Царук Олександр Васильович

Олександр Васильович Царук
Олександр Васильович Царук
Народився	1 серпня 1961; с. Волиця, Славутський район Хмельницька область, УРСР
Помер	1999; м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, Україна
Місце проживання	м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
Країна	СРСР → Україна
Діяльність	мовознавець
Alma mater	Чернівецький державний університет; Сімферопольський державний університет
Галузь	мовознавство
Заклад	Дніпропетровський державний університет; Криворізький державний педагогічний університет
Науковий ступінь	кандидат наук
Відомий завдяки:	книгою «Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри»
Батько	Царук Василь Павлович
Мати	Царук Ольга Юхимівна
У шлюбі з	Наталя Царук
Діти	Христина Царук

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Царук.

Олександр Васильович Царук (нар.1 серпня 1961(19610801), с. Волиця Славутського району Хмельницької області — пом.1999, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) — український мовознавець, кандидат філологічних наук. Відомий завдяки своїй монографії «Українська мова серед інших слов'янських мов. Етнологічні та граматичні параметри» (Дніпропетровськ, 1998)^[1], де описав оригінальну теорію походження української мови на основі власного дуалістичного розподілу слов'янських мов (на антську і словенську підгрупи)^[2], заперечивши традиційні уявлення про поділ слов'янських мов^[3]^[4].

Біографія

Олександр Васильович Царук народився 1 серпня 1961 року в с. Волиця на Хмельниччині.

По закінченні школи вступив до Чернівецького державного університету, а за 2 роки перевівся до Сімферопольського державного університету, який закінчив у 1983. Протягом навчання керував студентським театром, виступав режисером спектаклів, інколи актором, де зустрів свою майбутню дружину Наталю.^[5]

Після закінчення університету працював учителем української мови та літератури у Криму. Згодом разом з дружиною переїхав до Дніпропетровська, де народилася донька Христина.

У 1990 Олександр Царук закінчив аспірантуру у Дніпропетровському державному університеті, і захистив кандидатську дисертацію «Багатопрефіксні дієслова в українській мові».^[6]

Через декілька років родина Царуків переїжджає до Кривого Рогу, де Олександр працює на посаді доцента кафедри української мови Криворізького педагогічного інституту.^[5]

Олександр Царук вільно володів 7 мовами, серед котрих українська, російська, чеська, польська, хорватська, сербська та англійська.

У 1998 році закінчив докторантуру у Дніпропетровському державному університеті.^[5] Того ж року був на місячному науковому стажуванні в Університеті Палацького в Оломоуці, Чехія^[7], де познайомився з відомим мовознавцем професором Йозефом Андршем^[5]^[8]. Того ж 1998 р. він виступив офіційним опонентом дисертації «Універбація в українській мові»^[9].

У 1999 році помер в Кривому Розі від злоякісної пухлини шлунку.

Наукова діяльність

До наукових інтересів О. Царука входили проблеми походження української мови та генеалогічні пов'язаності слов'янських мов. У його працях наголошується на важливості комплексного підходу до вивчення мовних явищ, на врахуванні як власне-лінгвістичного, так і археологічного, історичного та етнографічного матеріалу.^[5]

Найважливішою працею О. Царука, як мовознавця, можна назвати монографію «Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні ті граматичні параметри», в якій автор досліджує проблему виділення української мови з праслов'янської, початкові щаблі її становлення як самобутньої лінгвістичної системи на тлі процесів, пов'язаних із постанням інших слов'янських мов.^[10]

На основі аналізу вже відомих та нових історичних, археологічних, етнографічних, антропологічних та лінгвістичних фактів заперечує традиційну тріалістичну дистрибуцію слов'янських мов і пропонує дуалістичний розподіл (на антську і словенську підгрупи).^[2]

О. Царук вважає, що дві, за традиційною класифікацією, «східнослов'янські» мови — українська й російська — на початку давнього періоду свого самостійного розвитку були двома найвіддаленішими слов'янськими мовами, які найбільш яскраво відображали у своїй структурі специфічні риси двох різних мовних підгруп"^[5].

Пам'ять

Лариса Селіверстова в праці «Ономастичний простір поезії Володимира Калашника»^[11] зазначає: «У поета є низка посвят: Лесі Українці, М. Гоголю, Григорові Тютюннику, … Олександру Царуку».

Праця Олександра Царука «Українська мова серед інших слов'янських мов» отримала велику кількість цитувань. На запит «Царук О. В. українська мова» пошукова система google дає 5440 результатів.

В Криворізькому державному педагогічному університеті існує куточок, присвячений пам'яті Олександра Царука^{[джерело?]}.

Найголовніші наукові праці

Царук О. Багатопрефіксні дієслова в українській мові. — Дніпропетровськ, 1990 (дисертація … канд. наук).
Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри: Монографія. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 324 с.^[12]

Статті

Царук О. Метафоризація темпоральної номінації ранок в українській поетичній мові другої половини ХХ ст. Лінгвістика: Зб. наук. пр. — № 4 (10). — Луганськ, 2006. — С. 250—256

Див. також

Рецензії, відгуки

Полюга Л. М. Новий погляд про походження української мови // Книжковий світ. — 2000.- № 2. — С. 11. — Рец на кн.: Царук О. Українська мова серед інших слов'янських: етнологічні та граматичні параметри. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. — 329 с. (^[13])
Полюга Л. М. Зміна традиційного поділу слов'ян та їх мов: Пам'яті талановитого вченого [О. Царука] // Аудиторія. — 2000. — № 1. — С. 4, 12.(^[13])