Лемішка — кашоподібна борошняна страва. У горщик з підсоленим окропом всипали підсушене гречанеборошно, постійно перемішуючи та розтираючи його кописткою, щоб не утворювались грудки. Води й борошна брали приблизно у пропорції 2,5:1. Потім цю загуслу масу ставили у піч упрівати на одну годину.[1] Вживали лемішку переважно в піст з олією чи «пісним» молоком з конопляного або макового сім'я. Часом до лемішки варили урду. У м'ясоїд їли з молоком, кисляком або підсмаженою на коров'ячому маслі цибулею. Готували лемішку на сніданок чи на вечерю. З холодної лемішки виробляли плескаті коржі, підсмажували їх на олії або запікали в печі. Називали їх плескана.[2].
↑Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. / Маркевич Н. (С. 156) — К., 1860.
↑Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.- 2-е вид./ А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1994.- 256с.; іл.
Джерела та література
Лемішка // Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2-е вид./ А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1994. — С. 91. — 256 с.; іл.
Лемішка; Плескана // Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян. / Маркевич Н. — К., 1860. — С. 156; 159. (рос. дореф.)
Лемішка // Гнатюк В. Народня пожива і спосіб її приправи у східній Галичині / Матеріали до українсько-руської етнології. Т. 1. / НТШ у Львові, Етногр. коміс.; за ред. Хв. Вовка. — Львів: З друк. НТШ, 1899. — С. 104.
Лемишка; Плескана (лади) // Пища и питье крестьян-малороссов, с некоторыми относящимися сюда обычаями, поверьями и приметами / В. Щ. [Варвара Щелоковська] / Этнографическое обозрение, № 1-2, Кн. XL-XLI / Янчук Н. А. (ред.). — М.: Т-во Скороп. А. А. Левинсон, 1899. — С. 288; 294. (рос. дореф.)
