Елепайо є ендемікамиГавайських островів і ранеше вважалися конспецифічними[4][5][6]. Їх середня довжина становить 14 см, а вага 12-18 г. Один вид мешкає на острові Гаваї, другий — на Оаху, а третій — на Кауаї. Судячи по викопним решткам, елепайо не мешкали на острові Мауї-Нуї[en], або на островах, що утворилися на його місці. Імовірно, це пов'язано з тим, що екологічну ніше елепайо зайняли на цих островах представники роду Vangulifer з підродини мамоєвих[7]. Серед гавайських ендеміків, елепайо є одними з найбільш адаптованих птахів: жоден вид не вимер, хоча два з трьох стали рідкісними.
Елепайо є однією з перших птахів Гаваїв, що починає співати на світанку, і останньою, яка припиняє співати вночі; крім посвистів і стрекотіння, вони найбільш відомі своєю піснею, від якої і отримали свою назву: мелодійна і гучна трель, яка звучить як "ел-ле-ПАЙ-йо", або "еле-ПАЙ-йо". Елепайо гніздяться з січня по червень.
В гавайській культурі елепайо були одними з найбільш знаменитих птахів[12][13]. Вони мали ряд визначних ролей в культурі і міфології гавайців. Головним чином, вони допомагали калаї ваа (будівникам каное) вибирити правильне дерево кої для їх ваа (каное). Елепайо — сміливі і допиливі птахи, їх приваблювали люди, і вони швидко навчилися користуватися з нових можливостей, пов'язаних з роботою людей[14]. Вони слідували за будівниками каное, які шукли підходяще дерево. Будівники вважали цих птахів духами-покровителями, втіленням богині-покровительки Леї. Якщо птахи починали дзьобати зрубане дерево, це означало, що в деревині живуть короїди і воно не годиться на побудову човна, однак, якщо птах не зацікавлювався деревом, це означало, що воно підходить. Звідси походить гавайське прислів'я «ʻUā ʻelepaio ʻia ka waʻa» — каное відзначене елепайо. Через комахоїдність елепайо вважали також втіленням Хіна-пуку-ай, богині-сестри Леї, що захищала культурні рослини і була покровительно. сільського господарства.
Етимологія
Наукова назва роду Chasiempis походить від сполучення слів дав.-гр.χαινω — роззявати рота і εμπις — комар, москіт.[15]
↑Eric A. VanderWerf; Lindsay C. Young; Norine W. Yeung; David B. Carlon (2010). Stepping stone speciation in Hawaii's flycatchers: molecular divergence supports new island endemics within the elepaio. Conservation Genetics. 11: 1283—1298. doi:10.1007/s10592-009-9958-1.
↑E.A. VanderWerf. Biogeography of 'Elepaio: evidence from inter-island song playbacks. „The Wilson Journal of Ornithology”. 119 (3), ss. 325–333, 2007. doi:10.1676/06-015.1.