Есмінець «Ескімо» був закладений5 серпня1936 року на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Ньюкасл-апон-Тайні. 30 грудня1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії. Есмінець брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; бився у Північній Атлантиці та на Тихому океані, на Середземному морі, біля берегів Франції та Норвегії, супроводжував арктичні конвої. Бойовий корабель неодноразово піддавався атакам ворожих підводних човнів, літаків та бойових кораблів, зазнавав пошкоджень і вважався одним з найдосвідченіших есмінців флоту; за проявлену мужність та стійкість у боях нагороджений десятьма бойовими відзнаками.
«Ескімо» належав до есмінців типу «Трайбл», що відрізнялися від своїх попередників помітно гострішими обводами носової частини й кліперним форштевнем, які підкреслювали їхню стрімкість. Близько 40 % довжини корабля займав півбак, котрий трішки піднімався до форштевня. Корабель мав всього одну суцільну палубу — верхню. Так звана нижня палуба насправді була платформою і проходила лише на носі і в кормі, поза межами машинно-котельних відділень. 15 водонепроникних перегородок, що доходили до верхньої палуби, поділяли корпус на 16 відсіків. Теоретично за затоплення будь-яких двох з них есмінець повинен був зберігати плавучість. По всій довжині корпусу йшло друге дно, а в районі 20-24-го шпангоутів був виріз під антену «ASDIC», котра опускалась[1].
Головна енергетична установка складалась з трьох триколекторних Адміралтейськихкотлів з пароперегрівником і двох одноступінчатих турбозубчатих редукторів. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — у загальному машинному відділенні, за цього редуктори були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою. Робочий тиск пару — 21,2 кгс/см² (20,5 атм.), температура — 327 °С (620 °F).
Проектна потужність становила 44 000 к.с. за частоти обертання 350 об/хв, що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (за повного навантаження) в 32,5 вузли (60,1 км/год). Однак на ходових випробуваннях есмінець досяг швидкості 36 вузлів. Запас палива зберігався у восьми паливних танках ємністю 524 тонни мазуту, що забезпечувало дальність ходу 5 700 миль (10 556 км) 15-вузловим ходом (27,8 км/год) або 3 200 миль (5 926 км) 20-вузловим ходом. Дальність плавання на повному ході становила 1 200 миль. Екіпаж корабля становив 190 офіцерів та матросів.
Корабельна артилеріяголовного калібру (ГК) есмінця «Ескімо»: вісім 120-мм універсальних скорострільних гармат QF Mk.XII з довжиною ствола 45 калібрів у подвійних баштах типу CP Mk.XIX «A», «B», «X» та «Y», загальною вагою до 25,9 тонн кожна. Башти розміщувалися по центральній осі корабля та утворювали дві передні й дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Кут горизонтального наведення установок становив 340°, мертва зона — 20°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м. Боєзапас становив 300 пострілів на ствол (200 — фугасних, 50 — осколкових з дистанційнім підривачем та 50 — освітлювальних). Живучість ствола — до 1 400 пострілів[2].
Торпедне озброєння складалося з одного чотиритрубного 21-дюймового (533-мм) торпедного апаратуMark IX, що розташовувався в кормовій частині корпусу на осьовій лінії й мав запас тільки чотири торпеди. Торпеди Mk.IX мали максимальну дальність дії 11 000 ярдів (10 055 м) зі швидкістю 41 вузол. Бойова головка мала 330 кг тринітротолуолу, але невдовзі після вступу корабля до строю їх змінили на більш потужну торпеду з 367 кг торпекса.
Протичовнове озброєння есмінця складалося з гідролокатора «ASDIC», 20 глибинних бомб, 1 бомбоскидача і двох бомбометів на кормі; за часів війни кількість глибинних бомб збільшили до 30[2].
Система управління вогнем складалася з командно-далекомірного поста (директора) Mk.I і комбінованого 12-футового (3,6 м) далекоміра/зенітного директора Mk.II, які розміщувалися на верхньому містку на окремих основах. Перший з них був візиром центрального наведення, але використовувався тільки для стрільби по морських цілях, другий слугував далекоміром при стрільбі по морських цілях і далекоміром-директором для зенітної стрільби. Серйозним недоліком була відсутність стабілізації ПКАВ (прилад керування артилерійським вогнем)[2].
За задумом розробників серії «Трайбл» есмінець «Ескімо» мав відвідати територію населені ескімосами, на честь яких отримав назву цей тип ескадрених міноносців[3]. Однак, з усієї серії тільки «Ашанті» вдалося реалізувати цей намір і побувати з офіційним візитом в Гані (на той час британська колонія Золотий Берег), де мешкають племена ашанті. «Ескімо» разом з однотипним «Ашанті» пройшли через Гібралтар, пройшли до Фрітауна у Сьєрра-Леоне, далі до Такораді, в Гані, куди прибули з офіційним візитом 27 лютого 1939 року.
До початку війни, корабель встав на ремонт турбін, які були слабкім місцем у всіх есмінців його типу, де пробув до вересня 1939 року[4].
Початок війни
З початком Другої світової війни, корабель разом з іншими есмінцями його типу патрулював у Північній Атлантиці та Північному морі. Основним завданням «Ескімо» протягом наступних місяців було протичовнове патрулювання та ескорт транспортних і вантажних суден поблизу Британських островів.
26 вересня1939 року з есмінцями «Сомалі», «Матабеле» та «Машона» ескортував авіаносець «Арк Роял» та лінійний корабель «Нельсон», що вийшли назустріч пошкодженому неподалік від данського узбережжя Горнс-Рев німецькими глибинними бомбами підводному човну «Сперфіш» до бази в Росайті. Британське угруповання піддалось атаці з повітря німецьких бомбардувальниківJu 88 з ескадри KG 30, однак напад вдалось відбити та практично без втрат прибути до військово-морської бази.
Вже 17 жовтня німці влаштували черговий напад на головну військово-морську базу британського флоту й «Ескімо» довелося разом з іншими бойовими кораблями відбивати атаку з повітря. Четвірка Ju 88 атакувала старий лінійний корабель «Айрон Дюк», який виконував завдання з протиповітряного прикриття ВМБ і стояв на якорі в бухті. Отримавши декілька влучень бомб, екіпаж викинув лінкор на мілину, щоб запобігти його загибель.
У листопаді есмінець відправлений на черговий ремонт до доків, де перебував аж до початку березня 1940 року[5].
7 квітня1940 року оновлений есмінець «Ескімо» приєднався до сил ескорту лінійних кораблів «Родні» та «Валіант» і лінійного крейсеру «Ріпалс»[Прим. 3], що йшли на перехоплення капітальних бойових кораблів Крігсмаріне, яких розвідка виявила у Північному морі західніше Ютландії.
З початком битви за Норвегію, британське флотське угруповання[Прим. 4] на чолі з віце-адміраломВ. Вітвортом намагалось зірвати висадку морського десанту противника на територію Норвегії. У ході другої битви за Нарвік, що розгорнулась на півночі Норвегії, 12 квітня «Ескімо» був уражений торпедою, запущеної з німецького есмінця Z2 «Георг Тіле». У наслідок влучення корабель серйозних пошкоджень, майже повністю втративши носову частину есмінця. «Ескімо» ледве дотягнув «Бедуїн» до ремонтного судна «Віндіктів», що стояв у Скілфіорді, де його залатали на швидку руку, й підготували до відправлення назад до Англії. Тимчасово перебуваючи у нерухомому стані у фіордах Норвегії, есмінець зазнавав постійних нападів німецької авіації, що намагалась його остаточно знищити.
«Ескімо» після ураження німецькою торпедою. Квітень 1940
Капітальний ремонт есмінця тривав декілька місяців і лише у вересні 1940 його повернули до строю, де він увійшов до складу сил 6-ї флотилії есмінців, виконуючи завдання з ескорту конвоїв та патрулювання прибережних вод навколо Англії[5].
5 травня1941 року з есмінцями «Нестор», «Сомалі» та «Бедуїн» ескортував крейсери «Единбург», «Манчестер», «Бірмінгем», що вийшли оперативною групою на перехоплення німецького погодного судна «Мюнхен». Метою операції Британське адміралтейство визначало захоплення на німецькому судні шифрувальної машини «Енігма». Однак німецький екіпаж встигнув викинути за борт кодувальну машину та втік з корабля. Британцям дісталися тільки документи, які не встигли потонути, з важливими інструкціями щодо користування кодами та шифрами.
26 грудня 1941 року есмінець «Ескімо» взяв участь у проведенні спеціальної операції британських командос, під кодовою назвою операція «Анкліт» — рейд No. 12 Commando на Лофотенські острови за підтримки 22 кораблів та суден трьох флотів. У той час німецькі військовики переважно святкували наступне свято після Різдва — День подарунків. Протягом двох діб оперативна група флоту[Прим. 7] та командос утримували низку важливих об'єктів на островах, зокрема вивели з ладу 2 ворожі радіостанції та потопили декілька суден. За результатами рейду Гітлер був певен, що союзники розпочали вторгнення до Норвегії, й віддав наказ утримувати в країні значні сили та засоби[6].
У серпні 1942 року «Ескімо» діяв у супроводі ще одного сумнозвісного конвою WS 21S, який йшов з Гібралтару до обложеної Мальти. До складу ескортної групи конвою під командуванням віце-адміралаЕдварда Сіфрета входили 2 лінкори, 4 ескадрених авіаносці, 7 крейсерів і 32 есмінці[Прим. 10]. Ескортне з'єднання вважалося найпотужнішим за всю війну, що виділялося на супровід конвою. Британське адміралтейство повністю усвідомлювало, що доля острова залежить від того, скільки транспортів добереться до острова. Особливо важливим був американський танкер«Огайо», зафрахтований міністерством військових перевезень і укомплектований британською командою.
«Ескімо» (на передньому плані) під час ескорту конвою PQ 18. Поруч з есмінцем «Ашанті» вибух глибинної бомби. Арктичні конвої. Вересень 1942
Того ж дня після виявлення конвою італійським підводним човном «Воршейх», він піддався інтенсивній повітряній атаці та нападам німецьких й італійських субмарин. U-73 раптовою атакою потопив британський авіаносець«Ігл». Бомбардування та торпедні атаки не припинялися ні в день, ні в ночі. «Ескімо» здійснював протичовновий захист угруповання, неодноразово застосовував торпеди та глибинні бомби проти ворожих підводних човнів та кораблів.
У ранішні години 13 числа стрімкою атакою італійські швидкісні катери MS 16 та MS 22 торпедували та вивели з ладу крейсер «Манчестер». «Ескімо» з «Сомалі» супроводжували крейсер, намагаючись врятувати максимум моряків з постраждалого корабля; їм вдалось зняти з «Манчестера» 141 матроса, коли врешті-решт крейсер затонув. «Манчестер» став найбільшим успіхом у світовій історії флоту, коли моторні човни торпедами потопили такий великий корабель.
Після завершення операції «П'єдестал» «Ескімо» повернувся до Англії, звідкіля незабаром був переведений до Флоту Метрополії.
9 вересня 1942 року есмінець знову взяв участь у проведенні стратегічно важливих конвоїв для Радянського Союзу та увійшов до складу ескорту конвою PQ 18, який під потужною охороною йшов до Архангельська. «Ескімо» діяв у складі далекого ескорту з 16 есмінців, який очолював крейсер «Сцилла»[Прим. 11]. У ході переходу конвой зазнав численних нападів німецьких підводних човнів та літаків Люфтваффе.
16 вересня есмінець приєднався до головних сил флоту для супроводження конвою QP 14, що повертався з СРСР до Лох-Ів у Шотландії. 65 бойових кораблів супроводжували невеличкий транспортний конвой з 17 суден[Прим. 12]. Есмінці типу «Трайбл» в основному виконували завдання з протичовнової оборони похідного ордеру кораблів.
На початку листопада есмінець «Ескімо» прибув до Гібралтару для посилення десантного ударного угруповання, що готувалося до висадки морського десанту союзників у Північній Африці[4]. З 5 по 20 листопада «Ескімо» разом з есмінцем «Тартар» у складі сил вторгнення, забезпечував прикриття конвоїв та військ, що висадилися на узбережжя Алжиру, а також брав участь у протичовновому патрулюванні прибережних вод.
З початку року через технічні проблеми перебував на ремонті на військово-морській базі Мерс-ель-Кебір, повернувся до строю 7 лютого1943 року. Протягом зими-весни продовжував виконання завдань з патрулювання вод поблизу Алжиру та Тунісу, супроводжував союзні конвої та діяв на перехоплення ворожих транспортних конвоїв[5].
З 8 травня 1943 року «Ескімо» залучався до проведення операції «Ретрібьюшн», яка мала за мету топити, знищувати та палити будь-які німецькі й італійські судна та кораблі, що намагались втекти з Тунісу до Італії[4].
12 числа під час переходу до Аугусти, корабель піддався нальоту німецьких пікіруючих бомбардувальників, дістав значних пошкоджень. У наслідок влучення авіабомби, яка пробила палубу поблизу гарматної установки 'X' та запалила паливні танки No. 5 і 6, корабель спалахнув та ледве вцілів на воді. 19 членів екіпажу загинули, що 22 дістали поранень. На буксирі «Тартар» доставив «Ескімо» до Мальти, де той став на ремонт[5]. У вересні корабель передислокували до британських суднобудівних промисловостей, де «Ескімо» став на ремонт на значний термін. Паралельно на есмінці зробили заміну зенітних кулеметів Vickers .50 на 20-мм автоматичні зенітні гармати «Ерлікон»[4].
1944
Тривалий час есмінець перебував на ремонті та модернізації, у березні після завершення ходових випробувань, повернувся до лав 10-ї флотилії есмінців[5].
6 червня 1944 року, в день висадки десанту, разом з іншими кораблями флотилії забезпечував протимінну безпеку проходження та прикриття ударних та десантних сил від атак німецької авіації та надводних кораблів. 9 червня1944 року під час патрулювання, британська повітряна розвідка виявила у берегів Бретані в 20 милях від острову Іль-де-Бате групу німецьких ескадрених міноносців і союзні кораблі вийшли їм на перехоплення. Есмінці «Ашанті», «Ескімо», «Джавелін», «Хаїда», «Гурон» та «Піорун» і «Блискавиця»вступили в бій, наслідком якого стало затоплення німецького есмінця ZH1 (затопив торпедою особисто «Ескімо»), серйозне пошкодження Z24 та викидання на мілину біля острову Z32.
Ввечері 24 червня1944 року есмінець «Ескімо» з канадським однотипним «Хаїда» виявили та атакували глибинними бомбами німецький підводний човенU-971. Після дев'ятої атаки субмарина спливла на поверхню й кораблі відкрили вогонь по ній з гармат. У наслідок влучного вогню, бойова рубка була знищена і ПЧ охопило полум'я. Абордажна група британців встигла проникнути на ворожий підводний човен та захопити важливі таємні документи, зокрема кодові книжки, доки U-971 не затонув[4].
27 червня есмінець виявив та затопив німецькі тральщик та патрульне судно південніше Джерсі.
На початку липня «Ескімо» зіткнувся під час бойового патрулювання з есмінцем «Джавелін» та через серйозні пошкодження припинив виконання бойового завдання і був відбуксований до Ліверпуля, де встав на ремонт. Тривалий час ремонтувався, тільки у листопаді 1944 вийшов на випробування в море й розпочав підготовку до переходу до Східного флоту[5].
1945
На початку січня 1945 року есмінець «Ескімо» вийшов ескортом з чотирма авіаносцями, що здійснювали перехід до головної військово-морської бази британського Східного флоту в Тринкомалі на Цейлоні. 16 лютого з есмінцем «Робак» брав участь в артилерійській підтримці з моря британських військ при їхній висадці в Бірмі[5].
В подальшому брав активну участь у подіях Бірманської кампанії, у квітні підтримував з моря морський десант у Рангуні. «Ескімо» залучався до супроводу транспортних конвоїв у Південно-Східній Азії, забезпечував перевезення військ та вантажів, висаджував та підтримував десант на чисельні острови місцевого регіону.
12 червня «Ескімо», після отримання розвідувальних даних від ПЧ «Трайдент» про появу японських суден поблизу північного узбережжя Суматри, атакував та торпедним залпом затопив японський десантний корабельKuroshio Maru No. 2. Мисливець за підводними човнамиCh 57, що супроводжував корабель був знищений вогнем «Нубіана». Японські моряки відмовились бути врятованими британськими вояками[5].
У середині липня «Ескімо» був включений до частки флоту, що мала прибути на поточний ремонт до Дурбану в Південній Африці, що екіпаж категорично не погоджувався з такою постановкою питання й хотів взяти участь у завершальних акордах війни проти Японської імперії. Однак, аргументи британських моряків розглянуті не були й есмінець 31 липня вийшов курсом на південь Африканського континенту. Тут екіпаж есмінця «Ескімо» узнав про переможне закінчення війни на Тихому океані та Другої світової в цілому[4].
Післявоєнний час
Есмінець «Ескімо» у жовтні 1945 року закінчив планове технічне обслуговування та 4 листопада вийшов до берегів Англії. 8 грудня корабель прибув до Ширнесса. У лютому 1946 переведений до складу флотського резерву і перейшов до Квінборо. Згодом використовувався як корабель-мішень, а 27 червня1949 року проданий компанії для подальшого розбраковування на брухт.
March, Edgar J. (1966). British Destroyers: A History of Development, 1892-1953; Drawn by Admiralty Permission From Official Records & Returns, Ships' Covers & Building Plans. London: Seeley Service. OCLC164893555.
.svg){kind=small}
.jpg)
