11 грудня1917, тобто невдовзі після початку Брестських переговорів, Таріба прийняла декларацію про відновлення незалежності Литви та «вічні союзні зв'язки Литовської держави з Німеччиною». «За» проголосувало 14 членів, 2 утрималося, 4 проголосувало «проти». Вони (Й. Вілейшіс, С. Кайрис, С. Нарутовіч, Й. Сміглявічюс) 18 січня1918 представили свій варіант акту незалежності, який проголошував свободу Литви від будь-яких союзних зобов'язань та надавав Установчому сейму рішення долі держави. Під їх тиском Таріба 16 лютого1918 прийняла «Акт про незалежність Литви». Його підписали всі 20 членів Таріби. Номер газети «Летувос Айдас», в якому був опублікований Акт незалежності, німецькі власті конфіскували; друкарня Мартіна Кухти, в якій Акт незалежності був видрукуваний окремим листом, була закрита.
21 лютогоканцлер Німеччини повідомив Тарібу, що німецька держава не може визнати незалежність Литви на інших засадах, ніж тих, які зафіксовані в грудневій декларації. 28 лютого президія Таріби заявила, що обидві декларації не суперечать одна одній, груднева декларація встановлює основи майбутніх відносин Литви та Німеччини, і що Таріба згодна на визнання незалежності відповідно до принципів декларації 24 грудня1917.
23 березня1918 імператор Вільгельм II визнав незалежність Литви. На підставі акта про визнання литовської державності, підписаного Вільгельмом II, Таріба 11 липня1918 перетворена в Державну Раду Литви (лит.Lietuvos Valstybės Taryba).
Державна Рада
Королівство Литва на карті розпаду Російської імперії
13 липня1918 Державна Рада Литви ухвалила встановити в Литві конституційну монархію та запропонувати Вюртемберзькому принцу Вільгельму фон Ураху корону Королівства Литва (під ім'ям Міндовга II). 2 листопада1918 це рішення відкликали. Були прийняті основні положення Тимчасової конституції Литви. Керуючись цими положеннями, Президія Державної Ради 11 листопада1918 затвердила перший тимчасовий уряд Литви з шести міністрів під керівництвом Аугустінаса Вольдемараса, тим самим давши початок створенню державного апарату Литви.
16 квітня Рада розпущена, але незабаром відновила свою діяльність, що припинилася зі скликанням Установчого сейму (15 травня1920).
Склад
Державна Рада Литви
Спочатку було вибрано 6 священників (крім 4, що увійшли до Таріби — Юозас Станкявічюс з Вільнюса та Пранцішкус Урбанавічюс з Тельше), однак через протести частини присутніх Юозас Станкявічюс та Пранцішкус Урбанавічюс поступилися своїми місцями Станіславу Нарутовічу та Йонасу Вілейшісу.
У Президії, крім голови Антанаса Сметони, увійшли Стяпонас Кайрис (віце-голова), Юстінас Стаугайтіс (віцеголова), Юргіс Шауліс (генеральний секретар), Пятрас Клімас (секретар).
¹ Більшість військових конфліктів більшовиків та білих з новими державними утвореннями не виділяють з Громадянської війни. ² Претенденти на усю територію колишньої імперії. ³ Включно з автономістами. ⁴ Есери офіційно визнавали право націй на самовизначення. ⁵ Більшовики офіційно визнавали право націй на самовизначення за умови встановлення більшовицького уряду.