«Після прийняття "Білля про права" Конституція США набула логічно завершеного вигляду. Вона стала взірцем для багатьох держав у створенні власних конституцій»[3]
Уперше на загальнодержавному рівні одноманітно було визначено правовий статус громадянина США, окреслено сфери федерального контролю за дотриманням громадянських прав і свобод, які також вперше в історії конституційного законодавства були побудовані як заборони та обмеження, накладені насамперед на самі законодавчі органи[3].
У числі перших десяти поправок, які складали Білль про права, прийнятий у 1789 році містились норми, які закріплювали основні права та свободи громадян[4].
Друга поправка гарантує право громадян носити зброю.
Третя поправка забороняє розміщення військ у будинках без згоди власника в мирний час та допускає (у порядку, встановленому законом) — під час війни: «У мирний час жоден солдат не повинен квартирувати в будь-якому будинку без згоди на це власника; під час війни таке розквартирування може відбуватися лише у встановленому законом порядку».
Згідно з четвертою поправкою заборонені необґрунтовані обшуки і арешти осіб та вилучення майна.
П'ята поправка вказує, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи чи власності без законного судового розгляду, ніяка приватна власність не може бути відібрана для суспільного користування без справедливої винагороди; встановлена заборона притягати до відповідальності за одне і те ж діяння двічі та примушувати свідчити проти самого себе.
Шоста поправка закріплює права обвинуваченого на швидкий і публічний суд, право ознайомитися із суттю та підставами обвинувачення, на очну ставку зі свідками, що свідчать проти нього, на примусовий виклик свідків зі своєї сторони та на допомогу адвоката
Сьома поправка стосується заборони перегляду справи, інакше як згідно із нормами загального права.
Восьма поправка встановлює заборону призначення надмірно великих застав, штрафів та жорстоких і незвичайних покарань.
Дев'ята поправка: невичерпність перерахованих у Конституції прав.
Десята поправка: повноваження, які не надані за Конституцією федеральному уряду та не заборонені для виконання штатам, зберігаються за штатами чи за народом.
На думку дослідників, умовно текст Біллю про права можна розділити на 2 частини: у першій із них закріплені класичні демократичні права і свободи громадян, а в другій — гарантії їхньої реалізації, названі у П'ятій поправці «належної правової процедури»[5].
.svg)
