Ховрах[1] (Spermophilus) — це рід ссавців з родини вивіркових (Sciuridae) ряду Мишоподібні (Muriformes) з надряду гризунів (Rodentia). Живуть у Європі й Азії. Це малі рийні тварини з великими очима, малими вухами, міцними пазурами, короткими кінцівками й хвостом і зі щічними сумками[2].
Цей рід в українськомовній літературі в минулому відомий майже під 40 назвами, наприклад, суслик, ховрашок, оврашок, аврашка, єврашка та ін[3]. Номен «ховрах» відносять до тюркізмів (пор. чагат.jumran — «кріт»), попри значну віддаленість звукового складу східнослов'янських і тюркських слів[4]. Перша згадка ховраха під назвою «сусол» — в Іпатіївському літописі[5]. У літературі XX ст. поширеною науковою назвою було Citellus, яка, певно, є модифікацією німецької назви Ziesel, яка походить від середньовічних германських zisel, zisemūs, які запозичено у слов'ян[3].
Будова тіла
Голова дорослого ховраха
Довжина тіла дорослих ховрахів від 18 до 22 см, маса до 300 г. Довжина хвоста становить від 4,6 до 7,4 см. Самиці з п'ятьма парами молочних залоз (грудних дві, черевних три). Череп трохи тяжіє до форми трикутника, модифікований для заривання. Зубна формула: 1.0.2.3/1.0.1.3 = 22. Верхні моляри з очевидним поздовжнім хребтом, структура зубів схожа на таку у вивірок; перший верхній премоляр великий[2].
Ховрахи живляться соковитими частинами степових рослин, цибулинами та насінням, завжди неподалік від нір. Деякі види споживають і комах: сарану, коників, жуків і гусінь. Роблять значні запаси їжі з насіння трав'янистих рослин і зерен хлібних злаків. У посушливу пору здатні робити переходи у пошуках їжі на 7–10 км.
Житло
Спосіб життя наземно-норовий; живуть колоніями, в норах, які викопують самі. Діаметр до 9 см при вході. Довжина нори і її устрій залежать від виду ховраха і конкретного ландшафту. На піщаних ґрунтах вони найбільш протяжні — до 15 м в довжину і 3 м в глибину; на щільніших глинистих ґрунтах рідко довше 5–7 м. Усередині нори зазвичай є гніздова камера, встелена сухою травою. Ховрашки відомі своєю звичкою при небезпеці вставати «стовпчиком» і видавати характерні свистячі звуки.
Розмноження
Гін у ховрахів зазвичай починається через кілька днів після пробудження зі сплячки. Самка приносить 1 виводок на рік. Число дитинчат в ньому коливається від 2 до 12. Тривалість вагітності приблизно 23–28 днів. Годує молоком. Самець тим часом приносить їжу самиці.
Сплячка
На осінь та зиму вхід до нори тварини забивають землею і впадають у сплячку. Під час сплячки їжі не вживають. У цьому стані температура тіла ховраха може понижуватись до +1°, +2 °C. Серце б'ється від 5-ти ударів на хвилину. Такий стан ховрахи можуть переживати до 6-ти місяців. Сплячка може тривати і до 9-ти місяців. За час сплячки, ховрахи втрачають до половини своєї маси. Прокидаються навесні, після чого температура тіла зігрівається до 40 °C.
Взаємозв'язки між Marmotini за даними cytochrome b data (Helgen et al., 2009): роди, які раніше входили до Spermophilus, виділені жирним шрифтом[6].
Раніше рід ховрахів поділяли на 7 підродів (за «види ссавців світу» 2005), які містили 41 вид. Нині, після виділення нових родів за результатами філогенетичного аналізу, до роду ховрах: належить 16 сучасних видів:
Більшість видів ховрахів занесено до міжнародної та регіональних червоних книг. За даними МСОПХоврах європейський (Spermophilus citellus) перебуває під загрозою вимирання (EN), види Spermophilus musicus, ховрах крапчастий (Spermophilus suslicus) і Spermophilus xanthoprymnus близькі до загрозливого стану (NT). Браконьєрство карається законом. Спостерігають зменшення кількості ховрахів, у тому числі в Україні. Відстань між територіями, де знаходиться нора ховраха більшає, і зараз сягає до 9 км.
↑ абAndrew T. Smith, Yan Xie, Robert S. Hoffmann, Darrin Lunde, John MacKinnon, Don E. Wilson, W. Chris Wozencraft. A Guide to the Mammals of China. — Princeton University Press, 2010. — С. 193.(англ.)
↑ абЗагороднюк, І.; Харчук, С. Історична, етимологічна та біогеографічна розвідки щодо українських назв ссавців роду Spermophilus (Mammalia) // Theriologia Ukrainica. — 2020. — Вип. 19. — С. 66–89. — DOI:10.15407/TU1908.
↑Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. — Наукова Думка, 1992. — С. 203.
↑Helgen, K. M.; Cole, F. R.; Helgen, L. E.; Wilson, D. E. Generic revision in the Holarctic ground squirrel genus Spermophilus // Journal of Mammalogy. — 2009. — Вип. 90. — № 2. — С. 270–305. — DOI:10.1644/07-MAMM-A-309.1.(англ.)