проф. Е. А. Чудаков, с.-3. Журнал «За рулем» № 1, 1928 рік. Тираж 15 000
↑United States. The World Factbook. CIA. 30 вересня 2009. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 2010-01-05 (площа подана у квадратних кілометрах). [Архівовано 2007-06-12 у Wayback Machine.]
↑Peopling of Americas. Smithsonian Institution, National Museum of Natural History. June 2004. Архів оригіналу за 28 листопада 2007. Процитовано 19 червня 2007.
↑Raskin, James B. (2003). Overruling Democracy: The Supreme Court Vs. the American People. London and New York: Routledge, pp. 36-38. ISBN 0-415-93439-7.
↑Держава і право: збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки. — Випуск 28. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. — С. 101
↑Wright, Gavin, and Jesse Czelusta, «Resource-Based Growth Past and Present», in Natural Resources: Neither Curse Nor Destiny, ed. Daniel Lederman and William Maloney (World Bank, 2007), p. 185. ISBN 0-8213-6545-2.
↑Лановик Б. Д., Лазарович М. В., Чайковський В. Ф. Економічна історія: Курс лекцій / За ред. Б. Лановика. — 2-ге вид., перероб. — К.: Вікар, 2000. — стор. 116
↑Comparing Welfare Capitalism. Social Policy and Political Economy in Europe, Japan and the USA/ Ed. by B. Ebbinghaus and Ph.Manow. — London: Routledge, 2001. — 284 p.
↑Соединенные Штаты Америки[недоступне посилання з липня 2019] // Страны и регионы мира: экономико-политический справочник. — 2-е изд. / под ред. А. С. Булатова. — М.: Проспект, 2009. — 704 с.
↑Diagram 1: Energy Flow, 2007(PDF). EIA Annual Energy Review 2007. U.S. Dept. of Energy, Energy Information Administration. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 25 червня 2008.
↑Passenger Traffic 2006 Final. Airports Council International. 18 липня 2007. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2007.
↑В. О. Тарасова. Вища освіта у США: Сучасний стан та пріоритети розвитку // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. — 3/2011
↑Лунячек, В. Е. Деякі практичні питання управління освітою в США / В. Е. Лунячек // Нова педагогічна думка. — 2008. — № 1. — С. 16-20.
↑Religious Composition of the U.S.(PDF). U.S. Religious Landscape Survey. Pew Forum on Religion & Public Life. 2007. Архів(PDF) оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 23 жовтня 2008.
↑Thompson, William, and Joseph Hickey (2005). Society in Focus. Boston: Pearson. ISBN 0-205-41365-X.
↑Fiorina, Morris P., and Paul E. Peterson (2000). The New American Democracy. London: Longman, p. 97. ISBN 0-321-07058-5.
↑Holloway, Joseph E. (2005). Africanisms in American Culture, 2d ed. Bloomington: Indiana University Press, pp. 18-38. ISBN 0-253-34479-4. Johnson, Fern L. (1999). Speaking Culturally: Language Diversity in the United States. Thousand Oaks, Calif., London, and New Delhi: Sage, p. 116. ISBN 0-8039-5912-5.
Література
Американський Ренесанс в контексті популярної культури Сполучених Штатів першої половини ХІХ сторіччя: монографія / М. М. Калініченко ; Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. — Рівне: О. Зень, 2017. — 207 с. — Бібліогр.: с. 198—207 (348 назв). — ISBN 978-617-601-192-7
Гончар Б. М. Нова історія країн Європи та США (1870—1918): підручник для студ. вищ. навч. закл. / Б. М. Гончар, Н. Д. Городня ; КНУТШ. — Київ: Київський університет, 2008. — 416 с. — ISBN 978-966-439-178-5
Зовнішня та безпекова політика США: аналітичні дослідження: монографія / Є. А. Макаренко [та ін. ; Ін-т міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Тараса Шевченка]. — Київ: Центр вільної преси, 2016. — 455 с. ; 21 см. — (Наукова серія «Трансатлантичні дослідження»). — Парал. тит. арк. англ. — Бібліогр.: с. 433—454. — ISBN 978-966-2123-58-6
История внешней политики и дипломатии США : 1775—1877 / Отв. ред. Н. Н. Болховитинов; РАН, Ин-т всеобщей истории. — Москва: Международные отношения, 1994. — 382 с.
История внешней политики и дипломатии США : 1867—1918 / Отв. ред. Г. П. Куропятник. — Москва: Наука, 1997. — 384 с. — ISBN 5-02-008656-8
История США. В 4 томах. М., 1983—1987.
Мерфі Н. Г. Українська діаспора в США: збереження традицій національної культури / Донецький національний ун-т. — Донецьк: Вебер, Донецька філія, 2007. — 257 с. — ISBN 978-966-335-095-0.
Сич О. І. Сполучені Штати Америки у міжвоєнний період (1919—1939 рр.): Навч. посіб. / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. — Чернівці: Рута, 2003. — 64 с.
Bender T. A Nation Among Nations. America's Place in World History. New York, 2006.
Dailey J. Building the American Republic. Vol. 2. A Narrative History from 1877. The University of Chicago Press, 2018.
Gerber D.A., Kraut A.M. American Immigration and Ethnicity. A Reader. New York: Palgrave Macmillan 2005. ISBN 978-0-312-29349-9
Hopkins A.G. American Empire: A Global History. Princeton: Princeton University Press, 2018. 982 p.
Tyrrell I. Transnational Nation. United States History in Global Perspective since 1789, Houndmills, 2007.
Watson H.L. Building the American Republic. Vol. 2. A Narrative History to 1877. The University of Chicago Press, 2018.
Посилання
Сполучені Штати Америки у сестринських Вікіпроєктах
This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article needs additional citations for verification. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Dudhsagar Falls – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (November 2021) (Learn how and when to remove...
Будова Сонця Зо́на промени́стого перено́су — середня зона Сонця. Розташована безпосередньо над сонячним ядром. Вище зони променистого переносу знаходиться конвективна зона. Нижньою межею зони вважають лінію, нижче якої проходять ядерні реакції, верхньою — межу, вище як
1983 video EP by Duran Duran This article does not cite any sources. Please help improve this article by adding citations to reliable sources. Unsourced material may be challenged and removed.Find sources: Duran Duran Video 45 – news · newspapers · books · scholar · JSTOR (April 2019) (Learn how and when to remove this template message) Duran Duran Video 45Video by Duran DuranReleasedMarch 1983 (1983-03)Recorded1981–1982GenreDancenew wa...
هذه المقالة يتيمة إذ تصل إليها مقالات أخرى قليلة جدًا. فضلًا، ساعد بإضافة وصلة إليها في مقالات متعلقة بها. (ديسمبر 2019) أليساندرو أكيليني معلومات شخصية الميلاد 20 أكتوبر 1463 بولونيا الوفاة 2 أغسطس 1512 (48 سنة) بولونيا مواطنة الدولة البابوية (نوفمبر 1506–) إخوة وأ
Bendera Bengkulu Bengkulu adalah salah satu provinsi di Indonesia yang berhasil menorehkan prestasi pada bidang kontes kecantikan, baik di kancah regional, nasional, maupun internasional. Wakil Indonesia asal Bengkulu yang pertama kali adalah Belinda Pritasari Basaruddin Jacobsen dari Kabupaten Kaur pada Miss Earth 2015. Kontes Wanita Kunci Warna : Pemenang : Runner-up atau 5 Besar : Semifinalis atau Perempat-finalis Kontes Wanita Utama Miss Grand Internati...
8405 ازبلوس, قنطور اكتشف في عام 1995 تسمية الكوكب-الصغير رسميا تسميات الكواكب الصغيرة هي مزيج من رقم -واسم يشرف عليها مركز الكواكب الصغيرة، وهو فرع من الاتحاد الفلكي الدولي. تستخدم تسميات مركز الكواكب الصغيرة للكواكب القزمة والقناطير واجرام النظام الشمسي الصغيرة مثل الكويكبا�...
Former British Labour politician Helen GoodmanOfficial portrait, 2017Parliamentary Under-Secretary of State for Work and PensionsIn office9 June 2009 – 11 May 2010Prime MinisterGordon BrownPreceded byKitty UssherSucceeded byMaria MillerDeputy Leader of the House of CommonsIn office28 June 2007 – 5 October 2008Prime MinisterGordon BrownLeaderHarriet HarmanPreceded byPaddy TippingSucceeded byChris BryantMember of Parliament for Bishop AucklandIn office5 May 2005 –&#...
Untuk pengertian lain, lihat Mandai (disambiguasi). MandaiOlahan mandai yang telah ditumisAsalWilayahKalimantan Selatan Kalimantan Tengah Kalimantan TimurNegara asalIndonesiaPembuatOrang Banjar Orang DayakRincianSuhu penyajianHangatBahan utamaKulit CempedakVariasiMandai Krispilbs Manday atau Mandai adalah salah satu jenis hidangan alternatif dari daerah Kalimantan Selatan. Mandai disebut juga dengan Mandai Basanga, yaitu kulit buah Cempedak yang digoreng. Orang Banjar biasanya menyebut makana...
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церква Різдва Пресвятої Богородиці. Церква Різдва Пресвятої Богородиці Церква Різдва Пресвятої Богородиці 48°10′31″ пн. ш. 24°53′48″ сх. д. / 48.17528° пн. ш. 24.89667° сх. д. / 48.17528; 24.89667Координати: ...
Indian actor (born 1965) For other people with a similar name, see Amir Khan. Aamir KhanKhan in 2018BornMohammed Aamir Hussain Khan (1965-03-14) 14 March 1965 (age 58)Bombay, Maharashtra, IndiaEducationNarsee Monjee CollegeOccupationsActorproducerdirectorYears active1973–presentOrganizationPaani FoundationWorksFull listSpouses Reena Dutta (m. 1986; div. 2002) Kiran Rao (m. 2005; div. 2021&...
Die euklidische Geometrie ist zunächst die uns vertraute, anschauliche Geometrie des Zwei- oder Dreidimensionalen. Der Begriff hat jedoch sehr verschiedene Aspekte und lässt Verallgemeinerungen zu. Benannt ist dieses mathematische Teilgebiet der Geometrie nach dem griechischen Mathematiker Euklid von Alexandria. Inhaltsverzeichnis 1 Die Geometrie des Euklid 1.1 Definitionen 1.2 Postulate 1.3 Euklids Axiome 1.4 Probleme und Theoreme 1.5 Geometrie und Wirklichkeit bei Euklid 1.6 Unterschiede ...
Constituency of the Madhya Pradesh legislative assembly in India ShajapurConstituency for the Madhya Pradesh Legislative AssemblyConstituency detailsCountryIndiaRegionCentral IndiaStateMadhya PradeshDistrictShajapurLS constituencyDewasReservationNoneMember of Legislative Assembly16th Madhya Pradesh Legislative AssemblyIncumbent Hukum Singh Karada PartyIndian National Congress Shajapur Assembly constituency is one of the 230 Vidhan Sabha (Legislative Assembly) constituencies of Madhya Pradesh ...
Luise-Kiesselbach-Platz Platz in München Platz nach dem Tunnelbau mit dem Gänseliesl-Brunnen von Karl Rödl Basisdaten Ort München Ortsteil Sendling-Westpark Neugestaltet 1959–19622009–2015 Einmündende Straßen Garmischer Straße (B 2 R), Albert-Roßhaupter-Straße, Johann-Clanze-Straße, Heckenstallerstraße(B 2 R), Olympiastraße (B 2),[Anm 1] Cimbernstraße, Waldfriedhofstraße (St2343) Nutzung Nutzergruppen Fußverkehr, Radverkehr, Autoverkehr, ÖP...
This article has multiple issues. Please help improve it or discuss these issues on the talk page. (Learn how and when to remove these template messages) This article may rely excessively on sources too closely associated with the subject, potentially preventing the article from being verifiable and neutral. Please help improve it by replacing them with more appropriate citations to reliable, independent, third-party sources. (August 2018) (Learn how and when to remove this template message) ...
Virius Nicomachus Flavianus (* etwa 334; † 394) war ein spätantiker römischer Schriftsteller und Politiker. Er war gleichzeitig einer der führenden Köpfe der heidnisch-stadtrömischen Senatsaristokratie im späten 4. Jahrhundert. Das von ihm verfasste Geschichtswerk ist zwar verloren gegangen, diente aber nach Ansicht der modernen Forschung möglicherweise als wichtige Quelle für spätere Geschichtsschreiber. Inhaltsverzeichnis 1 Leben 2 Literarische Tätigkeit 2.1 Symmachuskreis und d...
American architect Karen BausmanBausman in 2018BornAllentown, Pennsylvania, U.S.NationalityAmericanAlma materThe Cooper UnionOccupationArchitectAwardsRome PrizePracticeKaren Bausman + Associates Karen Bausman (born February 8, 1958, in Allentown, Pennsylvania) is an American architect. Bausman is the Eliot Noyes Chair at the Graduate School of Design, Harvard University, and the Eero Saarinen Chair at Yale School of Architecture, Yale University, the only American woman to hold both desi...
Organic compound involved in immune responses For the use as an immunostimulant drug, see Histamine dihydrochloride. Histamine Names IUPAC name 2-(1H-Imidazol-4-yl)ethanamine Identifiers CAS Number 51-45-6 Y 3D model (JSmol) Interactive image ChEBI CHEBI:18295 Y ChEMBL ChEMBL90 Y ChemSpider 753 Y DrugBank DB05381 ECHA InfoCard 100.000.092 IUPHAR/BPS 1204 KEGG D08040 Y MeSH Histamine PubChem CID 774 UNII 820484N8I3 Y CompTox Dashboard (EPA) DTXSID4023125 InChI InC...
51°31′7″N 0°6′25″W / 51.51861°N 0.10694°W / 51.51861; -0.10694 This article is about the street in Holborn, London. For the street in Dublin, see Ely Place, Dublin. The beadles' gatehouse Ely Place /ˈiːli/ ⓘ is a gated road of multi-storey terraces at the southern tip of the London Borough of Camden in London, England. It hosts a 1773-rebuilt public house, Ye Olde Mitre, of Tudor origin and is adjacent to Hatton Garden. It is privately managed by it...
Ahmad Al GhazaliLahirAhmad Al Ghazali1 September 1997 (umur 26)Jakarta, IndonesiaKebangsaanIndonesiaNama lainAl GhazaliAlPekerjaanPenyanyiDJAktorTahun aktif2006–sekarangPartai politik Gerindra (2023–sekarang)Orang tuaAhmad DhaniMaia EstiantyKeluarga El Rumi (adik) Abdul Qodir Jaelani (adik) Penghargaan Silet Awards 2014 — Idola Baru Tersilet Bright Awards 2016 — Bintang Iklan Pria Tanda tangan Ahmad Al Ghazali, yang lebih dikenal sebagai Al Ghazali (lahir 1 S...
.svg)
,_by_John_Trumbull.jpg)
_2.jpg)
.svg){kind=small}
.svg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
