Джон Генрі Константайн Вайтгед

Джон Генрі Константайн Вайтгед
англ. John Henry Constantine Whitehead
Ім'я при народженні	англ. John Henry Constantine Whitehead
Народився	11 листопада 1904; Ченнай, Британська Індія
Помер	8 травня 1960 (55 років); Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
Країна	Велика Британія
Діяльність	математик, тополог
Alma mater	Коледж Бейлліол (1929); Ітонський коледж (1923); Принстонський університет (1932); Університет Оксфорда
Галузь	топологія, математика і Теорія гомотопійd
Заклад	Університет Оксфорда; Коледж Бейлліол; Buckmaster & Moored; Уряд Великої Британії
Посада	голова і Waynflete Professorshipd
Вчене звання	професор[d]
Науковий керівник	Освальд Веблен
Відомі учні	Paulette Libermannd
Аспіранти, докторанти	Brian Griffithsd; Ioan Jamesd; Brian F. Steerd; Грем Хіґман; Robert L. Taylord; Michael George Barrattd; Gordon Prestond; Peter Hiltond; Wilson Sutherlandd; William D. Barcusd; Peter H. H. Fanthamd; James Grenfell Mauldond; Anne Cobbed; S. C. Changd; Victor Kurt Alfred Morris Gugenheimd; George F. Paechterd; Wilfred Halliday Cockroftd; Frank A. Garfieldd; Ronald Brownd; A. E. P. Harond
Членство	Лондонське королівське товариство
Батько	Henry Whiteheadd
У шлюбі з	Barbara Sheila Carew Smythd
Родичі	Альфред Норт Вайтгед
Нагороди	член Лондонського королівського товариства (1944) Senior Berwick Prized (1948)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вайтгед.

Джон Генрі Константайн Вайтгед (англ. John Henry Constantine Whitehead; 11 листопада 1904, Мадрас — 8 травня 1960, Прінстон) — англійський математик, один з основних розробників теорії гомотопій.

Біографія

Народився в сім'ї англіканського єпископа Мадраса Генрі Вайтхеда, брата відомого філософа й логіка Альфреда Норта Вайтгеда. Навчався в Оксфорді: спочатку в Ітонському коледжі, потім в Белліонському коледжі Оксфордського університету. Після року роботи біржовим брокером він почав працювати в американському Прінстонському університеті над дисертацією «Подання проективних просторів» під керівництвом Освальда Веблена, яку захистив у 1930 році. Іншим його вчителем був Соломон Лефшец. З 1933 року — викладач Белліонського коледжу, у 1947—1960 роках — професор Коледжу Магдалини Оксфордського університету. Президент Лондонського математичного товариства з 1953 до 1955 року^[8].

Особисті риси

Під час Другої світової війни гоніння за євреями, зокрема кроки проти єврейських математиків, дуже засмучували Вайтгеда, і він активно допомагав багатьом втекти в безпечне місце. Зокрема, він допоміг Ейленбергу і Дену, а Шредінгер приїхав жити до нього в будинок після втечі з Австрії^[8]. Вайтгед успадкував ферму від батьків. Ферма управлялася головним чином дружиною Вайтгеда, але він виявляв велику цікавість до ферми, де пара жила до смерті Вайтхеда. У травні 1960 року, без будь-яких попереджувальних симптомів або хвороб, він помер від серцевого нападу в Прінстоні. Ватгед отримав кілька почестей за видатні математичні досягнення, але він помер у віці 55 років, на висоті своїх повноважень, не доживши до отримання нагород, які зазвичай приходять пізніше в житті^[8]. Макс Ньюман, який був другом Генрі Вайтгед з 1929 року до кінця свого життя, писав:

Невимушеної привабливості, його приголомшливого піднесеного настрою та дружніх манер не вистачило б для того, щоб висловити неминущу любов до друзів-математиків по всьому світу, з людьми він розмовляв із глибоким задоволенням і терпимістю до будь-яких видів людської поведінки. У нього була неприязнь до формальності, яка не рідкість серед людей науки і навчання, але це була зручна неформальність, яка дозволяла йому пом'якшувати розмову з молодими й боязкими^[8].

Наукові дослідження

Основні роботи Вайтхеда лежать в області алгебраїчної топології, насамперед, в області теорії гомотопій. Основний результат — теорія клітинного розбиття, завдяки якій обчислення гомологічних груп стало значно простішим, ніж при використанні симплициальных гомологий, а обчислення гомотопічних груп, раніше колишнє майже нерозв'язним завданням, стало в багатьох випадках можливим. Його визначення кручення, пов'язаного з гомотопічною еквівалентністю кінцевого клітинного розбиття, вплинуло на формування алгебраїчної K-теорії (функтор $K 1 (R)$ ). Представляють також важливість роботи з диференціальної топології зв'язку тріангуляції й асоційованої гладкою структури. Під час війни Вайтхед працював в області дослідження операцій для підводного флоту. Велике практичне значення мала його робота в області криптографії з розшифровки німецьких шифрів^[8].