Джемісетта Гокінс народилася 25 січня 1938 року в Лос-Анджелесі. Її матері, афроамериканці Дороті Гокінс, на той момент було всього 14 років. Батько залишився невідомий, хоча сама Дороті стверджувала, що ним був знаменитий більярдист Рудольф Вандерон.
Уже у 5 років Гокінс почала співати у церковному хорі Лос-анджелеської баптистської церкви. Там же її навчанням співу зайнявся директор церковного хору Джеймс Ерл Хайнс.
1950 року вона з матір'ю переїхала до Сан-Франциско, де незабаром разом з двома дівчатками зі школи створила музичне тріо. Їх виступи не залишилися непоміченими, і 1952 року вони потрапили на прослуховування до керівника джаз-оркестру Джонні Отісу. Отісу сподобався їх спів і Етта Джеймс, проти бажання своєї матері, разом з гуртом поїхала до Лос-Анджелеса для запису їх пісень. Отіс також придумав назву для їх гурту — «The Peaches» («Персики»). 1955 року тріо виконало пісню «The Wallflower», яка стала хітом № 1 на чартах R&B. Незабаром після цього успіху Етта Джеймс пішла з тріо і зайнялася сольною кар'єрою. До кінця 1950-х вона випустила ряд синглів, завдяки яким привернула до себе увагу музичних продюсерів.
1960 року Етта Джеймс підписала контракт з компанією «Chess Records», і через рік випустила свій дебютний альбом «At Last!», три сингли з якого «At Last», «Don 't Cry, Baby» і «Trust in Me» одразу ж потрапили до Тор 10 соул-чарта.
Її альбом 1963 «Etta James Rock's the House» також багато у чому допоміг розвитку її кар'єри, досягнувши висот в американському білборді. До середини десятиліття Етта Джеймс стала однією з найуспішніших виконавиць R&B. 1967 року вона випустила альбом «Tell Mama», який зайняв високі позиції у чартах R&B, а через час був визнаний класикою жанру. Весь цей час співачка продовжувала працювати з «Chess Records», записуючи нові альбоми. Поступово у її репертуарі, крім звичних R&B і блюзу, стали з'являтися рок-композиції.
Ета Джеймс 1990 року
З кінця 1970-х і до середини 1980-х у кар'єрі Етти Джеймс спостерігається невеликий застій. Співачка стала вживати наркотики, кілька разів кидала їх, а потім все починалося заново. Хоча вона все ще випускала альбоми, вони швидше за все були жалюгідною пародією на її успішну творчість у 1960-ті.[8]
З середини 1980-х Етта Джеймс почала повертатися у музику. Яскравим прикладом став її альбом 1988 року «Seven Year Itch». У 1990-ті вона продовжувала випускати нові альбоми, які сильно змінилися за стилями та жанрами. У неї з'являється багато джазових і соул-композицій.
До кінця 1990-х в Етти Джеймс виникли проблеми зі здоров'ям. Вона сильно набрала вагу, з'явилися проблеми з коліном, стала менш рухливою та часто користувалася інвалідним кріслом. 2003 року перенесла операцію з метою зниження ваги (шлункове шунтування), внаслідок якої схудла зі 180 до 75 кг і знову змогла виступати.
2003 року у неї з'явилася зірка на Голлівудській алеї слави. 2004 року, згідно з журналом «Rolling Stone», вона посіла 62 місце у списку 100 великих артистів всіх часів.[7] За роки своєї музичної кар'єри співачка тричі ставала володаркою премії «Ґреммі», а 2003 року їй була вручена спеціальна премія Американської академії звукозапису за досягнення всього життя.
Етта Джеймс не з'являлася на публіці з січня 2010 року, а 14 січня 2011 їй діагностована лейкемія. Її чоловік Артіс Міллс, що прожив з нею понад 40 років, намагається відсудити право на розпорядження майном (понад 1 мільйона доларів), яке Етта Джеймс в лютому 2008 року довірила своїм синам Джеймсу і Саметто, а також Крісті, дружині Джеймса.[10] У листопаді 2011 року у світ вийшов останній альбом співачки «The Dreamer». Співачка померла від лейкемії 20 січня 2012 в каліфорнійському місті Ріверсайд у віці 73 років.[11][12]
