Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(січень 2020)
Борщівський повіт розташовувався на південному сході Тернопільського воєводства. З півдня і зі сходу межа проходила по річках відповідно Дністру та Збруча. Борщівський повіт межував з двома країнами — Румунією та Радянським Союзом. Село Окопи святої Трійці знаходилося на крайньому південному сході, при гирлі Збруча.
Адміністративний поділ
1 лютого 1922 р. розпорядженням Ради Міністрів земську управу повіту ліквідовано і підпорядковано до Чортківського повіту[2].
1 серпня1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[4] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Транспорт
Борщівський повіт мав добре залізничне сполучення з іншими регіонами Галичини. З Тернополя проходила залізниця через Копичинці до Борщева. Також було залізничне сполучення із Станіславовим через Чортків та Вигнанку. Село Тересін (зараз хутір приєднаний до села Цигани) на той час було залізничним вузлом — одна колія йшла на Скалу-Подільську, інша на Іване-Пусте, що було кінцевою станцією. Залізницею населення повіту користувалося досить часто, оскільки це був єдиний зручний та дешевий транспорт.
Містечко Мельниця-Подільська і населені пункти, які знаходилися південніше не мали залізниці і через те люди повинні були доїжджати до села Іване-Пусте, щоби потягом добратися до необхідного місця.
Повітове місто Борщів розташувалося за 1.5 кілометри від залізниці на лінії Тересін-Іване-Пусте.
Населення
У 1907 році українці-грекокатолики становили 69 % населення повіту[6].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 103 277 населення ніби-то було аж 46 153 (44,69 %) поляків при 52 612 (50,94 %) українців, 4 302 (4,16 %) євреїв і 23 (0,02 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище), національним пропорціям за допольським (австрійським 1907 року) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.