Катар

	Держава Катар; دولة قطر ; Dawlat Qatar
Прапор	Емблема
	Гімн: As Salam al Amiri
	Розташування Катару
Столиця; (та найбільше місто)	Доха ; 25°18′ пн. ш. 51°31′ сх. д.country H G O
Офіційні мови	Арабська
Форма правління	Абсолютна монархія
- Емір	Тамім бін Хамад ат-Тані
- Прем'єр-міністр	Мухаммад бін Абдулрахман бін Джассім Аль Тані
Незалежність2
- від Великої Британії	; 3 вересня 1971
Площа
- Загалом	11,437 км² (164-ий)
- Внутр. води	незначний %
Населення
- оцінка 2020	2,795,484 (139-ий3)
- перепис 2010	1,699,435 (148-ий)
- Густота	160,2/км² (123-ій)
ВВП (ПКС)	2012 р., оцінка
- Повний	$189.004 мільярдів (56-ий)
- На душу населення	$102,211 (1-ий)
ВВП (ном.)	2012 рік, оцінка
- Повний	$183,378 мільярдів (52-ий)
- На душу населення	$99,731 (2-ий)
ІЛР (2013)	0.834 (високий) (36th)
Валюта	Ріал (QAR)
Часовий пояс	AST (UTC+3)
- Літній час	не встановлюється (UTC+3)
Коди ISO 3166	QA / QAT / 634
Домен	.qa
Телефонний код	+974
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Катар

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Катар (значення).

Ка́тар (араб. قطر, МФА: [ˈqɑ̱.tˁɑ̱r]^[4]), офіційна назва — Держа́ва Ка́тар — країна на Середньому Сході, що займає півострів Катар у Перській затоці, у східній частині Аравійського півострова. На південному заході межує із Саудівською Аравією, на півдні — з Об'єднаними Арабськими Еміратами (ОАЕ).

Історія

Докладніше: Історія Катару

З VII століття у складі Арабського халіфату. Впродовж XIII—XIV століть — під владою емірів Бахрейну; на початку XVI століття — португальців, потім Османської імперії. У 1916—1971 роках Катар перебував під британським протекторатом. У зовнішній політиці орієнтується на Саудівську Аравію. Катар — одне з найбільш «відкритих» арабських суспільств. Всесвітню популярність здобув місцевий телеканал «Аль-Джазіра».

Національне свято — 18 грудня, день незалежності — 1 вересня.

Географія

Докладніше: Географія Катару

Майже вся територія країни є пустелею. На півночі — низька піщана рівнина з рідкісними оазами, вкрита рухомими еоловими пісками; у серединній частині півострова — кам'яниста пустеля з ділянками солончаків; на півдні — високі піщані горби.

У центрі розташоване низьке вапнякове плато, слабо розчленоване річищами тимчасових водотоків — ваді, що полого знижується в східному напрямі й створює кліфове узбережжя на крайньому північному сході. Вздовж західного узбережжя тягнеться смуга піщаних горбів висотою до 40 м. Вздовж південно-східного узбережжя простягся ланцюг замкнених безстічних западин із плоским засоленим дном (себха). На півночі переважають піщані пустелі з рухливими барханами, у центральній частині — кам'янисті пустелі з плямами солончаків, на півдні горбистий рельєф складений еоловими пісками. Найвища точка — Аба-ель-Баул (105 м над рівнем моря) розташована на південному сході країни. Півострів облямований кораловими рифами та кораловими островами.

Півострів бідний водою. Постійних річок немає, велику частину води доводиться отримувати шляхом опріснення морської. Підземні джерела прісної води та оази розташовані, в основному, на півночі країни. Тваринний світ мізерний, переважають плазуни й гризуни (див. Список ссавців Катару).

Клімат

Клімат континентальний тропічний, сухий. Влітку температура нерідко піднімається до 50 °C.

Клімат Катару
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.
Середній максимум, °C	22	23	27	33	39	42	42	42	39	35	30	25
Середній мінімум, °C	14	15	17	21	27	29	31	31	29	25	21	16
Норма опадів, мм	12.7	17.8	15.2	7.6	2.5	0	0	0	0	0	2.5	12.7
Джерело: http://us.worldweatheronline.com/doha-weather-averages/ad-dawhah/qa.aspx

Державний устрій

Голова держави та уряду — емір. Діє Консультативна рада, яка призначається еміром.

Влада Катару зосереджена в руках династії ат-Тані. Емір Шейх Ахмад був усунений у результаті безкровного перевороту його кузеном, кронпринцом Шейхом Халіфа, який висунув амбіційну програму соціальних і економічних реформ, при обмеженні екстравагантності королівської родини.

Емір призначає прем'єр-міністра, членів Ради міністрів і Консультативної ради. Влада еміра обмежена тільки рамками шаріату. Згідно з конституцією, прийнятою 29 квітня 2003 року, Катар є абсолютною монархією.

У Катарі заборонено створення політичних партій, профспілок, проведення демонстрацій.

Збройні сили

Починаючи з 1992 року Катар тісно співпрацює зі США у військовій сфері. На розташованій поблизу від аеропорту Абу військовій базі Аль-Удейд дислокований 609-й Центр управління повітряними і космічними операціями Центрального командування збройних сил США (один з чотирьох подібних закордонних центрів армії США).

Чисельність — 12 330 вояків (11 800 згідно з JCSS). Сухопутні сили: 8500 вояків. ВПС — 2100 вояків. Бойові літаки: 9 «Міраж-2000-5EDA» та 3 «Міраж-2000-5DDA» Навчально-бойові літаки: 6 «Альфа Джет», 15 «Хок» Мк100 Транспортні літаки: 7 одиниць. Вертольоти: 30.

ВМС — 1730 вояків. Корабельний склад: ракетні катери: 7 од. Патрульні катери: 50 од. Берегова оборона: 4 батареї (12×4 ПУ) ММ-40 Exocet.

Інші збройні формування: збройна поліція — 8000 (мають БТРи, вертольоти, катери).

Міжнародні відносини

Відносини з Україною

Докладніше: Українсько-катарські відносини

Адміністративний поділ

Докладніше: Адміністративний поділ Катару

Катар поділений на 8 муніципалитетів (араб. بلديات — баладіят).


№	муніципалітет	центр	площа, км²	населення (2010), чол.
1	Аш-Шамаль	Ер-Рувейс	902	7 975
2	Аль-Хор	Аль-Хор	1 551	193 983
3	Аш-Шаханія	Аш-Шаханія	3 309	-
4	Умм-Салаль	Умм-Салаль	310	60 509
5	Ад-Даїян	Ад-Даїян	236	43 176
6	Ад-Доха	Доха	234	796 947
7	Ар-Раян	Ар-Раян	2 450	455 623
8	Аль-Вакра	Аль-Вакра	2 520	141 222

Економіка

Докладніше: Економіка Катару

Основу економіки Катару складає видобування та переробка нафти (70 % державних доходів, понад 60 % валового внутрішнього продукту і приблизно 85 % доходів від експорту). Дедалі більш важливим стає видобуток та експорт природного газу.

Експорт у 2008 році — 55 млрд дол.: скраплений газ, нафтопродукти, добрива, сталь. Основні покупці — Японія 40,8 %, Південна Корея 16,3 %, Сінгапур 11,8 %, Таїланд 4,6 %, Індія 4,4 %.

Імпорт у 2008 році — 21,2 млрд дол.: машини та обладнання, транспортні засоби, продовольство, хімічні продукти. Основні постачальники — США 12,3 %, Німеччина 9,2 %, Італія 9,1 %, Японія 8,1 %, Франція 6,3 %.

У структурі ВВП найголовніша сфера послуг (50 %) і промисловість (49 %). Розвинена нафтопереробна, нафтохімічна, хімічна, металургійна промисловість (великий сталеплавильний комплекс в Умм-Саїді працює на привізній сировині). Сільське господарство розвинене мало і задовольняє лише 10 % потреби країни у продовольстві. Землеробство зосереджене в оазах (фінікова пальма, овочівництво й садівництво). Тваринництвом займаються кочові та напівкочові племена, які розводять верблюдів, овець та кіз. Прибережні води Катару багаті рибою та креветками.

До банківської системи Катару входять 16 комерційних банків (включаючи відділення (філії) іноземних банків).

Катар має найвищий у світі ВВП на душу населення за паритетом купівельної спроможності (ПКС), відповідно до CIA World Factbook^[5]^[6] і близько 14 % домогосподарств є доларовими мільйонерами^[7].

Див. також: Корисні копалини Катару, Історія освоєння мінеральних ресурсів Катару, Гірнича промисловість Катару та Нафтова і газова промисловість Катару

Податки

У 2009 році міністр фінансів Катару Хусейн Камал ввів з 2010 року єдину ставку корпоративного податку 10 %, яким замінив прогресивну ставку 10–35 %.

Зниження ставки корпоративного податку є одним з основних умов диверсифікації економіки Катару, спрямованої на відхід від газової і нафтоорієнтованої економіки і перехід до залучення іноземних інвестицій в інші напрямки.

Населення

За даними Фонду Організації Об'єднаних Націй у галузі народонаселення загальна чисельність населення Катару 2011 року становила 1,9 млн осіб, у тому числі 1,4 млн чоловіків і 500 тис. жінок; частка міського населення 96 %, темп зростання населення у 2010—2015 роках становитиме 2,9 %, очікувана тривалість життя становитиме 79 років для чоловіків і 78 років для жінок^[8].

Місцеві араби становлять майже 15 % населення. У Катарі також живуть араби з інших країн (13 %), вихідці з Індії (24 %), Непалу (16 %), Філіппін (11 %), Шрі-Ланки (5 %), Бангладеш (5 %), Пакистану (4 %), та інших країн. Державна релігія — іслам сунітського спрямування. Близько 90 % населення зосереджено у столиці та її передмістях. Чисельність населення швидко збільшується завдяки іммігрантам, які працюють на нафтопромислах. Трудящі-мігранти становлять 94 % робочої сили і понад 85 % населення країни. У 2009 році природний приріст населення знизився до 1,3 %, а еміграція з Катару збільшилася до 0,36 %. Таким чином, річний приріст — менше 1 %.

Мова

Державна мова: арабська. Окрім того, у Катарі поширена англійська.

Релігія

Державна релігія — іслам. Його сповідують близько 67,7 % населення. Християни 13,8 %, індуїсти 13,8 %^[9]. Більшість катарців — послідовники сунітського напряму в ісламі.

Найбільші міста

Культура та освіта

Культура Катару, будь то музика, мистецтво, стиль або кулінарія, ідентична культурі інших країн Перської затоки. Арабські племена з Саудівської Аравії, мігруючи до Катару та інші регіони затоки, приносили з собою свої традиції та звичаї, тому тепер культура країн цього регіону подібна.

Інтернет

До недавнього часу у Катарі був тільки один провайдер інтернет послуг Qtel і всі користувачі працювали через нього з використанням NAT, внаслідок чого усі мешканці Катару мали одну IP-адресу. Коли адміністратори Вікіпедії заблокували IP-адресу анонімного вандала^[10], то для мешканців усього Катару стала неможливою анонімна участь у цьому проекті^[11].

У 2013 році Qtel змінив назву на Ooredoo^[12]. На теперішній момент (кінець 2018 року) у Катарі працюють щонайменш два провайдери інтернет послуг, Ooredoo та Vodafone^[13]. Зараз мешканці Катару, для доступу до ресурсів інтернету, використовують декілька тисяч IP-адрес^[14].

Див. також

Катарська дипломатична криза

Примітки

↑ Population structure. Qatar Statistics Authority. 31 січня 2013. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 28 серпня 2013.
↑ Populations. Qsa.gov.qa. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 2 жовтня 2010.
↑ ^а ^б ^в Qatar. International Monetary Fund. Архів оригіналу за 17 січня 2013. Процитовано 20 квітня 2012.
↑ Існують різні варіанти вимови назви держави. Деякі з них близькі до вимови місцевих жителів, інші дещо відрізняються (але легші для вимови іноземців). Ось деякі з них:
[qʌ.tˤʌɾ], [ˈkʌ.tʌɹ], [ˈkɑ.tɚ], [ˈkʌt.ɚ], [kə.ˈtɑɹ]
В останньому варіанті наголос падає на останній склад, проте не можна говорити, що це безграмотно, оскільки в арабській мові жоден голосний звук слова «Катар» не зредукований, і достатньо складно чітко визначити наголос.
Тут [Архівовано 26 травня 2006 у Wayback Machine.] можна прослуховувати, як слово «Катар» вимовляє фахівець з арабської мови Тері Деянг.
↑ GDP – per capita (PPP). The World Factbook, Central Intelligence Agency. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 22 січня 2013.
↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
↑ http://www.economist.com/news/special-report/21580630-even-rich-arab-countries-cannot-squander-their-resources-indefinitely-haves-and [Архівовано 2 вересня 2013 у Wayback Machine.] The economy: The haves and the have-nots
↑ Народонаселення світу в 2011 році (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 червня 2012. Процитовано 6 травня 2012.
↑ Religious Composition by Country (PDF). Global Religious Landscape. Pew Forum. Архів оригіналу (PDF) за 15 вересня 2013. Процитовано 9 липня 2013.
↑ Коментар для преси в англійській Вікіпедії (англ.)
↑ Редактори Вікіпедії забанили цілу державу [Архівовано 20 січня 2007 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Reporter, Naushad K. Cherrayil; Staff (26 лютого 2013). Qatari telecoms firm Qtel rebrands to Ooredoo. GulfNews. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
↑ Focus, Expat. Internet Access In Qatar: What You Need To Know. Expat Focus (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.
↑ Qatar IPv4 - Qatar Database on Myip.ms. myip.ms. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 6 листопада 2018.