Жа́нрове маля́рство, жанровий живопис — зображення типових сцен щоденного життя, звичайно сучасного, у малярському мистецтві.
В українському мистецтві
Українське жанрове мистецтво тісно зв'язане з побутовим мистецтвом, яке зображує переважно селянський побут. Побутові сцени зустрічаються вже в скитському мистецтві, на фресках київської Софії (11 століття), але означення жанрового малярства прищепилося у зв'язку з європейським станковим малярством і датується на Заході 15 —16 століттями, в Україні 18 століттям.
Побутові сцени О. Венеціянова, а потім В.Штернберґа («Великдень на Україні»), І.Сошенка («Хлопці рибалки») й ін. прокладають шлях для жанрового малярства, що його повний розвиток пов'язаний з появою Тараса Шевченка, якого варто вважати попередником і духовим батьком пізніших передвижників, що були типовими представниками жанрового малярства.
В першій половині 20 століття (часи впливу західного експерименталізму) побутовий жанр в Україні занепадає і виступає часто тільки як претекст до формальної стилізації, передусім у графіці, наприклад, історичний жанр Е. Козака, М. Бутовича, Г. Мазепи. На еміграції в жанровому малярстві працювали М. Дмитренко, Д. Поторока. В УССР жанрове малярство широко пропагується як вияв «соціалістичного реалізму», зокрема в творчості нового покоління митців: М. Божій, Г. Томенко, К. Тимощук, Т. Яблонська, М. Чепик, І. Юхно, М. Дерегус й ін.
