Європейський автомобіль року (англ.European Car of the Year) — міжнародна нагорода в області автомобілебудування, яку присуджує група професійних європейських автомобільних журналістів. Нагорода була організована у 1964 році групою автомобільних журналів з різних країн Європи. В цій нагороді немає класів чи категорій — ціллю організації є визначення найкращого автомобіля, котрий був у продажу протягом 12 місяців, перед нагородженням.
З 2024 року журі конкурсу складається з 59 членів, які представляють 23 країни. Країни Франції, Німеччини, Італії та Іспанії в журі представляють по шість представників, Велику Британію - пʼять членів, по три з Австрії, Нідерландів, Швеції та Швейцарії, по два журналіста з Бельгії, Угорщини, Польщі та Портуагалії й по одному — від Чехії, Данії, Фінляндії, Греції, Ірландії, Люксебурга, Норвегії, Словенії, Туреччини та Румунії.
Процедура
Автомобілі, які брали участь в нагороді Європейський Автомобіль Року 2007
Щороку, у вересні, складається список автомобілів-претендентів. Це машини, серійне виробництво та продаж яких почалася в 12 попередніх місяців. Особливість конкурсу в тому, що автомобілі в ньому представлені без поділу за класами, розмірами або ціною. При цьому машини повинні бути повністю новими моделями: рестайлінги, нові мотори або трансмісії не враховуються. На момент голосування машини повинні продаватися як мінімум в п'яти країнах ЄС. Річний тираж моделі не повинен бути менше 5 тисяч штук. На першому етапі простим голосуванням журі відбирає сім фіналістів. Потім кожен з експертів розподіляє між ними 25 балів, при цьому одній машині можна дати не більше 10 очок. Найвища оцінка — 580.
Своє рішення член журі повинен письмово обґрунтувати. Думка експертів ґрунтується на враженнях, отриманих під час перших тест-драйвів, організованих виробниками, і спеціальних випробувальних сесіях, які проводяться організаторами конкурсу. Критеріями при відборі моделей виступають дизайн, комфорт, безпека, екологічність, технологічність, функціональні можливості і навіть адекватність ціни для тієї категорії покупців, на яку вони розраховані, причому технічні інновації та ціна — пріоритетні чинники.[1] «Автомобілем» року стає машина, яка набрала найбільше очок.
Згідно з цими правилами, рішучість перемоги значно варіюється. Наприклад, в 1988 році Peugeot 405 виграв з 212 очками, найбільший розрив в історії нагороди Європейський Автомобіль Року; такий же подвиг був повторений в 2013 році, коли Volkswagen Golf Mk VII виграв з таким же розривом. 2010 року Volkswagen Polo виграв із розривом у лише 10 очок, отримавши максимальну кількість балів від двадцяти п'яти членів журі, і був кращим вибором з 59 очками.
Renault Clio (1991 та 2006 роки), Volkswagen Golf (1992 та 2013 роки) і Opel/Vauxhall Astra (1985 та 2016 роки), є єдиними автомобілями, які вигравали нагороду більше одного разу. У листопаді 2010 року Nissan Leaf був першим автомобілем з електричним приводом, удостоєним нагороди Автомобіль Року (Car of the Year).
Як каже Михайло Подорожанський, журналістів вибирають засновники за рекомендаціями найбільших західних автоконцернів, присутніх в даній країні. Місце експерта в конкурсі, до речі, майже довічне — поки людина працює за професією або не досяг віку 65 років.
Рішення журі не раз дивували несподіванкою — тому на машини-кандидати роблять ставки в тоталізаторах, а серед тих, хто вгадав переможця розігрують призи. 2005 року, наприклад, читач німецького журналу «Stern», який зміг передбачити перемогу Toyota Prius, отримає Fiat Panda — автомобіль 2004 року.
.svg){kind=small}
