Ган Олена Андріївна

Олена Андріївна Ган
Олена Андріївна Ган
	Крендовський Є.Ф. “Портрет О.А. Ган”. МОХМ.
Ім'я при народженні	Олена Фадеєва
Псевдонім	Зенеіда Р-ва
Народилася	12 (24) січня 1814; Ржищів, Київський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Померла	24 липня (5 серпня) 1843 (29 років); Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія
Поховання	Одеса
Країна	Російська імперія
Національність	росіянка
Діяльність	письменниця
Сфера роботи	література
Мова творів	російська
Роки активності	1838—1842
Батько	Андрій Михайлович Фадєєвd
Мати	Олена Павлівна Долгорукаd
Брати, сестри	Фадєєв Ростислав Андрійович
У шлюбі з	Peter Hahnd
Діти	Блаватська Олена Петрівна і Желіховська Віра Петрівна
	Ган Олена Андріївна у Вікісховищі

~~|Примітки=~~

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ган.

Олена Андріївна Ган (до шлюбу Фадєєва, 12 (24) січня 1814(18140124), Ржищів — 24 червня (6 липня) 1842, Одеса) — письменниця XIX століття, феміністка, постійна авторка журналу «Бібліотеки для читання» Йосипа Сеньковського та журналу «Вітчизняні записки».

Біографія

Народилася 12 (24) січня 1814(18140124) року^[5] у Ржищеві Київської губернії в багатодітній дворянській родині. Дитинство та юність провела в Катеринославі. По материнській лінії належала до роду князів Довгорукових, її батьками були Андрій Михайлович Фадєєв (1789–1867), таємний радник, губернатор Саратова, та княжна Олена Павлівна Довгорукова. Рідна сестра Олени, Катерина, була одружена з Юлієм Федоровичем Вітте (1814–1867), від шлюбу з якою народився майбутній російський державний діяч, міністр фінансів Росії Сергій Юлійович Вітте (1849–1915).

У 16 років Олена вступила в шлюб з капітаном Петром Олексійовичем Ганом (1798—1873), військовим, який походив із роду німецьких переселенців, що приїхали до Росії в середині XVIII століття.

У 1831 році народила першу доньку Олену (в майбутньому відома теософиня Олена Блаватська), а у 1835 — доньку Віру, майбутню письменницю Віру Желіховську. Олена Ган разом з малими дітьми й чоловіком подорожувала Україною. У 1831—1832, потім в 1834—1835 роках сім'я Ган жила в селі Романкове, потім в 1837—1839 у Кам'янському.

14 жовтня 1838 року вона пише з Кам'янського на Кавказ декабристу С. І. Кривцову: «О чем же я могу вам писать, живя в таком уединении? Разве только о холоде в Каменском да обо мне самой. Что еще я могу сказать о себе? Хотите ли иметь точное понятие о моей обстановке и моем времяпрепровождении? Я живу в скверной, сырой, холодной избе; из моих окон я вижу — на восток сельскую церковь, к западу — кладбище на пригорке, уставленное крестами, готовыми упасть; к югу — большую конюшню, к северу — другое строение, принадлежащее батарее, далее — степь, пески, болота»^[6]^[7].

Навесні 1836 року сім'я прибула до Петербургу, де Олена побачила на виставці Пушкіна, про що написала рідним: «Я узнала — Пушкина! Я воображала его чёрным брюнетом, а его волосы не темнее моих, длинные, взъерошенные… Маленький ростом, с заросшим лицом, он был не красив, если бы не глаза. Глаза блестят, как угли, и в беспрерывном движении. Я, разумеется, забыла картины, чтобы смотреть на него. И он, кажется, это заметил: несколько раз, взглядывая на меня, улыбался… Видно, на лице моем изображались мои восторженные чувства»^[8]. Відомо, що Пушкін під час заслання бував у кишиневському та одеському будинках Фадеева^[9].

Літературна діяльність письменниці не залишилась без уваги. На публікацію її творів відгукнулися багато видатних діячів того часу. Зокрема Тургенєв і Бєлінський.

…У цій жінці було <…> і гаряче російське серце, і досвід життя жіночого, і пристрасність переконань, — і не відмовила природа в тих «простих і солодких» звуках, в яких щасливо виражається внутрішнє життя…^[10]

Оригінальний текст (рос.)

…В этой женщине было <…> и горячее русское сердце, и опыт жизни женской, и страстность убеждений, — и не отказала природа в тех «простых и сладких» звуках, в которых счастливо выражается внутренняя жизнь…

…Є письменники, які живуть окремим життям від своїх творінь; є письменники, особистість яких тісно пов'язана з їх творами. Читаючи перше, потішали божественним мистецтвом, не думаючи про художника; читаючи друге, потішали спогляданням прекрасної людської особистості, думаєш про неї, любиш її і бажаєш знати її саме і подробиці її життя. До цього другого розряду належить наша обдарована Зенеіда Р-ва (Олена Ган)…^[11]

Оригінальний текст (рос.)

…Есть писатели, которые живут отдельною жизнью от своих творений; есть писатели, личность которых тесно связана с их произведениями. Читая первых, услаждаешься божественным искусством, не думая о художнике; читая вторых, услаждаешься созерцанием прекрасной человеческой личности, думаешь о ней, любишь её и желаешь знать её самое и подробности её жизни. К этому второму разряду принадлежит наша даровитая Зенеида Р-ва (Елена Ган)…

Літературна діяльність

1838 — «Утбалла» и «Джеллаледдин»

1839 — «Медальон»

1840 — «Суд света»

1841 — «Теофания Аббиаджио»

1842 — «Напрасный дар», «Любонька», «Ложа в одесской опере»

Родина

Чоловік — Петро Олексійович Ган — нащадок німецького аристократичного роду Ган-Ган фон Ротерган.
Старша донька — Олена Петрівна Блаватська — (1831—1893) — філософ, засновниця Теософського товариства.
Молодша донька — Віра Петрівна Желіховська — (1835—1896) — письменниця.
Син — Леонід Петрович Ган — (1840 — ?)

Цікаві факти

По лінії своєї мами — Олени Павлівни Довгорукої, Олена Андріївна Ган була нащадком великого князя Київського Ярослава Мудрого.

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ган Олена Андріївна

↑ метрична книга
d:Track:Q932420 d:Track:Q34544468
↑ ^а ^б Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 2.
d:Track:Q4239850 d:Track:Q649
↑ Русский биографический словарь — Москва: 1914. — Т. 4.
d:Track:Q649 d:Track:Q1960551 d:Track:Q21175475
↑ ^а ^б Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863
↑ Згідно з записом у метричній книзі. У Російському біографічному словнику — 11 січня (ст. ст.) 1814 року.
↑ Материалы по истории русской литературы и культуры. Русская женщина 30-х годов // Русская мысль. — 1911. — № 12. — С. 62.
↑ Ган Е. А. Полное собрание сочинений. — Санкт-Петербург, 1905. — С. 82 — 83.
↑ Желиховская В. П. // Русская старина. — 1887, март. — С. 744.
↑ Елена Блаватская в России // Утренняя звезда. — 1994—1997. — № 2, 3.
↑ Тургенев И. С. Полное собрание сочинений. — Москва—Ленинград, 1936. — Т. 5. — С. 370.
↑ Белинский В. Г. Полное собрание сочинений. — Москва, 1955. — Т. 7. — С. 659.

Джерела

Батуринский В. Ган, Елена Андреевна // Русский биографический словарь / Изд. под ред. Н. М. Чулкова. — Москва : тип. Г. Лисснера и Д. Совко, 1914. — Т. 4 : Гааг — Гербель. — С. 222–226. (рос. дореф.)
Ган Олена Андріївна. Енциклопедія «Українці в світі». Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 23 листопада 2016.
Ган, Олена Андріївна. SLOVAR.PP.UA. (за Енциклопедією Брогхауза). Архів оригіналу за 14 листопада 2018. Процитовано 23 листопада 2016.
Ган Олена. Дніпродзержинська міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 23 листопада 2016.
Ган Олена Андріївна. Дніпропетровський історичний музей імені Дмитра Яворницького. Архів оригіналу за 18 жовтня 2017. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)
Ган Елена Андреевна. Путеводитель по Днепропетровщине — Знаменитые люди Днепропетровска и области. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 23 листопада 2016. (рос.)

Посилання

Фатов Н.Н. Библиографические материалы для изучения жизни и творчества Е. А. Ган. — Петроград : Типография Императорской Академии наук, 1914. — Т. XIX, Кн. 2. — 53 с. (в каталозі Російської національної бібліотеки)