Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Стрічка (оздоба голови)

Українське національне вбрання
Стрічка (оздоба голови)
Жіночий стрій
Чоловічий стрій
Історія
Географія
Категорія КатегоріяПортал ПорталСторінка Вікісховища Ілюстрації

Стрі́чка (від д.-рус. *строчька — «смужка», пор. строка, строчити)[1], стьо́жка[2][3], стьо́нжка[4] (останнє — з пол. wstążka), рідко лента[5] — оздоба голови для дівчат. Стрічки для вплітання в косу називаються ще кісника́ми[6].

Український стрій

Необхідною частиною святкового строю дівчат були стрічки, а також різноманітні вінки. Прикрашали стрічкою голову в такий спосіб: обиралася найкраща стрічка і пов'язувалася навколо голови, зав'язувалися позаду і кінці пускалися на плечі. Всі інші стрічки, які мали дівчата, перегиналися пополовині і пришпилювалися до основної стрічки так, щоб вони вільно звисали на плечі. Поверху стрічки надягався вінок і зав'язувався під стрічками.

Інколи, для зручності робили з товстого паперу обруч (відомий як чілка, чулко, лубок)[7][8][9] за шириною стрічки. У святкові дні такий обруч обтягали найкращою стрічкою і до нього причіплювали всі стрічки, і надівали на голову так, як вінок. Не в святкові дні цей обруч носили також, але без стрічок. Влітку, за такий обруч закладали кожен день живі квіти.

Стрічки носили також панночки та міщанки. Міщанки прив'язували стрічки позаду до намиста і пускали по спині.

На правобережній Україні стрічки у великій кількості прив'язували до вінка і спускали по плечах, на Чернігівщині стрічок було менше, їх прив'язували в ряд до поперечної стрічки і вони спадали від шиї по спині.

Стрічки, вплетені у волосся, 1946, Харківщина

На Полтавщині та Харківщині дівчата заплітали косу, в яку вплітали стрічки і пускали по спині.

На Лівобережжі стрічки були одноколірні, на Правобережжі — різнобарвні, часто з квітковими чи геометричними оздобами.

Сестру Дидона мала Ганну,
Насправді дівку, хоть куди,
Проворну, чепурну і гарну;
Приходила і ся сюди,
В червоній юпочці баєвій,
В запасці гарній фаналевій,
В стьонжках, намисті і ковтках.

— І. П. Котляревський, «Енеїда»

Див. також

Примітки

  1. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  2. Стьожка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Стьожка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Стьонжка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Лента // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Кісник // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  7. Чілка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Чулко // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  9. Лубок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Джерела

  • Вовк, Хведір. Студії з української етнографії та антропології / проф. Хведір Вовк. — Прага: Укр. громад. вид. фонд, [1916?] (Друк. «Легіографія»). — 354, [2] с. : іл., [23] арк. іл.
  • «Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский Край» T — 7, Київ, 1872—1878 [1] [Архівовано 4 січня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

Kembali kehalaman sebelumnya