Opel Vivaro першого покоління представлений в 2001 році і випускається на британському заводі в Лутоні, а основними відмінностями німецьких автомобілів від Renault Trafic є деталі зовнішнього і внутрішнього оформлення, набір додаткового обладнання, а також ряд специфічних виконань. Фургони Vivaro пропонують в 20 виконаннях з двома розмірами колісної бази, корисною ємністю вантажного відсіку 5-8 м3, двома варіантами вантажопідйомності (1,0 і 1,2 т), різною висотою розташування даху і внутрішньою довжиною 2,4-2,8 м. Крім суцільнометалевих фургонів випускаються вантажопасажирські варіанти Tour з вантажним відсіком місткістю 1,2-6,0 м3, шасі з кабіною і мікроавтобуси. Також існують модифікації для потреби "швидкої допомоги". Так, 5 таких машин з 2013 працює на Волині[1]. Всі автомобілі комплектують дизельними двигунами 1.9 CDTI і 2.5 CDTI з системою подачі палива Common Rail, що розвивають потужність 82-135 к.с., одним бензиновим 2,0-літровим 16-клапанним мотором потужністю 120 к.с., 5 - або 6-ступінчастою коробкою передач. У набір стандартного обладнання входять гідропідсилювач рульового управління, АБС, дві передні подушки безпеки, радіоприймач з касетним програвачем. З 2005 р. автомобілі з 2,5-літровим дизелем пропонують з автоматизованою 6-ступінчастою коробкою передач Tecshift, що працює як в ручному, так і в повністю автоматичному режимі. Управління нею здійснюється за допомогою джойстика, причому ручне перемикання передач здійснюється послідовним перекладом важеля вперед або назад, а для включення автоматики досить відхилити його вліво. Відомості про обраний режим повідомляє електронне табло на панелі приладів, де вміщена також інформація про режим рушання автомобіля з місця (з повним навантаженням або на обледенілій дорозі). При установці такої коробки передач відпадає необхідність в педалі зчеплення, а економічність додатково підвищується на 8-10%. З 2005 р. найпотужніші моделі пропонують у виконанні Sportive зі спортивними дисками коліс, рульовим колесом, сидіннями і шинами[2].
У 2006 році Vauxhall Vivaro отримав нагороду Мінівен року у Великій Британії. У 2010 році автомобіль обзавівся електричною (здатний проїхати 97 км без підзарядки) і гібридною (400 км) версіями.
Влітку 2014 року стартує продаж другого покоління Opel Vivaro. Виробництво буде здійснюватись в Сандувілле. У виробництво вже інвестовано близько 230 мільйонів євро. Автомобіль буде комплектуватися дизельним двигуном 1.6 CDTI.
Віваро доступний у двох варіантах довжини кузова та висоти даху при загальній вантажомісткості у 5.2 м3 та 8.6 м3 та максимальній вантажопідйомності до 1.269 кг.
Доступний фургон у двох комплектаціях. Базову комплектацію дуже просто впізнати по нефарбованим, сірим бамперам та бічному облицюванню. Саме на неї припадає понад 70% продажів у Європі. Бажаючим отримати щось менш утилітарне, варто звернути увагу на «Sportive».
Зважаючи на габарити автомобіля, не дивно, що розробники приділили чимало уваги безпеці. Про водія та пасажирів дбають: контроль стабільності, протибускувальна система, система протидії перекиданню, система управління вантажем, подушка безпеки водія та задні сенсори паркування у моделі «Sportive». Як опції пропонуються: подушка для захисту грудної клітини, шторка безпеки та камера заднього виду[3].
Opel Vivaro третього покоління розроблений на платформі EMP2, що й Peugeot Expert, Citroën Jumpy та Toyota ProAce. Запропоновані три варіанти довжини кузова: 4,6; 4,95 і 5,30 м. А ось по висоті тільки одна версія - 1,9 м. Вантажопідйомність зросла на 200 кг - до 1400 кг. Маса причепа - 2500 кг.