Дія відбувається в США (Штат Вашингтон) у 1964 році. Іммігрантка з Чехословаччини Сельма Жескова, робітниця фабрики та самотня мати, має спадкову хворобу — поступово втрачає зір та мріє врятувати від подібної долі свого сина, зібравши гроші на дорогу операцію. Убогість життя напівсліпа жінка намагається компенсувати багатством фантазії, уявляючи себе героїнею улюблених мюзиклів. Коли ж сусід-поліціянт викрадає усі заощадження Сельми, вона у розпачі наважується на злочин.
Європейська кіноакадемія також присудила «Тій, що танцює у темряві» премію «Фелікс».
Загалом фільм отримав 22 нагороди, а номінувався на 33.
Цікаві факти
Бйорк спочатку збиралася лише написати музику для картини, але фон Трієр врешті запросив на роль Сельми. Оцінюючи можливості непрофесійної акторки, режисер, за його словами, намагався примусити Бйорк не грати, а насправді пережити все, що випало на долю героїні. В результаті напружене знімання призвело до кількох нервових зривів Бйорк та її остаточної відмови від роботи в проєкті[3].
Шлях Сельми на ешафот, який становив рівно 107 кроків, спочатку був дещо довшим. У саундтреці спочатку картини була композиція «141 крок». Але потім фон Трієр вирішив, що фрагмент занадто довгий, і скоротив пісню на 34 кроки.
За задумом фон Трієра фільм починається з увертюри, яка звучить, коли у залі вже згасли вогні, а завіса ще не піднята. Але американські дистриб'ютори виступили проти цього, пояснивши, що ніяких завіс в американських кінотеатрах нема, а недосвідчені кіномеханіки можуть взагалі не ввімкнути звук, якщо на екрані нема зображення. Тому в Америці увертюра звучить на фоні колажуакварелей Пірса Кіркебі, чоловіка продюсерки картини.
Вихід фільму у прокат супроводжувався багатьма скандалами, а коли стало відомо, що документальний фільм про знімання «Танцюристки в темряві» під назвою «Сотні очей» надійде у вільний продаж, Бйорк збиралася подати на фон Трієра до суду.
Роль Кеті за задумом призначалася для афроамериканської акторки, але заради Катрін Денев, яка хотіла взяти участь у новому проєкті фон Трієра, він переписав сценарій.
На початку фільму, в сцені, де робітники полишають фабрику, біля стоянки можна помітити чоловіка та жінку з двома дітьми. Це Бенте фон Трієр, дружина режисера, та двоє їх синів.
Трієр мав намір з'явитися у фільмі в камео, але передумав[3].
На початку фільму «Страх і ненависть у Лас-Вегасі» чути пісню My Favourite Things, яка також звучить і в «Тій, що танцює у темряві». Коли герої «Страху та ненависті в Лас-Вегасі» їдуть під цю пісню, вони проїжджають знак, на якому написано «Сельма»[3].
Після прем'єрного показу фільму на Каннському кінофестивалі 2000 року — зал 20 хвилин стоячи аплодував знімальній групі.
Текст пісні I've Seen it All написав ісландський письменник Сйон.
.svg){kind=small}
