Статус надано для захисту й раціонального використання природних ресурсів і збереження біорізноманіття долини та акваторії річки Дністер з притоками і численними струмками по днищах балок. Територія Парку включає водно-болотні угіддя, схили річки Дністер, залісненні та степові території в долинах малих річок. Річка Дністер - один з основних екологічних коридорів для міграції птахів. Парк включає живописні геологічні відслонення «стінки». [1].
Відслонення у с. СадківціДолина річки КотлубаївкаВідслонення в околицях м. Могилів-Подільський
Парк розташований у західній та південно-західній частині області. Ця місцевість пересічена численними водотоками басейну Дністра, долини яких врізаються в поверхню на 100-120 м. Лише 5% навколишньої території вкрито природною рослинністю, натомість 60-65% розорано. Природна рослинність збереглася переважно на схилових і хвилястих місцевостях, що включені до території Парку.
У геологічному відношенні територія Парку розташована на південно-західній периферії Українського кристалічного щита. Найбільшу геологічну цінність мають відслонення порід вендського віку — останнього підрозділу протерозою тривалістю 650-570 млн. років. Серед вендських відкладів в даному регіоні добре представлена валдайська серія, яка поділяється на могилівську, яришівську та нагорянську світи. Кожна світа складається з окремих верств: могилівська — з ольчедаївських, ломозівських і ямпільських; яришівська — з лядовських, бернашівських, бронницьких і зіньківських; нагорянська — з джуржівських і калюських.
Перекриваються вендські утворення крейдовими, неогеновими і четвертинними відкладами. Із крейдових відкладів на поверхню виходять лише відклади сеноманського ярусу. Найбільше наукове й пізнавальне значення мають відслонення в околицях сіл Григорівка, Бронниця, Слобода-Яришівська, та у верхів'ї Борщового яру, на північно-східній околиці Могилева-Подільського. Представлені ці відклади вапняками, глинами, трепелами, опоками та кременем. Сарматські відклади неогенового періоду (вапняки, піски та глини) мають найбільше значення і поширення.
Територія РЛП «Дністер» входить до геоморфологічного району Могилів-Подільського Придністров'я, підрайону Дністровських каньйонних терас. Долини приток Дністра у середній частині стають каньйоноподібними, заплави звужуються, річки набувають характеру гірських. Схили долини круті, інколи урвисті. Перепад висот між верхніми частинами схилів і днищами балок основних вододілів складає від 50-60 до 75 м. Яружно-балкова система характеризується численними відгалуженнями протяжністю від 0,5 до 1,5 км, які глибоко врізаються і розчленовують схили основних вододілів на ряд другорядних і зумовлюють сильну хвилястість поверхні.
В межах Парку нараховується значна кількість кар'єрів різного віку та походження. Тут велись розробки глини, піску, опоки, пісковику, кремнію. Вони мали активний вплив на речовинний склад, структуру та режим ландшафтів навколишніх територій. Новоутворені техногенні ландшафти потребують відтворення та охорони. Вони можуть стати еталонами геологічних розрізів. Відпрацьовані кар'єри стають екологічними нішами для біоти природних ландщафтів, заростаючи кущами та різнотрав'ям вже через 5-7 років. Ці антропогенні комплекси поступово перетворились у сховища реліктових і ендемічних рослин. В умовах високої розораності кар'єрно-відвальні комплекси слугують місцем схову для диких тварин. Крім того, круті стінки кар'єрів приваблюють птахів, водні комплекси є місцем гніздування водоплавних та болотних пернатих.[1]
Ґрунтовий покрив
Геоморфологічна будова і рельєф місцевості, переважаня в минулому лісової рослинності, сприяли узворенню тут основного типу сірих лісостепових опідзолених ґрунтів, ясно-сірих, сірих, сірих на переході до темно-сірих, темно-сірих. В днищах балок та в заплавах річок сформувались лучні і лучно-болотні ґрунти, а на схилах чорноземно-лучні ґрунти на глинах.[1]
Клімат
Територія парку належить до теплого, недостатньо вологого агрокліматичного району. Середня температура липня — +21°С, січня — -5°С. Тривалість періоду з середніми добовими температурами понад 5°С становить 206 днів, понад 10°С — 167 днів. Сума активних температур — 2700-2800°С. Тривалість періоду із сніговим покривом — 50-55 днів. Середня річна кількість опадів — 504 мм, найбільше їх випадає у червні та липні.[1]
Рослинність
Зимовий ранок на Дністрі
За геоботанічним районування України Парк розташований в Центральноподільському окрузі грабово-дубових та дубових лісів і суходільних луків, Українській лісостепової підпровінції, Східноєвропейській лісостепової провінції дубових лісів, остепнених луків та лучних степів (за Я.П.Дідухом та Ю.Р.Шеляг-Сосонко, 2003).
Флора Парку налічує понад 300 видів судинних рослин. Основні рослинні угруповання: кальцепетрофітні агломерації, лучно-степові, степові, лісові, прибережно-водні, водні. Також тут збереглися популяції рідкісних видів рослин, що різко скоротили свою чисельність та поширення в останні десятиліття. [2]
Трапляються рідкісні для Поділля лісові угруповання реліктової флори (дуб скельний і пухнастий, скополія карніолійська та орхідеї). В підліску-ліщина і кизил. В грабово-дубових лісах зростають цінні лікарські рослини: барвінок малий, валер'яна лікарська, звіробій звичайний, проліски дволисті та інші. Цікавими з наукової точки зору є ділянки культур ясена високого і бука європейського.
У Парку виявлені наступні типи оселищ Резолюції № 4 Бернської конвенції, що знаходяться під загрозою і потребують спеціальних заходів охорони: Е 1.11 Євро-сибірські угруповання на уламках скель; Е 1.2 Багаторічні трав'яні кальцифітні угруповання та степи; Е 2.2 Рівнинні та низькогірні сінокосні луки; F 3.247 Понтично-сарматські листопадні чагарникові зарості; G1.21 Прирічкові ясенево-вільхові ліси зі змінним зволоженням; G 1.7 Термофільні листопадні ліси; G1.А1 Дубово-ясенево-грабові ліси на евтрофних і мезотрофних ґрунтах; Н1 Підземні печери, печерні системи, печерні проходи та водойми; Н 3.2 Основні та ультраосновні континентальні кліфи; Х 18 Степи, що заростають лісом [6][4]
Тваринний світ
В репродуктивний період у Парку налічується 106 видів птахів, під час сезонних міграцій — 146 видів. Найчисельніші з них крижень (понад 9000 ос.), гоголь (понад 4000 ос.), лебідь-шипун (понад 3000 ос.), чернь чубата (понад 800 ос.) та ін. У Парку мешкають понад 40 видів ссавців, 10 видів земноводних і 6 видів плазунів, понад 30 видів риб.[2]
Нерідко, оголошенню національного парку або заповідника передує створення одного або кількох об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. В результаті, великий НПП фактично поглинає раніше створені ПЗФ. Проте їхній статус зазвичай зберігають.
До складу території регіонального ландшафтного парку «Дністер» входять такі об'єкти ПЗФ України:
↑Повний науковий звіт про науково-дослідну роботу «Створення кадастру рідкісних рослин області та виділення на його основі природних ядер екомережі». Інститут ботаніки ім. Холодного НАН України. Науковий керівник с.н.с. відділу систематики та флористики судинних рослин, к.б.н. М. М. Федорончук. Київ-2005.
