Саксен-Лауенбурзьке герцогство нім. Herzogtum Sachsen-Lauenburg
1296—1803 1814–1876 ↓
Прапор Герб
Саксен-Лауенбург 1848 р.
Столиця	Лауенбург-на-Ельбі (до 1619 р.) Ратцебург (з 1619 р.)
Форма правління	герцогство
Історичний період	Середньовіччя
- Відокремлення від     Саксонського герцогства
- Поділ на     Саксен-Мьольн-Бергедорф     та Саксен-Ратцебург	1303–1401
- Персональна унія:      - з Люнебург-Целле      - з Брауншвейг-Люнебургом	1689–1705 1705–1803
- Розпуск через     Наполеонівські війни	1803–1814
- Персональна унія:      - з Данія      - з Пруссія	1814–1864 1865–1876
- До складу Пруссії	1876
Попередник Наступник Саксонське герцогство Хадельн Прусське королівство
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксен-Лауенбурзьке герцогство

Саксен-Лауенбурзьке герцогство (нім. Herzogtum Sachsen-Lauenburg) — герцогство у Північній Німеччині, що існувало в XIII — ХІХ століттях на території Нижньої Саксонії, зі столицею в Лауенбурзі-на-Ельбі (з 1619 року — в Ратцебурзі). Займало терени німецького повіту герцогство Лауенбург. У 1296—1803 роках перебувало у складі Священної Римської імперії; у 1803—1814 — в унії з Данією; у 1814—1876 роках — у складі Пруссії та Німецької імперії.

• Заксен-Лауенбурзьке герцогство (нім. Herzogtum Sachsen-Lauenburg)
• Лауенбурзьке герцогство (нім. Herzogtum Lauenburg)
• Лауенбурзьке герцогство (нім. Ducatus Lauenburgensis) — офіційна латинська назва.

Герцогство утворилося після того, як імператор Фрідріх I Барбаросса розділив колишнє Саксонське герцогство на герцогство Саксен-Лауенбург і герцогство Саксен-Віттенберг. Столицею герцогства Саксен-Лауенбург стало місто Лауенбург, а 1619 р. столиця була переміщена в Ратцебург. Герцоги Саксен-Лауенбургу і Саксен-Віттенберга змагались за право вважатися виборщиками імператора від імені свого саксонського герцогства.

У 1314 році відсутність письмового закону про вибори імператора призвела до того, що було вибрано одразу два імператори: 19 вересня представник Кельна, пфальцграф, герцог Саксен-Віттенберзький і Генріх Хорутанський (вважався королем Богемії) обрали Фрідріха Красивого, а наступного дня виборщики від Майнца та Тріра, герцог Саксен-Лауенбурзький та Іоанн Люксембурзький (також називав себе королем Богемії) проголосували за Людовіка Баварського. Аби уникнути таких непорозумінь, 1356 р. був опублікований імператорський указ, згодом відомий як «Золота булла», в якому був строго прописаний порядок виборів імператора Священної Римської імперії і склад вибірників. Згідно із Золотою буллою, право обирати імператора отримала Віттенберзька гілка Саксонського дому.

Починаючи з XIV століття герцогство Саксен-Лауенбург іменувало себе Нижня Саксонія (нім. Niedersachsen), проте поширеною була й назва Саксонія для позначення територій, що входили в герцогство Саксонія в межах 1180 р. Тому, коли в 1500 році в Священній Римській імперії були утворені імперські округи, округ, до складу якого увійшло герцогство Саксен-Лауенбург з навколишніми територіями, отримав назву «Саксонський округ», а той, до якого увійшло кероване Веттінами Саксонське курфюрство — «Верхньосаксонський округ». Проте термін «Нижня Саксонія» все більше входив у побут, і «Саксонський округ» був перейменований в «Нижньосаксонський округ».

1689 року, зі смертю герцога Юлія-Франца, згасла чоловіча лінія Саксен-Лауенбурзької гілки роду Асканії, проте Саксен-Лауенбурзькі закони дозволяли спадкування і по жіночій лінії. Тому дві живі на той час (із трьох) доньки Юлія-Франца — Анна Марія Франциска і Сибілла Августа — почали боротьбу за спадщину. Цим скористався герцог Георг Вільям князівства Люнебург-Целле, що входило до складу сусіднього Брауншвейг-Люнебурзького герцогства, який вторгся в Саксен-Лауенбург зі своїми військами, перешкодивши сходження на трон законної спадкоємиці Анни Марії Франциски.

Оскільки інші монархії визнали права Анни Марії, то конфлікт почав розростатися, втягнувши сусідні герцогство Мекленбург-Шверін, герцогство Гольштейн, п'ять володінь в Ангальті під керівництвом роду Асканії, курфюрство Саксонію (де з 1422 року також правили представники роду Асканії), Швецію і маркграфство Бранденбург. У бойові дії були залучені Люнебург-Целле і данський Гольштейн, які 9 жовтня 1693 р. погодились, що оскільки Целле де-факто контролює майже все герцогство Саксен-Лауенбург, то воно до нього і перейде, а фортеця в Ратцебурзі, укріплена за час панування Целле і спрямована проти Гольштейна, буде зруйнована. Натомість Данський Гольштейн, який захопив Ратцебург і зруйнував фортецю, виведе свої війська.

Таким чином майже все герцогство Саксен-Лауенбург (окрім ексклава Хадельн) перейшло до молодшої гілки Вельфів — Ганноверської династії, в той час як законні спадкоємиці — Анна Марія Франциска і Сибілла Августа — які так і не відмовилися від своїх домагань, були вигнані і доживали свій вік в Плосковіцях в Богемії.

Однак імператор Леопольд I відмовив Целле у праві на володіння Саксен-Лауенбургом, і зберіг Хальден, недосяжний для Целле, під своїм заступництвом. Лише в 1728 році його син Карл VI дарував Георгу II Саксен-Лауенберг в льон, остаточно узаконивши захоплення, здійснене наприкінці XVII століття.

У 1803—1805 роках герцогство було окуповано французькими військами, які потім пішли воювати з Австрією. Восени 1805 року на початку Війни третього коаліції герцогство було зайнято англійськими, шведськими і російськими військами. В грудні Французька імперія передала Саксен-Лауенбург, яким все одно вже не володіла, Прусському королівству.

1806 року, після розпуску Наполеоном Священної Римської імперії, Пруссія приєдналась до Четвертої коаліції і вступила у війну з Францією. Восени 1806 р. прусські війська були розбиті в битві при Єні та Ауерштадті, Франція знову окупувала Саксен-Лауенбург і включила його до складу свого сателіта — Вестфальського королівства. 1810 року велика частина колишньої території герцогства — за винятком Амт-Нойхауса, що залишилась в складі Вестфалії — була анексована Французькою імперією.

Після розгрому Франції Віденський конгрес відновив герцогство Саксен-Лауенбург, яке стало членом Німецького союзу. На півночі Європи був проведений обмін територіями: Ганновер отримав колись прусський Східна Фризія, а Пруссія отримала натомість колись Ганноверський Саксен-Лауенбург. 7 червня 1815 р. Пруссія передала Саксен-Лауенбург Данії, аби компенсувати данські претензії на колишню Шведську Померанію, що увійшла до складу Пруссії; додатково до цього Пруссія виплатила Данії 2 600 000 талерів. Саксен-Лауенбурзьке герцогство стало управлятися данськими королями в рамках персональної унії.

1864 року Пруссія окупувала герцогство під час Дансько-Прусської війни. 1865 року збори станів Саксен-Лауенбург запропонувало прусського короля Вільгельма I прийняти титул герцога Саксен-Лауенбурзького. Він погодився, і став правити герцогством в рамках персональної унії. Вільгельм призначив прем'єр-міністра Пруссії Отто фон Бісмарка міністром Саксен-Лауенбургу. 1867 року герцогство увійшло до складу Північнонімецького союзу.

1871 року Саксен-Лауенбурзьке герцогство увійшло до складу об'єднаної Німецької імперії. 1876 року уряд герцогства і збори станів ухвалили рішення про розформування герцогства, що і було зроблено 1 липня 1876 р. Його землі увійшли до складу провінції Шлезвіг-Гольштейн як район «Герцогство Лауенбург».

Крім території сучасного району «Герцогство Лауенбург», до складу герцогства раніше входили й інші землі, в основному розташовані на південь від річки Ельба:

• Смуга землі уздовж південного берега Ельби від Маршахта до Амт-Нойхаусу, яка з'єднувала центр герцогства з його південно-східною частиною. 1814 р. була передана Ганноверському королівству, і тепер є частиною району Гарбург.
• Сам Амт-Нойхаус з територіями по обох берегах Ельби. Був переданий королівству Ганновер 1814 року, і тепер є частиною району Люнебург.
• Екслав Хадельн, розташований в гирлі Ельби. 1689 року був виділений з Саксен-Лауенбургу і був в управлінні як окрема територія під опікою Імперії. 1731 року був приєднаний до Бремен-Фердену, наразі є частиною району Куксгафен.
• Деякі з колишніх територій герцогства, розташованих на північ від Ельби, нині не входять у район «Герцогство Лауенбург», оскільки в листопаді 1945 року відповідно до угоди між Барбером і Лященко вони увійшли до складу радянської зони окупації Німеччини.

До герцогів включають Бернхарда і його сина Альбрехта, які правили Саксонським герцогством до його розділу на Саксен-Лауенбург і Саксен-Віттенберг.

• 1260—1272 — Альбрехт II, правив разом зі старшим братом Іоанном I (різні джерела дають різні дати закінчення спільного правління)
• 1260—1282 — Іоанн I, правив разом з молодшим братом Альбрехтом II, потім залишив своє володіння малолітнім синам і пішов у францисканський монастир у Віттенберзі
• 1282—1296 — Альбрехт II, після зречення старшого брата правив як хранитель, а після його смерті (1295 р.) — як захисник герцогства для трьох племінників
• 1296—1305 — Іоанн II, правив спільно з братами Альбрехтом III і Еріком I
• 1296—1305 — Альбрехт III, правив спільно з братами Іоанном II і Еріком I
• 1296—1305 — Ерік I, правив спільно з братами Альбрехтом III та Іоанном II

1305 року брати розділили герцогство між собою, утворивши лінії Бергедорф-Мелін і Ратцебург-Лауенбург.

• 1305—1322 — Іоанн II, одноосібне правління
• 1322—1343 — Альбрехт IV, син попереднього
• 1343—1356 — Іоанн III, син попереднього
• 1356—1370 — Альбрехт V, брат попереднього
• 1370—1401 — Ерік III, брат попереднього

1401 року старша гілка згасла, і Лауенбург об'єднався під лінією Ратцебург-Лауенбург.

• 1305—1308 — Альбрехт III, правив спільно з братом Еріком I
• 1305—1338 — Ерік I, правив спільно з братом Альбрехтом III до його смерті в 1308, зрікся в 1338
• 1338—1368 — Ерік II, син попереднього
• 1368—1412 — Ерік IV, син попереднього, з 1401 роки правив спільно з Еріком V і Бернхардом II

1401 року молодша гілка успадкувала Лауенбург і володіння старшої гілки.

• 1401—1436 — Ерік V, син попереднього, до 1412 р. правив разом з батьком, до 1414 року — спільно з братом Іваном IV, З 1426 року — спільно з молодшим братом Бернхардом II
• 1401—1414 — Іоанн IV, брат попереднього, правив спільно з братом Еріком V, до 1412 р. — спільно з батьком
• 1426—1463 — Бернхард II, брат попереднього, З 1426 року правив спільно з братом Еріком V
• 1463—1507 — Іоанн V, син попереднього
• 1507—1543 — Магнус I, син попереднього
• 1543—1571 — Франц I, син попереднього, зрікся на користь сина Магнуса II
• 1571—1574 — Магнус II, син попереднього
• 1574—1581 — Франц I, повернувся на престол змістивши сина Магнуса II
• 1581—1588 — Магнус II, син попереднього, правив спільно з братами Моріцем і Францем II, зрікся в 1588 році
• 1581—1612 — Моріц, правив спільно з братами Магнусом II (до 1588 року) і Францем II
• 1581—1619 — Франц II, правив спільно з братами Магнусом II (до 1588 року) і Моріцем (до 1612)
• 1619—1656 — Август, син попереднього
• 1656—1665 — Юлій-Генріх, син попереднього
• 1665—1666 — Франц-Ердман, син попереднього
• 1666—1689 — Юлій-Франц, брат попереднього

Протягом 113 років герцогством правили представники дому Вельфів, однак лише 1728 р. Карл VI дарував їм Саксен-Лауенберг в льон, узаконивши захоплення, здійснене наприкінці XVII століття.

• 1689—1705 — Георг Вільгельм Брауншвейг-люнебурзської

• 1705—1727 — Георг Людвіг, король Великої Британії Георг I
• 1727—1760 — Георг Август, король Великої Британії Георг II
• 1760—1814 — Георг Вільгельм Фрідріх, король Великої Британії Георг III, де-факто зміщений в 1803-05 і 1805-14 рр., проте він зберігав титул герцога і не визнавав ніяких актів Наполеона з цього питання. Лише на Віденському конгресі при повній згоді сторін було вирішено передати титул його племіннику.

Протягом 50 років герцогство Саксен-Лауенбург, будучи членом Німецького союзу, знаходилося в персональній унії з королівством Данія.

• 1814—1839 — Фредерік I, король Данії Фредерік VI
• 1839—1848 — Крістіан I, король Данії Крістіан VIII
• 1848—1863 — Фредерік II, король Данії Фредерік VII

• 1863—1864 — Крістіан II, король Данії Крістіан IX

Протягом 12 років герцогство Саксен-Лауенбург перебувало в персональній унії з Пруссією, було членом Північнонімецького союзу, входило до складу Німецької імперії.

• 1864—1876 — Вільгельм I, король Пруссії, президент Північнонімецького союзу, імператор Німеччини

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саксен-Лауенбурзьке герцогство

• Історична карта Шлезвіг Гольштейну в 1730
• Історична карта Нижньої Саксонії в 1789
• Історичний атлас Саксен-Лауенбургу

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (жовтень 2015)