Со́рго (Sorghum) — рід одно- та багаторічнихрослин родини тонконогових (Poaceae), що охоплює до 50 дикорослих і культурних видів, поширених переважно у тропічних і субтропічнихкраїнах, з яких кілька видів культивуються людиною. Економічно найважливіший вид — звичайне або цукрове сорго (Sorghum bicolor), зерно якого використовують для споживання, на фураж та для переробки на мелясу, крохмаль (74 %[1]) і спирт. Ця рослина широко вирощується в Азії (в південно-західній частині), Африці (екваторіальна й південна), Південній і Північній Америці, Європі (на півдні континенту), Австралії.
За зовнішнім виглядом сорго нагадує кукурудзу. Коренева система потужна, проникає на глибину 2-2,5 м. Стебло прямостояче, заввишки від 0,5 (карликові форми) до 7 м (тропічні форми), сухе при дозріванні (у більшості сортів зернового і віничного сорго) або соковите (у цукрового сорго). Рослини зернового сорго розвивають кілька стебел. Листкова пластинка ланцетоподібна з гострими краями. Суцвіття — прямостояча, розлога, поникла або зігнута волоть завдовжки 10-70 см (інколи більше). Зерно звичайно овальної або яйцеподібної форми, плівчасте або голе, білого, рожевого, червоного, жовтого забарвлення; маса 1000 зерен 5-32 г. Сорго відрізняється легкою пристосованістю до ґрунтових і кліматичних умов, теплолюбне, посухостійке, добре переносить підвищену концентрацію солей в ґрунті.
Історія вирощування
Батьківщина сорго — Екваторіальна або Північно-Східна Африка. Похідними центрами походження вважають Індію і Китай, звідки воно було завезено в інші країни. У Індії сорго вирощують з 3-го тисячоліття до нашої ери, у Китаї та Єгипті — з 2-го тис. до н. е. В Європу культура була завезена в XV столітті, до Америки в XVII столітті. Сорго відвіку вирощують в Центральній Азії. На півдні Східної Європи — з XIX століття.
Сорго — хлібна, технічна і кормова рослина. Зерно містить 61-68 % крохмалю, 7,8-16,7 % білка, 1,7-6,5 % жиру. З нього виробляють борошно, крупу, спирт, крохмаль та інше. Із стебел цукрового сорго (містить до 18 % цукру) отримують патоку (сорговий мед). Зерно і зелену масу використовують на корм великій рогатій худобі. Солома використовується як сировина для виробництва паперу, картону, плетених виробів, віників, нею вкривають дахи, використовують на паливо, для загорож. З сухих стебел деяких видів отримують червону фарбу для обробки шкір. Треба зважати на те, що молоді рослини багатьох видів сорго отруйні.
Починаючи з березня в Україні проводиться ранньовесняне боронування під посів сорго з метою закриття вологи. У квітні, з появою сходів багаторічних бур'янів, поле оброблюється гербіцидами (Ураган Форте 2,5 л/га, наприклад). За прогрівання ґрунту до температури +14 °C на глибину до 10 см проводять передпосівну культивацію[2] на глибину 5—7 см задля утворення «насіннєвого ложа», розрихлення верхнього шару ґрунту, знищення пагонів однорічних бур'янів. Сорго — просапна культура. Використовується в пожнивних, поукосних і змішаних посівах. Чутлива на внесення добрива (90-120 кг/га NPK), цукрове сорго — на гній (40 мл/га).
Посів проводять на глибину 3,5 см (максимально до 7 см на легких ґрунтах) у вологий ґрунт. Дотримуються щільності посіву 160—200 тис. насінин на гектар (для отримання кінцевої щільності 120 тис./га). Ширина міжрядь залежить від використаної техніки — 21-70 см. В той же день проводять обприскування ґрунтовими гербіцидами (Примекстра Голд 3,5 л/га,) для боротьби зі злаковими однорічними та дводольними однорічними бур'янами[3]. Боронування середніми боронами проводять з метою заробки гербіцидів у землю та розрихлення верхнього шару для закриття вологи. На 3-7-й день проводять повторне боронування легкими або пружинними боронами для знищення кірки на поверхні ґрунту (закриття вологи) та боротьби зі сходами бур'янів.
Спосіб посіву: широкорядний (міжряддя 60-70 см). На 1 га розміщують 40-120 тис. рослин. Збирають сорго на зерно у фазі його повної стиглості, на силос — в період воскової стиглості, на зелений корм — на початку викидання волоті.
Шкідники: попелиці, дротяники, совки та стебловий метелик; хвороби — тверда і летюча сажка, стеблова гниль, коренева гниль, бактеріози та ін.
В Україні — 5 видів, з них культивуються 4, переважно в південних частинах країни. Джугару й цукрове сорго вирощують на невеличких площах у степу. Урожайність 25—30 ц/га, зеленої маси — 300—400 ц/га.
Важливі сорти та гібриди в степовій зоні України: Українське 107, Кубанське червоне 1677, Генічеське 1, гібрид Степовий 5, гібрид Кормовий 5, Оранжеве 160.
Нутриціологічна цінність
Усі види сорго містять фенольні кислоти, а більшість містить флавоноїди. Зерна сорго є одним із найбільших харчових джерел флавоноїду проантоціанідину. Загальний вміст фенолу (як у фенольних кислотах, так і у флавоноїдах) корелює з антиоксидантною активністю. Антиоксидантна активність висока у сорго з темним перикарпієм і пігментованим насінником. Антиоксидантна активність сорго може пояснити зниження захворюваності на деякі види раку серед популяцій, які споживають сорго.[5][6]
↑Artikel Starch und Starch, Composition. In: Hans Zoebelein (Hrsg.): Dictionary of Renewable Ressources. 2. Auflage, Wiley-VCH, Weinheim und New York 1996; Seiten 265—266, 267. ISBN 3-527-30114-3.
↑При використання сівалок «прямого типу» (Kinze) дана операція не проводиться.
↑Обов'язковою є обробка насіння сорго антидотом (Концепт ІІІ).
Адаптивні технології вирощування круп'яних культур : [колект. монографія : у 2 ч.] / за ред. д-рів с.-г. наук С. П. Полторецького і В. Я. Білоножка. - Умань : Сочінський М. М. [вид.], 2018.
Ч. 2 : Сорго і сориз / С. П. Полторецький [та ін.]. - 2018. - 156 с. : рис., табл. - Бібліогр.: с. 143-156. - 300 прим. - ISBN 978-966-304-277-0
Атлас морфологічних ознак сорго двокольорового Sorghum bicolor L. – К.: Український інститут експертизи сортів рослин, 2017. – 37 с.
Енергетичні рослини в Україні / В. М. Скорий. - К. : Аграр Медіа Груп ; К. : [Фенікс], 2009. - 224 с.: іл. - Бібліогр.: с. 223. - ISBN 978-966-651-749-7
Соргові культури : Моногр. / Л. Х. Макаров; Ін-т земл-ва півд. регіону УААН. - Херсон : Айлант, 2006. - 263 c. - Бібліогр.: 293 назв.
Сорго : практ. рек. / Держ. установа "Ін-т сіл. госп-ва степ. зони Нац. акад. аграр. наук України", Поділ. держ. аграр.-техн. ун-т ; [підгот.: Б. В. Дзюбецький, О. В. Яланський, Кух М. В.]. - Кам'янець-Подільський : Сисин Я. І. : Абетка, 2014. - 95 с. : табл. - Бібліогр.: с. 92-94. - 100 прим. - ISBN 978-617-7052-18-9