Мати Бандераса була вчителькою, батько — поліціянтом. До 14 років Антоніо мріяв стати професійним футболістом і серйозно займався цим видом спорту, доки не зламав ногу. Відвідував театр-школу Teatro-Escuela ARA і Школу драматичного мистецтва в Малазі, брав участь у постановках молодіжного театру Малаги й у складі трупи об'їздив усю Іспанію.
Кар'єра в Іспанії
Коли мав 19 років, переїхав до Мадрида, де виступав у маленьких театрах. На нього звернув увагу відомий режисерПедро Альмодовар, який запросив Бандераса знятись у фільмі «Лабіринт бажань» (Laberinto de pasiones, 1982). Молодий актор справив враження на режисера, і він почав доручати Антоніо головні ролі.
У роботах метра іспанського кіно Бандерас ставав то дивним провидцем, готовим взяти на себе злочини свого вчителя («Матадор», 1986), то пристрасним героєм, мрією жінок («Закон бажання», 1987), то напівбожевільним юнаком, який мало не силою добивається кохання викраденої ним порнозірки («Зв'яжи мене!», 1989).
Альмодовар разом з Антоніо Бандерасом зробив п'ять фільмів, причому фільм «Жінки на межі нервового зриву» (1988) був номінований на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. В іспанських картинах персонажі актора часто були позбавлені моральних критеріїв («Батон Руж», 1988, Рафаеля Молеона) і зраджували власне кохання («Стріляй!», 1993, Карлоса Саури).
Кар'єра в Голлівуді
1991 року він з'явився на зйомках документального фільму з концертного туру Мадонни (Madonna: Truth or Dare). У фільмі Мадонна каже, що хоче спокусити Бандераса, хоча вона знає, що він одружений. Бандерас вирішив пробивати собі дорогу за межами іспанського кінематографу.
Перебравшись до США, Бандерас зрозумів, що його статус зірки в Іспанії для Голлівуду не має значення, тому стартував другорядною роллю у стрічці «Королі мамбо» (1992) з Армандом Ассанте — першому фільмі, що здобув деяку популярність в інших країнах. У 1993 привернув до себе увагу американських глядачів, зігравши гомосексуала—коханця ВІЛ-інфікованого адвоката в оскароносній стрічці «Філадельфія» з Томом Генксом, а у 1994-му майже затьмарив суперзірок Тома Круза та Бреда Пітта в «Інтерв'ю з вампіром»Ніла Джордана, де перевтілився в демонічного красеня Арманда.
Наступного року Антоніо перетворився на нову зірку «екшн», знявшись у голлівудських бойовиках «Відчайдушний» (1995) Роберта Родріґеса та «Убивці» (1995) Річарда Доннера з Сильвестром Сталлоне. Намагаючись випробувати себе в різних жанрах, Бандерас знявся у трилері «Ніколи не розмовляй з незнайомцями» (1995) з Ребеккою Де Морней, комедії «Двоє — це занадто» (1996) з Мелані Гріффіт. У 1996 році він знявся разом із Мадонною у фільмі «Евіта», адаптації мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера і Тіма Райса, в якому він грав оповідача Че. З того часу він став бажаним гостем у високобюджетних постановках, таких як «Маска Зорро» (1998) Мартіна Кембела.
У далекому 1988 році актор одружився з іспанською акторкою Ані Лесі. Шлюб здавався навколишнім міцним і щасливим, поки в 1995 році раптово не з'явились новини про розлучення .Причина — роман Антоніо з колегою по фільму «Двоє — це занадто» Мелані Гріффіт, яка теж на момент зустрічі була у стосунках з Доном Джонсоном і навіть народила від нього дочку Дакоту. Весілля Мелані і Антоніо відбулося в 1996 році, тоді ж народилася Стелла дель Кармен. У 2014 Мелані подала на розлучення через зраду чоловіка з акторкою Наталі Берн.
З того моменту в пресі постійно фігурують чутки про передбачуваних нових коханих Бандераса. Варто йому з'явитися в компанії жінки, ЗМІ відразу робить сміливе припущення. Так, навіть Шерон Стоун якось раз довелося давати коментар журналістам, після того як журналісти записали її в партнерки Антоніо. Акторка приятелює і з Гріффіт, і з Бандерасом, тому поспішила виступити зі спростуванням, щоб не допустити конфлікту. Антоніо не затримався серед вільних чоловіків надовго. У 2015 році він зустрів фінансистку Ніколь Кемпелен і домігся взаємності. Нова кохана молодша за актора на 21 рік, але вони запевняють, що зовсім не звертають уваги на різницю у віці. Оформляти відносини офіційно пара не збирається. За заявою Бандераса, в цьому немає ніякої необхідності: вони вже і так відчувають себе одруженими.
Триразовий володар премії «Fotogramas de plata» за найкращу чоловічу роль (1985, 1987, 1990 роки). Володар каталонської кінематографічної «Кінопремії Святого Юра» (Premios Sant Jordi de Cine) — 1987 рік. Володар премії «Європейський кіноприз» (European Film Awards) — 1987 (1998 рік). Лауреат премії «Premio Donostia» (Міжнародний кінофестиваль у Сан-Себастьяні) — 2008 рік.
.jpg)
