Добринінська (станція метро)

Добринінська
Добринінська
	Московський метрополітен Кільцева лінія
Загальні дані
Тип	пілонна триклепінна
Глибина закладення	35,5 м
Проєктна назва	Серпуховська Застава, Люсиновська
Стара назва	Серпуховська (до 6 червня 1961)
Кількість	1
Тип	острівна
Форма	пряма
Дата відкриття	1 січня 1950 року
Архітектор(и)	М. А. Зеленин (рос.), Л. М. Павлов, М. А. Ільїн, за участі Я. В. Татаржинской (рос.)
Архітектор(и) вестибюлів	Л. М. Павлов[ru], Я. В. Татаржинская (рос.)
Інженер(и)-конструктор(и)	А. И. Семёнов (рос.), Л. И. Горелик (рос.), А. М. Пирожкова
Пересадка на	Серпуховська ; А: м9, м86, м90, с920, с932, Б, н8
Виходи до	Люсіновська вулиця, Серпухівська площа
Час відкриття	5.30
Час закриття	1.00
Код станції	074

Київська ^+зал

Російська

Краснопресненська

ТЧ-4 «Червона Пресня»

Білоруська ^+зал

Новослобідська

Суворовська площа

Проспект Миру

Комсомольська ^+зал ^+зал ^+зал ^+зал

Курська ^+зал

Павелецька ^+зал

«Добри́нінська» (рос. Добрынинская, у 1950—1961 рр. Серпуховська́) — станція Кільцевої лінії Московського метрополітену. Розташована між станціями «Павелецька» і «Жовтнева».

Станцію відкрито в 1950 у складі дільниці «Парк культури» — «Курська». До 6 червня 1961 мала назву «Серпуховська» — за однойменною площею. Сьогоденна назва — в пам'ять учасника Жовтневої революції, одного з організаторів Червоної Гвардії Замоскворіччя Петра Григоровича Добриніна, погруддя якого (роботи скульптора Г. Д. Распопова) встановлено в 1967 перед входом до наземного вестибюлю.

Технічна характеристика

Конструкція станції — пілонна трисклепінна (глибина закладення — 35,5 м). Діаметр центрального залу — 9,5 м.

Колійний розвиток

Станція без колійного розвитку.

Оздоблення

Наземний вестибюль прикрашений портретом В. І. Леніна, виконаним зі смальти, і шістнадцятьма гербами союзних республік. На бічних панно роботи скульпторів Г. І. Рубльова і Б. В. Йорданського зображені трудящі на Червоній площі і парад спортсменів. Вестибюль освітлює величезна люстра з рубіновою зіркою. Вестибюль примітний також найбільшими у московському метро торшерами, що стоять по обидві сторони від ескалаторів.

Пілони оздоблені сірим мармуром «газган»; архітектурне оздоблення відтворює перспективні портали пам'яток давньоруського зодчества. Колійні стіни покриті червоним мармуром. Підлога викладена сірим і червоним гранітом . Тема декоративного оздоблення станції — праця радянського народу. Пілони декоровані барельєфами роботи Є. І. Янсон-Манізер, які зображують представників народів СРСР. У торці центрального залу знаходиться смальтові панно «Ранок космічної ери» (1967 , художник С. А. Павловський).

21 грудня 2006 — 11 червня 2008 було проведено реконструкцію станції. Спочатку вестибюль станції планувалося відкрити за рік після початку реконструкції, проте, через затримку постачання ескалаторів з петербурзького заводу, роботи з реконструкції вестибюля були продовжені до червня 2008. Під час реконструкції було оновлено наземний вестибюль станції — замінено гранітне покриття підлоги, відновлені ажурні вентиляційні гратки; за первинними кресленнями відновлені дерев'яні вхідні двері. Встановлено нові турнікети (типу УТ-2005). У вестибюлі також повністю оновлені касові приміщення, збільшено загальна кількість кас^[1]

Вестибюлі і пересадки

Виходи здійснюються на Люсіновську вулицю і Садове кільце. В 1983 було побудовано перехід на станцію «Серпуховська» Серпуховсько-Тимірязівської лінії.

Метростанцію Серпуховська
Автобуси: м9, м86, м90, с920, с932, Б, н8