Катлабуг (селище)

селище Катлабуг
Герб	Прапор
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Ізмаїльський район
Тер. громада	Суворовська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA51080110010083652
Основні дані
Засновано	1815
Колишня назва	Шикирли-Китай (рум. Șichirlichitai)
Статус	із 2024 року
Площа	5.53 км²
Населення	▬ 4548 (01.01.2022)
Густота	843.6 осіб/км²;
Поштовий індекс	68633
Телефонний код	+380 4841
Географічні координати	45°34′49″ пн. ш. 28°58′57″ сх. д. / 45.58028° пн. ш. 28.98250° сх. д.
Водойма	р. Великий Катлабуг і Малий Катлабуг, о.Катлабуг ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Котлабух
До станції:	5 км
	До райцентру:
- залізницею:	26 км
- автошляхами:	47 км
Селищна влада
Адреса	68640, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, с-ще Катлабуг, вул. Пушкіна, 47
Голова селищної ради	Генчевський Петро Дмитрович
Карта
	Катлабуг
	Катлабуг
	Катлабуг у Вікісховищі

Ця стаття про селище. Про озеро див. Катлабуг.

Катла́буг, до 1941 року Шикирли-Китай, у 1941-2024 рр. Суворове (гаг. Şıkırlı-Kıtay, рум. Șichirlichitai, болг. Шикирли Китай, крим. Katlabug) — селище Ізмаїльського району Одеської області. Адміністративний центр Суворовської селищної громади.

Засноване у 1819 році болгарськими переселенцями. Селище розташовано над озером Катлабуг, 6 400 меш. (1970), 4 835 меш. (2001). Основу економіки селища складає харчова промисловість.

Географія

Суворове знаходиться в рівнинній ділянці на північно-західному березі озера Катлабуг, за 36 км в північно-західному напрямку від Ізмаїлу.

Історія

У складі Російської імперії в 1819—1857 роках

Село Шикирли-Китай було засноване в 1819 році болгарськими переселенцями, але припускається що такі поселенці знаходилися в цих місцях і раніше. Назва села залишилася від пастухів-ногайців, які проживали тут у 1807—1809 роках. Указом російського імператора Олександра I від 29 грудня 1819 року, що регулює статус болгарських колоній, Шикирли-Китай було вказане селом в Ізмаїльському повіті.

У 1852 році в Шикирли-Китаї проживають 1042 чоловік.

У складі Молдавського князівства (Румунії) в 1857—1878 роках

Відповідно до Паризького миру в 1856 році, південна частина Бессарабії, в тому числі Шикирли-Китай, входить до складу Молдавського князівства (з 1861 — в складі об'єднаної Румунії).

У 1858 році молдавська влада дозволили відкрити в селі болгарську початкову школу, але в 1868—1869 навчальному році румунська влада спрямувала свої дії на румунізацію цього навчального закладу. У 1869 році болгарські вчителі викладали лише дві години на день.

У 1861—1862 роках жителі Шикирли-Китаю приєдналися до переселенського руху бессарабських болгар з Румунії та Росії і заснували село в Таврії, пізніше перейменоване на Софіївку.

З 1860 року громада селища мала печатку з гербом — зображенням пʼяти (на пізнішій печатці двох) цукрових голів, які помилково були атрибутовані як фігури жінок у турецькому вбранні. Цукрові голови мали символізувати назву поселення, що в перекладі означає «Цукровий берег».

У складі Російської імперії в 1878—1917 роках

У період 1878—1918 село знову опинилася в Російській імперії. На початку ХХ століття в Шикирли-Китаї налічувалося 432 будинки і проживало 2932 жителі.

У складі Румунського королівства в 1918—1940 та 1941—1944 роках

У 1918—1940 і 1941—1944 роках Шикирли-Китай знаходився в складі Королівства Румунія. За даними перепису 1930 року загальна чисельність жителів становила 4267 осіб, з яких 4095 болгари (95,97 %), 78 румунів (1,83 %), 27 росіян (0,63 %), 26 поляків, 6 гагаузів, 5 греків, 3 євреїв і 1 серб.

У 1941—1944 роках під час правління румунського уряду в Бессарабії протягом Другої світової війни село стало йменуватися Король Міхай I (Regele Mihai I).

У складі Радянського Союзу в 1940—1941 та 1944—1991 роках

З кінця червня 1940 по червень 1941 року Шикирли-Китай знаходиться у складі Радянського Союзу. У січні 1941 року створено перший колгосп — «А. В. Суворов». У тому ж році село було перейменовано в Суворове і призначено центром району, яким і було до 1959 року. У 1941 році радянська влада провела перші репресії, зачіпаючи 11 багатих сімей так званих «куркулів».

З 1944 по 1991 рік Суворове знову в складі СРСР. За роки, що минули після 1944 року, було завершено колективізацію. У 1959 році Суворовський район було скасовано і село ввійшло до складу Ізмаїльського району. У 1961 році Суворове отримало статус селища міського типу.

У складі України

З 1991 року Суворове знаходиться у складі незалежної України.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Суворове на Катлабуг. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.^[2]

Символіка

Герб: У щиті срібне увігнуте вістря, що ділить його на праве червоне і ліве зелене поля. У вістрі пурпурова троянда із зеленими листочками і золотим осердям. У правому полі золотий бик вліво, що стоїть на задніх ногах. У лівому – срібний вовк вправо, що стоїть на задніх ногах. Щит подано в декоративному картуші у стилі українського бароко, прикрашеному листям та гронами винограду та увінчаному срібною міською короною.

Прапор: Полотнище квадратної форми, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг – зеленої верхньої та червоної нижньої, від древка до середини прапора відходить білий клин, на якому пурпурова троянда із зеленими листочками і жовтим осердям.

Пояснення: Троянда, бик і вовк символізують три національні спільноти, що заснували поселення і складають сьогоднішнє населення громади – болгар, молдаван і гагаузів відповідно. Срібне вістря символічно уособлює озеро Катлабуг, на березі якого розташовано селище. Три кольори прапора означають три багатства, якими пишаються мешканці Катлабуга – родючу землю (зелений), вино (червоний) і бринзу (білий).

Автори: Ірина Пукалова, Олександр Лісниченко

Символи затверджено рішенням 44-ї сесії 8-го скликання селищної ради від 17 листопада 2024 року.^[3]

Населення

Кількість мешканців становить 4835 осіб (2001 р.). Щільність — 874 осіб/км². Більшість жителів є болгарами за походженням.

Рік	Населення
1852	1042
1930	4267
1970	6400
2001	4835

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

Мова	Кількість	Відсоток
болгарська	3435	71.04%
російська	747	15.45%
українська	383	7.92%
румунська	173	3.58%
циганська	47	0.97%
гагаузька	22	0.46%
білоруська	13	0.27%
німецька	1	0.02%
угорська	1	0.02%
інші/не вказали	13	0.27%
Усього	4835	100%

Економіка

Мешканці селища зайняті переважно в сільському господарстві (вирощуванні зерна, виноградарстві та розведенні великої рогатої худоби). Також є завод із виробництва асфальту та молочна ферма.

Примітки

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
↑ Постанова Верховної Ради України від 19 вересня 2024 року № 3984-IX «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
↑ https://suvotg.gov.ua/simvolika-suvorovskoi-gromadi-15-07-22-08-12-2023/. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

Облікова картка^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Погода в селищі Катлабуг
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Суворове — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)
Н. Д. Руссев. Шикирлик-Суворово: два века истории (1815—2015).По документам и рассказам участников собітий. Одесса: Издательство Черноморье, 2017. 682 с.