Легка атлетика є сукупністю спортивних дисциплін, що включають змагання з бігу, стрибків, метань та спортивної ходьби. Найбільш розповсюдженими видами легкої атлетики є бігові та технічні дисципліни на стадіоні, біг по шосе, крос та спортивна ходьба.
Результати бігових дисциплін оцінюються з огляду на місце, яке спортсмен посів, або на час, який був ним показаний, на фініші, в той час як переможцем у стрибках та метаннях є атлет, що найдовше або найвище стрибнув, чи найдовше метнув знаряддя за результатами серії спроб. Відносна простота змагань та відсутність необхідності у коштовному обладнанні роблять легку атлетику одним з найпопулярніших видів спорту у світі. Легка атлетика складається, переважно, з індивідуальних дисциплін за виключенням естафетних стартів та змагань, в яких додаються індивідуальні показники спортсменів задля визначення команди-переможця (наприклад, у кросі).
Організовані легкоатлетичні змагання беруть свій початок з 776 р до н.е., коли були проведені перші античні Олімпійські ігри. Правила та формат проведення змагань із сучасних легкоатлетичних дисциплін були розроблені у Західній Європі та Північній Америці у 19 та 20 сторіччях, та були згодом перейняті в інших куточках планети. Переважна більшість сучасних найважливіших змагань організовуються та проводяться під егідою Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій та її країн-членів.
Командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби — регулярні змагання з шосейної спортивної ходьби, що проводяться Світовою легкою атлетикою раз на два роки (за винятком змагань 1970, 1973 та 2002 років, які проводились через 3 роки після попередніх).
Світова легка атлетика вперше організувала зазначені змагання 1961 року. Місцем проведення першого Кубку був обраний швейцарський Лугано, внаслідок чого до 1975 року включно змагання мали назву «Кубок Лугано»(англ.Lugano Cup). В період 1977—2014 років змагання називалися «Кубок світу зі спортивної ходьби» (англ.IAAF World Race Walking Cup). Починаючи з 2016 року, змагання мають свою теперішню назву — «Командний чемпіонат світу зі спортивної ходьби».
У період 1961—1977 років старти проводились лише серед чоловіків на дистанціях 20 та 50 кілометрів. Жіноча дисципліна (5 кілометрів) була вперше включена до офіційної програми змагань 1979 року (Кубки 1975 та 1977 років також включали старти жінок, але як показові). Починаючи з Кубку 1983 року, жіноча дистанція була збільшена вдвічі — до 10 кілометрів, а з 1999 року — ще вдвічі (до 20 кілометрів). На чемпіонаті 2016 року жінки також виступали вперше в історії змагань на дистанції 50 кілометрів. Щоправда, старт мав показовий статус. Починаючи з 2018 року, жінки й чоловіки офіційно змагаються на двох дистанціях (20 і 50 кілометрів).
2004 року до офіційної програми змагань була також включена дистанція спортивної ходьби на 10 кілометрів серед юніорів.
Програма змагань включає по три дисципліни спортивної ходьби по шосе у чоловіків і жінок: 10 кілометрів (серед юніорів), а такою 20 і 50 кілометрів у дорослих. Оскільки першість є командною, то в кожній з шести дисциплін визначається команда-переможець. Для цього складаються місця, які посіли двоє найкращих представників кожної країни. Впродовж 1993—2006 років складались місця перших трьох представників від кожної країни. Командне чемпіонство в межах кожної дисципліни почало визначатися з Кубку 1993 року (для юніорів — з 2004 року).
До Кубку 1997 року включно командна першість визначалась у жінок з врученням країні-переможниці Кубку Ешборна (англ.The Eschborn Cup), а у чоловіків — на підставі загальних виступів у двох дисциплінах (20 і 50 км) з врученням країні-переможниці Трофею Лугано (англ.Lugano Trophy).
Марі-Жозе Жуліана Перекфр.Marie-José Juliana Pérec; (9 травня1968(19680509), Бас-Тер, Гваделупа) — франзузька легкоатлетка, яка спеціалізувалась у спринтерському бігу, триразова чемпіонка Олімпійських ігор з бігу на 200 (1996) та 400 метрів (1992, 1996), дворазова чемпіонка світу з бігу на 400 метрів (1991, 1995).
На 1996 рік припав пік кар'єри спортсменки. На Олімпійських іграх 1996 року в Атланті вона прийняла рішення стартувати крім 400-метрової дистанції ще й на незвичній для себе дистанції вдвічі коротше. На здивування багатьох, вона перемогла в обох дисциплінах, зробивши рідкий золотий дубль 200 метрів/400 метрів (до неї це вдавалось 1984 року американці Валері Бріско-Гукс). На своїй коронній дистанції вона встановила олімпійський рекорд — 48,25, вперше в історії вигравши 400 метрів на двох Олімпіадах поспіль, а на 200 метрах зуміла випередити всіх найсильніших спринтерок, включаючи Мерлін Отті та Мері Оньялі. Цікаво, що на цих же Іграх золотий дубль на тих самих дистанціях у чоловіків зробив американський легкоатлет Майкл Джонсон, але 20 хвилинамі пізніше за Перек.
.svg)
